Ухвала суду № 31013181, 29.04.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/20438/12 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/492/13 Категорія:27 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Овсієнка А.А., Федонюк С.Ю.

при секретарі Масляній С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк (далі по тексту ПАТ «КБ) «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2013 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено.

Ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 6М/2007/840-МКЛ/462 від 05.04.2007 року в розмірі 203209, 24 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду із-за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, просить його змінити, стягнувши з неї на користь установи банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 191149, 89 грн.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання ними судових повісток. І оскільки про причини своєї неявки сторони суд не повідомляли, про відкладення розгляду справи не клопотали, то у відповідності з вимогами ст. 305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за їх відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з таких мотивів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову і стягуючи з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» 203209 грн. 24 коп. заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як позичальник, порушила взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування, а отже повинна повернути заборговану суму за кредитом.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на повно та всебічно встановлених обставинах справи, а також на відповідних спірним правовідносинам нормах матеріального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав вірну правову оцінку, що 05 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 6М/2007/840-МКЛ/462 та додаткові угоди до нього, за умовами яких банк відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію терміном на 36 місяців по (05 квітня 2010 року), який в подальшому продовжено до (05 квітня 2012 року) в сумі 69000 доларів США, а остання зобов'язувалася повертати кредит та сплачувати проценти за ним в розмірі 14, 4 % річних та 28,8 % по простроченому кредиту (а.с. 5 зворот, 7-8).

Позивач умови кредитного договору виконав повністю та 05 квітня 2007 року видав ОСОБА_1 обумовлену договором суму кредиту - 69000 доларів США, що об'єктивно підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви на видачу готівки № 756 від 05 квітня 2007 року (а.с.10).

Як убачається з наданого банком розрахунку (а.с. 13-14 зворот), відповідач не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 01.08.2012 року за нею рахується заборгованість по тілу кредиту в сумі 20530, 65 доларів 65 центів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.08.2012 року еквівалентно 164101, 49 грн., заборгованість по відсотках в сумі 1256 доларів 60 центів США, що еквівалентно 10044, 00 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням строків повернення кредиту та сплати процентів банком також нараховано пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 2546 доларів 79 центів США, що еквівалентно 20356, 49 грн., а також штраф за порушення вимог кредитного договору в сумі 1089 доларів 36 центів США, що еквівалентно 8707, 25 грн.

Вищевказаний розрахунок є детальним та чітким, повністю ґрунтується на положеннях кредитного договору, а графік погашення кредиту, зазначений відповідачем у апеляційній скарзі в розумінні ст. 59 ЦПК України не можна вважати допустимим доказом, оскільки не відома природа походження такого розрахунку, час його написання, тому представлений установою банку розрахунок підставно взято судом першої інстанції до уваги та покладено в основу свого рішення.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пунктів 1.2 та 3.1.2 кредитного договору позичальник сплачує за користування кредитом 14, 4 % відсотків річних. Відсотки нараховуються, починаючи з дати надання Кредиту та встановлюються у зазначеному розмірі, виходячи із фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням, як і відсоткиу розмірі 28,8 % річних у випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення Кредиту у строк, обумовлений Договором.

Таким чином, у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у змісті кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує за користування кредитом проценти, які становлять 14, 4 % річних та у випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту проценти в розмірі 28,8 % річних, а оскільки відповідачем не погашена заборгованість за кредитним договором, на думку колегії суддів, розрахунок позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитом є вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони домовились, що при порушенні будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п. 8.1, 8.2 даного Договору у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожень день прострочення, а у разі порушення строків повернення кредиту 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Також умовами договору визначено, що при порушенні позичальником строків платежів по поверненню кредиту чи сплаті відсотків, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту чи сплаті відсотків.

Одночасне стягнення з учасника договірних відносин, який порушив зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів вважає, що суд цілком обґрунтовано стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь банку 20356, 49 грн. пені та 8707, 25 грн. штрафу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його зміни та скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді