Ухвала суду № 31012955, 22.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2361/12/2770

22.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо - економічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" - Кудінов Віталій Миколайович, довіреність № б/н від 04.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.12

представник позивача, Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо - економічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" - Крічун Марк Михайлович, довіреність № б/н від 04.10.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Прохорчук О.В. ) від 21.11.2012 у справі № 2а-2361/12/2770

за позовом Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо - економічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Робоча, 5 корп.А, місто Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74, місто Севастополь, 99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012 адміністративний позов Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо - економічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 24.09.2012 №0001350153 про зменшення Дочірньому підприємству "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо - економічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 943215,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Дочірнє підприємство "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо - економічних зв`язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001350153 від 24.09.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 943215,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість прийнято у порушення вимог податкового та цивільного законодавства. При цьому, податковим органом безпідставно зроблено висновок про безоплатність господарських операцій, що здійснені у червні, вересні, листопаді 2006 року, у січні, липні, серпні, вересні, листопаді 2007 року, у грудні, січні, лютому, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2008 року, у січні, квітні, липні 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та, відповідно, про відсутність правових підстав у відповідача приймати спірне повідомлення-рішення.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 24.09.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001350153, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 943215,00 грн.

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт № 1801/10/15-3/24865093 від 30.08.2012 камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року.

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем пункту 102.5 статті 102, пункту 198.3 статті 98 Податкового кодексу України, а саме: встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 943215,00 грн., у тому числі за періодами строком більш ніж 1095 днів.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням податку на додану вартість) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно пункту198.1 статті198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій у тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що норма підпункту 14.1.13 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік підстав, при наявності яких для податкового обліку товари (роботи, послуги) вважаються безоплатно отриманими. Сплив строку позовної давності по кредиторській заборгованості серед таких підстав не зазначено.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем суми податку на додану вартість у червні, вересні, листопаді 2006 року, у січні, липні, серпні, вересні, листопаді 2007 року, у грудні, січні, лютому, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2008 року, у січні, квітні, липні 2009 року були включені до складу податкового кредиту за фактом першої з подій, а саме: за фактом відвантаження товарів контрагентами на підставі виданих останніми податкових накладних.

Не приймається до уваги судовою колегією доводи апеляційної скарги про безоплатність господарських операцій у цей період, оскільки такого висновку відповідач дійшов виключно на підставі відомостей, вказаних у додатках до декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, а доказів встановлення неправомірності включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зазначені податкові періоди відповідачем не надано.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України щодо можливості подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, оскільки у зв'язку з неоплатою позивачем отриманих товарів у останнього не виникло право на бюджетне відшкодування та ним не було заявлено дану суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного, включення позивачем вказаних сум податку до податкового кредиту, врахування них у розрахунку суми об'єкту оподаткування та зарахування від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань повністю узгоджується з вимогами податкового законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновок щодо пропущення суб'єктом господарювання строку позовної давності, наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів (послуг) можливо зробити на підставі вивчення договорів, додаткових угод до них та інших документів виключено під час проведення документальної, а не камеральної перевірки, що повністю узгоджується з листом Державної податкової служби України за вих. № 10155/7/15-3417-03 від 06.04 2012. Проте, висновок про несплату позивачем за придбані товари з пропуском строку позовної давності зроблено відповідачем за результатами камеральної, а не документальної перевірки.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0001350153 від 24.09.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 943215,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001350153 від 24.09.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 943215,00 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012 у справі № 2а-2361/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко