Рішення № 31011389, 23.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4060/13 23.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»

Про стягнення 14 876,96 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Осадчий А.М. - представник за довіреністю № б/н від 10.01.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» про стягнення 14 876,96 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу № АТК 217535 від 06.04.12., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Хонда» д.н. АА 1260 МВ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.13. порушено провадження у справі № 910/4060/13; розгляд справи призначено на 09.04.13. о 11-10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 23.04.13. о 10-10.

Представник позивача в судовому засіданні 23.04.13. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача повторно в судове засідання 23.04.13. не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/4060/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 23-07/492-14 від 19.02.13.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/4060/13.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.12. між Приватним акціонерним товариством «Просто-Страхування» (далі - Страховик) та Якішеним А.Т. (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № АТК 217535 (далі - Договір), яким застраховано страхові ризики.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.12. в м. Києві по проспекту Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Богдан» д.н. 02100 КА, яким керував Літьонкін В.М. та автомобіль «Хонда» д.н. АА 1260 МВ, яким керевула Якішен Т.В.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.12. у справі № 2610/18617/2012 встановлено, що Літьонкін В.М. 24.07.12. о 13 год. 50 хв. в м. Києві по проспекту Перемоги, керуючи транспортним засобом «Богдан», не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда» д.н. АА 1260 МВ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.12. року в адміністративній справі № 2610/18617/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Гр. Літьонкіна В.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.12.. у справі № 2610/18617/2012.

24.07.12. Страхувальник звернувся до позивача із заявою № 3986 про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу «Honda Civic» д.н. АА 1260 МВ від 10.08.12. № 3493/3986, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кацара Ю.В., ремонтної калькуляції № 3493 від 10.08.12., вартість матеріального збитку складає 12 713,53 грн.

При цьому, суд відзначає, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, чітко відображає суму завданих збитків.

На підставі страхового акту № б/н від 27.08.12, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 14 876,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26353 від 31.08.12. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приписами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 14 876,96 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7796267 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Богдан», д.н. 02100 КА, яким спричинено ДТП, та зумовило нанесення шкоди автомобілю «Хонда» д.н. АА 1260 МВ, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-Авто»

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Літьонкіна В.М., який керував транспортним засобом «Богдан», д.н. 02100 КА, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - «Богдан», д.н. 02100 КА, застрахована у Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» за полісом № АА/7796267

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № АА/7796267) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майно становить 50 000,00 грн., франшиза становить - 500 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 35.1) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Регресною вимогою № 04-7305 від 11.10.12., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вищевказана регресна вимога залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 12. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума 12 213,53 грн. (12 713,53 матеріальний збиток - 500,00 грн. розмір франшизи за полісом № АА/7796267, а вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем іншої частини виплаченого страхового відшкодування не узгоджуються з наведеними положеннями закону, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31158052) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ 24745673) 12 213 (дванадцять тисяч двісті тринадцять) грн. 53 коп. - суму страхового відшкодування в порядку регресу, 1 412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 48 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.13.

Суддя Т.М. Ващенко