Постанова № 31010801, 29.04.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2013 року Справа №24/5005/8886/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.,

від скаржника ТОВ "БТА Банк": Свистунов Д.В., представник, довіреність №43 від 05.03.13;

від ініціюючого кредитора Українсько-російське ТОВ "Галіон-Україна": Камінський І.Л., представник, довіреність №20 від 24.04.13;

від боржника Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб": Айвенко І.О., представник, довіреність №С-10 від 14.01.13;

від кредитора ДП "Східний гірнично-збагачувальний комбінат": Левченко І.А. представник, довіреність №18/4723 від 15.05.12;

від кредитора КП "Дніпроводоканал": Павлова О.В., представник, довіреність №88/28-06 від 18.04.13;

від кредитора Міністерство юстиції України: Феденко І.В., представник, довіреність №11-52/1/242 від 08.01.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БТА Банк", м.Дніпропетровськ, на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013р. у справі №24/5005/8886/2011

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Унітарне підприємство Укрпромресурс", м.Запоріжжя

до боржника Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб", 49051, м.Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Винокурова, буд.22 (ЄДРПОУ 34367550)

про визнання грошових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013р. у справі №24/5005/8886/2011 (суддя Камша Н.М.) визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітарне підприємство Укрпромресурс", м.Запоріжжя, до Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб", м. Дніпропетровськ на загальну суму 11 221 996,78 грн., з віднесенням останніх до 4 черги задоволення. Зобов'язано розпорядника майна Бакуліна Івана Сергійовича визнані господарським судом грошові вимоги включити до реєстру вимог кредиторів.

Не погодившись із вказаною ухвалою, до суду з апеляційною скаргою звернулось ПАТ "БТА Банк", м.Дніпропетровськ, яке просить дану ухвалу скасувати, як неправомірну, посилаючись на те, що місцевим господарським судом протягом провадження у справі не було досліджено всіх обставин справи, що мають значення для повного та об'єктивного вирішення спору, зокрема, не надано правової оцінки моменту виникнення правовідносинам між боржником та ТОВ «УП «УПР». На думку скаржника, визнання господарським судом першої інстанції грошових вимог ТОВ «УП «УПР» до ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб» у розмірі 11 221 996,78 грн. є передчасним, оскільки доведеними належними доказами у справі є грошові вимоги вищевказаного підприємства до боржника у розмірі лише 2 534 898,18 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі №24/5005/8886/2011 про банкрутство ДП "Дніпропетровський завод прецизійних труб", м.Дніпропетровськ, порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2011 року за заявою Українсько-російського ТОВ "Галіон-Україна", м. Дніпропетровськ (копії матеріалів справи том 1, а.с.1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011 року за результатами розгляду справи в підготовчому засіданні визначено розмір вимог Українсько-російського ТОВ "Галіон-Україна", м.Дніпропетровськ, до боржника - ДП "Дніпропетровський завод прецизійних труб", м.Дніпропетровськ, на суму 544 114,43 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бакуліна Івана Сергійовича, якого зобов'язано вчинити певні дії (копії матеріалів справи том 1,а.с. 83-85).

11.10.2011р. в газеті "Голос України" №189 (5189) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (копії матеріалів справи том 1, а.с.101).

10.11.2011р. до господарського суду Дніпропетровської області звернулось ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс", м.Запоріжжя, з заявою про визнання вимог до боржника на загальну суму 11 221 996,78 грн. та зобов'язання розпорядника майна боржника включити їх до реєстру вимог кредиторів (грошові вимоги том 1, а.с. 2-5).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 року у справі №24/5005/8886/2011 визнано грошові вимоги ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс", м.Запоріжжя, до ДП "Дніпропетровський завод прецизійних труб", м.Дніпропетровськ, на загальну суму 11 221 996,78 грн., що віднесені до 4 черги задоволення. Зобов'язано розпорядника майна Бакуліна І.С. визнані господарським судом грошові вимоги включити до реєстру вимог кредиторів (грошові вимоги том 2, а.с. 75-76).

За результатами апеляційного перегляду, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2012р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 року у справі №24/5005/8886/2011 змінено. Абзац перший резолютивної частини ухвали викладено в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс", м.Запоріжжя, до ДП "Дніпропетровський завод прецизійних труб", м.Дніпропетровськ, на загальну суму 2 568 508,06 грн. Інші вимоги кредитора до боржника - відхилено".

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2012р. у даній справі - скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

12.12.2012р. справу в частині розгляду грошових вимог даного кредитора передано для розгляду судді Камші Н.М.

Відповідно до вимог ст.111-12 ГПК України, вказівки що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Отже, колегія суддів вважає, що, розглядаючи питання про законність та обґрунтованість грошових вимог, зважаючи на зауваження Вищого господарського суду в постанові від 20.11.2012р. щодо необхідності підтвердження грошових вимог належними доказами, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано виходив з наступного

Згідно з ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника у сумі 11 221 996,78 грн., які виникли на підставі наступних договорів:

- Договору № 3 від 10.01.2008 року на суму 1 898 880, 78 грн.;

- Договору № 16 від 26.04.2006 року на суму 485 499, 99 грн.;

- Договору № 17 від 05.05.2006 року на суму 8 804 006, 12 грн.;

- Договору № 18 від 06.05.2006 року на суму 33 609, 89 грн.

Відповідно до п.1.1. Договору №3 від 10.01.2008 року, укладеного між ДП "Дніпропетровський завод прецизійних труб" (Постачальник) та ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" (Покупець), Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар згідно специфікацій, що додаються до даного Договору. Пунктом 2.5 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями зі 100 % попередньою передоплатою.

Як вбачається з платіжних доручень №7 від 28.01.2008 року, №71 від 20.06.2008 року, №72 від 20.06.2008 року, Покупець перерахував Постачальнику 2 061 840,95 грн. (грошові вимоги том 1, а.с. 24-26).

Видаткова накладна №396 від 17.07.2008 року свідчить про те, що Постачальник поставив, а Покупець одержав товар на загальну суму 132 210,17 грн. (грошові вимоги том 1, а.с. 27).

27.12.2010 року Постачальник повернув Покупцю частку попередньої передоплати в сумі 30 750,00 грн. (грошові вимоги том 1, а.с. 28).

Частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначає грошові зобов'язання сторони договору повернути одержану передоплату у випадку невиконання зобов'язання по передачі майна і таке зобов'язання є грошовим за своєю правовою природою.

За наведених обставин, у боржника виникла заборгованість перед ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" у сумі 1 898 880,78 грн.

З урахуванням викладеного, грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 1 898 880,78 грн., що випливають з Договору №3 від 10.01.2008 року, підлягають визнанню, про що обгрунтовано зазначив господарський суд першої інстанції.

Окрім того, відповідно до пункту 1.1. Договору №16 від 26.04.2006 року, укладеного між ДП "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім.Я.Е.Осади" (Постачальник) та ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" (Покупець), Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у Договорі, товар згідно специфікацій, що додаються до даного Договору. Згідно пункту 2.5. Договору, поставка товару здійснюється партіями зі 100 % попередньою оплатою.

31.05.2006 року між Постачальником та Покупцем укладено додаткову угоду №2 до Договору №16 від 26.04.2006 року, з якої вбачається, що Постачальником у даному Договорі є ДП "Дніпропетровський завод прецизійних труб". Інші умови Договору є незмінними.

Як вбачається з платіжних доручень №181 від 02.12.2010 року на суму 500 000,00 грн., №183 від 03.12.2010 року на суму 450 000,00 грн., №184 від 03.12.2010 року на суму 450 000,00 грн., №185 від 06.12.2010 року на суму 416 000,00 грн., №187 від 06.12.2010 року на суму 415 000,00 грн., №188 від 07.12.2010 року на суму 575 000,00 грн., Покупець попередньо оплатив Постачальнику товар на загальну суму 2 806 000,00 грн. (грошові вимоги том 2, а.с.61-66).

Додані до заяви про визнання грошових вимог реєстри кредитових платежів свідчать про те, що Постачальник частково повернув передоплату за товар Покупцю на загальну суму 2 320 500,00 грн. (грошові вимоги том 2, а.с. 67-71).

Частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначає грошові зобов'язання сторони договору повернути одержану передоплату у випадку невиконання зобов'язання по передачі майна і таке зобов'язання є грошовим за своєю правовою природою.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що, прийнявши до уваги здійснення публікації про порушення справи про банкрутство, що відповідно до частини 15 статті 11 Закону означало настання строку виконання всіх зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань майнового характеру, та встановивши обставини того, що поставка товару не здійснювалась до моменту порушення провадження у справі, місцевий господарський суд цілком правомірно дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог кредитора, які випливали із здійсненої ним передоплати грошових коштів по даному Договору.

За таких умов, заборгованість ДП "Дніпропетровський завод прецизійних труб" перед кредитором ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" складає 485 500,00 грн.

За наведених обставин, вимоги ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" до боржника, що ґрунтуються на Договорі №16 від 26.04.2006 року у сумі 485 499,99 грн., обгрунтовано визнані господарським судом Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №17 від 05.05.2006 року, укладеного між ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" (Постачальник) та ДП "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім.Я.Е.Осади" (Покупець), Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар згідно специфікацій, що додаються до даного Договору. Пунктом 2.5 Договору передбачено, що Покупець виконує 50 % попередню оплату товару згідно виставлених рахунків Постачальника протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку. Оплата іншої вартості товару виконується Покупцем протягом 5 банківських днів з моменту письмового повідомлення Постачальником Покупця про готовність товару до відвантаження.

Відповідно до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одним з видів зобов'язання є договір, яким, згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На виконання договірних зобов'язань, починаючи з лютого 2011 року, кредитором здійснювалась поставка товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Всупереч взятих на себе договірних зобов'язань по оплаті 50 % попередньої оплати товару, боржник попередньо оплатив товар лише на суму 150 000,00 грн. (грошові вимоги том 1, а.с. 81).

Отже, на думку колегії суддів, виходячи з аналізу вищевикладених обставин справи та наведених приписів законодавства, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підставою для виникнення вимог кредитора до боржника є саме двостороннє зобов'язання, яке передбачено договором, а не момент його фактичного виконання, на чому, зокрема, наполягає апелянт.

Виходячи зі змісту ст.14 кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

При цьому, слід звернути увагу, що в процедурі банкрутства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому, при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість божника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Отже, оскільки вимоги на суму 8 804 006,12 грн. виникли на підставі договору від 05.05.2006р. №17, яким передбачалась обов'язкова попередня оплата за товар, боржником ці вимоги визнані у повному обсязі, інші кредитори, розпорядник майна при новому розгляді грошових вимог своїх заперечень не подали, вимоги кредитора до боржника, що ґрунтуються на Договорі №17 від 05.05.2006 року у сумі 8 804 006, 12 грн., підлягають визнанню, що і було правомірно зроблено місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому акті.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2006 року між ДП "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Е. Осади" (Виконавець) та ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" (Замовник) укладено договір про переробку давальницької сировини №18.

Пунктом 2.1 зазначеного Договору передбачено, що Замовник передає, а Виконавець приймає давальницьку сировину Замовника, здійснює її переробку та виробництво готової продукції.

Відповідно до пункту 4.5 Договору Замовник зобов'язаний провести попередню оплату в розмірі 50 % вартості робіт до начала переробки давальницької сировини. Інші 50 % вартості робіт Замовник зобов'язаний оплатити не пізніше дня відвантаження продукції на підставі виставленого рахунку Виконавця з урахуванням положень пункту 3.10 Договору.

Згідно з пунктом 3.10 Договору, Замовник зобов'язаний вивезти готову продукцію (партію готової продукції), виготовлену згідно специфікацій, а також відходи давальницької сировини, які виникли в процесі виробництва труб, протягом 5 днів з дня повідомлення Виконавцем Замовника про готовність продукції (партії готової продукції) до відвантаження. У разі, якщо готова продукціята відходи (брак, стружка) давальницької сировини, які виникли в процесі виготовлення готової продукції, зберігаються на складі Виконавця більше 5 робочих днів, Замовник додатково оплачує Виконавцю послуги по зберіганню готової продукції та відходів давальницької сировини, які виникли при виготовленні готової продукції.

30.05.2006 року між Замовником та Виконавцем укладено додаткову угоду №1 до Договору №18 від 06.05.2006 року, з якої вбачається, що Виконавцем у даному Договорі є Державне підприємство "Дніпропетровський завод прецизійних труб". Інші умови Договору є незмінними.

Згідно з реєстром платіжних доручень, кредитор здійснив передоплату боржнику за послуги по переробці давальницької сировини на загальну суму 2 503 632,20 грн. (грошові вимоги том 1, а.с.49-67). Натомість, доказів виконання боржником зобов'язань по договору суду не надано.

В Акті звіряння взаєморозрахунків від 12.07.2011 року сторони встановили, що сума заборгованості боржника перед кредитором складає 33 609,89 грн. (грошові вимоги том 1, а.с.19).

За наведених обставин, заявлені кредитором вимоги у розмірі 33 609,89 грн. за Договором про переробку давальницької сировини №18 від 06.05.2006 року, також цілком обгрунтовано визнано господарським судом першої інстанції такими, що підлягають визнанню.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Як зазначено у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, що є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначено ст.228 ЦК України.

Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, вважається нікчемним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають взастосуванні над загальними нормами ГПК України.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-XII не передбачено право господарського суду в межах справи про банкрутство вирішувати спір по суті, у тому числі, визнавати правочини недійсними, як такі, що не відповідають чинному законодавству. Визнання зазначених угод недійсними відбувається в позовному провадженні і не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство.

Перелік підстав, відповідно до яких у справі про банкрутство угоди боржника визнаються недійсними, передбачений ст.17 Закону та є вичерпним.

Доказів визнання Договорів недійсними суду не подано, а отже, господарський суд Дніпропетрвської області дійшов вірного висновку, що питання з приводу правомірності укладання Договорів не можуть бути предметом розгляду при розгляді грошових вимог кредитора у справі про банкрутство.

(Аналогічної правововї позиції щодо презумпції дійсності правочину дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 11.03.2009 р. у справі №4/270б/67/20 ).

Таким чином, визнання господарським судом першої інстанції загальної суми обґрунтовано заявлених вимог кредитора ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" до ДП "Дніпропетровський завод прецизійних труб" у розмірі 11 221 996, 78 грн. з віднесенням останніх до 4-ої черги задоволення колегія суддів вважає таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавоства України, у тому числі, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» станом на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з чим передбачені ст.104 ГПК України підстави для скасування оскаржуваного судового акту у апеляційного господарського суду - відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, наведені в апеляційній скарзі заперечення колегією суддів відхилені, як безпідставні та спростовані наявними у справі доказами.

У підсумку, враховуючи результат апеляційного провадження у справі, витрати на апеляційне оскарження, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, покладаються на скаржника - ПАТ "БТА Банк".

Керуючись ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БТА Банк", м.Дніпропетровськ, - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013р. у справі №24/5005/8886/2011 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Дніпропетровській апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець

Дата підписання повного тексту 30.04.2013р.