Постанова № 31009985, 17.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа№ 5011-1/16241-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 17.04.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року

у справі № 5011-1/16241-2012 (суддя Мельник В.І.)

за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України»

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року у справі №5011-1/16241-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 21.02.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-1/16241-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідач на підставі ст. 96 ГПК України надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ДП ЗД «Укрінтеренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року у справі №5011-1/16241-2012 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представник позивача приймав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ДП ЗД «Укрінтеренерго» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представник відповідача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП ЗД «Укрінтеренерго» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 року між ДК «Газ України» (далі - відповідач) та ДПЗД «Укрінтеренерго» (далі - позивач) було укладено договір на постачання природного газу №06/07-1418-ТЕ-15 (далі - договір).

У зв'язку з порушенням ДПЗД «Укрінтеренерго» зобов'язання з перерахування грошових коштів у строки встановлені договором, ДК «Газ України» звернулась до суду з позовною заявою про стягнення 624 313,47 грн. інфляційних та 101 536,99 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі вимоги ДК «Газ України» задоволено повністю.

20.12.2010 року між ДК «Газ України» та ДПЗД «Укрінтеренерго» було також укладено договір на постачання природного газу №06/10-2258. Заборгованість ДК «Газ України» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за вказаним договором складала 16 652 619,39 грн.

29.10.2012 року ДК «Газ України» направила ДПЗД «Укрінтеренерго» заяву №31/26-6162 від 18.10.2012 року про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України.

Відповідно до вказаної заяви, ДК «Газ України» припиняє зобов'язання ДПЗД «Укрінтеренерго» згідно з договорами на постачання природного газу від 20.12.2010 року №06/10-2256-ТЕ-15 в сумі 6 048 359,92 грн., від 20.12.2010 року № 06/10-2257-БО-15 в сумі 3 809 156,40 грн., від 01.10.2007 року №06/07-1418-ТЕ-1 в сумі 725 850,46 грн. та зобов'язання ДК «Газ України» згідно з договором поставки природного газу від 20.12.2010 року №06/10-2258 в сумі 10583 366,78 грн.

У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ДК «Газ України» про визнання недійсним заяви про зарахування однорідних вимог №31/26-6162 від 18.10.2012 року.

Згідно з твердженнями позивача, заява про зарахування однорідних вимог підписана заступником директора з фінансово-економічних питань та головних бухгалтером. Зокрема, позивачем зазначено, що оскільки ДК «Газ України» перебуває в процесі припинення, що відповідно до ч.4 ст. 105 ЦК України повноваження щодо управління справами юридичної особи в період реорганізації переходять до комісії з припинення юридичної особи з моменту її призначення.

При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про визнання недійсним заяви про зарахування однорідних вимог №31/26-6162 від 18.10.2012 року є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що заборгованість за договором № 06/07-1418-ТЕ-1 в сумі 725 850,46 грн. не відповідає критерію однорідності, зобов'язання на вказану суму є зобов'язанням з оплати фінансових санкцій у вигляді інфляційних та 3% річних, а не заборгованістю за договором, а тому заява про зарахування однорідних вимог, на думку позивача, не відповідає вимогам ст.601 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Такі права й обов'язки реалізуються в межах цивільного правовідношення і вони є відповідно його складовими елементами.

Суб'єктом правочину може бути будь-який суб'єкт цивільного права, який має достатню правоздатність та дієздатність.

Правочин як юридичний факт є однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі юридичних фактів правочини посідають особливе місце, вирізняючись специфічними ознаками. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Правомірність правочину означає, що він не містить порушень відповідних вимог закону, загальних та спеціальних законодавчих заборон.

Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, що реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму виявлення.

Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків приводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Таким чином, припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності зустрічних вимог сторін.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - односторонній правочин, який оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань.

Місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що предметом заяви відповідача від 18.10.2012 року № 31/26-6162 про зарахування зустрічних однорідних вимог є зарахування, зокрема, 725 850,46 грн. заборгованості зі сплати фінансових санкцій (624 313,47 грн. інфляційних втрат, 101 536,99 грн. 3% річних), нарахованих позивачу відповідачем у зв'язку з простроченням сплати заборгованості за природний газ, поставлений протягом 2008 року за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1418-ТЕ-15 від 01.10.2007 року, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі № 7/612 та заборгованості ДК «Газ України» перед позивачем за договором на постачання природного газу №06/10-2258 від 20.12.2010 року у розмірі 16 652 619,39 грн.

Згідно зі ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно з ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

На переконання судової колегії, вимоги про оплату поставлених товарів з одного боку та вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за поставлений товар з другого боку, не є однорідними, оскільки правова природа їх виникнення є різною.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду від 01.02.2011 року №33/224-10 та від 27.03.2012 року №37/214.

Судом першої інстанції також не було прийнято до уваги, що зарахована відповідачем в односторонньому порядку сума заборгованості ДПЗД «Укрінтеренерго» зі сплати фінансових санкцій у розмірі 725 850,46 грн. (624 313,47 грн. інфляційних втрат, 101 536,99 грн. 3% річних) була списана позивачем в порядку встановленому Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 №3319-VI та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894 (надалі - «Порядок»), якою встановлено порядок списання такої заборгованості.

Статтею 1 Закону, передбачено, що його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок».

Відповідно до положень ст. 2 Закону «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), підлягає списанню за умови якщо буде нарахованою на заборгованість за природний газ, спожитий, зокрема, підприємствами, що виробляють теплову енергію, та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року та буде не сплаченою, станом на дату набрання чинності цим Законом.

Нарахування відповідачем позивачу інфляційних втрат в сумі 624 313,47 грн. та №% річних в сумі 101 536,99 грн. у зв'язку з простроченням сплати заборгованості за природний газ, поставлений протягом 2008 року за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1418-ТЕ-15 від 01.10.2007 року, було здійснено позовною заявою до господарського суду міста Києва від 27.08.2009 року за вих. № 31/10-8429, що розглядалась господарським судом міста Києва в межах справи №7/612. Станом на 04.06.2011 року зазначена заборгованість - сплачена не була. Отже, заборгованість позивача зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року відповідає ознакам, встановленим ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Відповідно до п. 4 Порядку для списання заборгованості за природний газ, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 передбачено, що обсяг заборгованості за природний газ визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і списується у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку учасників процедури списання.

Пунктом 6 Порядку для списання заборгованості за природний газ визначено, що кожен учасник процедури утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою.

У відповідності до п. 8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31.12.2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

На виконання встановленої п. п. 4 та 6 Порядку процедури списання суми заборгованості, наказом ДПЗД «Укрінтеренерго» від 12.09.2011 року №99 «Про створення комісії з питань списання заборгованості» було утворено комісію з питань списання заборгованості.

Протоколом засідання комісії ДПЗД «Укрінтеренерго» з питань списання заборгованості за спожитий природний газ від 26.12.2011 року заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» перед ДК «Газ України» зі сплати фінансових санкцій, а саме 624 313,47 грн. інфляційних втрат та 101 536,99 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням сплати заборгованості за природний газ, поставлений протягом 2008 року за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/07-1418-ТЕ-15 від 01.10.2007 року, списано.

Факт списання також підтверджується належним чином оформленими актами звіряння розрахунків між ДП «Газ України» та ДПЗД «Укрінтеренерго» станом на 31.12.2011 року.

Листом від 29.12.2011 року №44/22.08-2733 відповідачем було повідомлено скаржника про вчинені дії зі списання заборгованості.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу. Таким чином, датою списання заборгованості ДПЗД «Укрінтеренерго» перед ДК «Газ України» в частині інфляційних витрат та 3% річних є 26.12.2011 року (дата затвердження відповідного протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З урахуванням викладених вище обставин, зобов'язання позивача щодо сплати відповідачу 725 850,46 грн. фінансових санкцій, а саме 624 313,47 грн. інфляційних втрат та 101 536,99 грн. 3% річних, про зарахування яких ДК «Газ України» було повідомлено позивача заявою від 18.10.2012 року №31/26-6462, припинено 26.12.2011 року, тобто, майже за рік до проведення відповідачем згаданого зарахування.

З чого вбачається, що дії відповідача із зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 725 850,46 грн. не відповідають положенням частини 3 ст. 203 та частини 1 ст. 220 ГК України та частини 1 ст. 601 ЦК України.

Отже, місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про визнання недійсним заяви про зарахування однорідних вимог №31/26-6162 від 18.10.2012 року в частині зарахування 624 313,47 грн. інфляційних втрат та 101 536,99 грн. 3% річних, що становить загальну суму 725 850,46 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем - державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 18.01.2013 року частково та про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним односторонній правочин про зарахування ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» зустрічних однорідних вимог в частині зарахування 624 313,47 грн. інфляційних втрат та 101 536,99 грн. 3% річних, що становить загальну суму 725 850,46 грн., про який ДПЗД «Укрінтеренерго» повідомлено заявою від 18.10.2012 року №31/26-6162.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року у справі №5011-1/16241-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року у справі №5011-1/16241-2012 скасувати частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним заяви про зарахування однорідних вимог №31/26-6162 від 18.10.2012 року в частині зарахування 624 313,47 грн. інфляційних втрат та 101 536,99 грн. 3% річних, що становить загальну суму 725 850,46 грн. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року у справі №5011-1/16241-2012 залишити без змін

4. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним односторонній правочин про зарахування ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» зустрічних однорідних вимог в частині зарахування 624 313,47 грн. інфляційних втрат та 101 536,99 грн. 3% річних, що становить загальну суму 725 850,46 грн., про який ДПЗД «Укрінтеренерго» повідомлено заявою від 18.10.2012 року №31/26-6162.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 85, код ЄДРПОУ 19480600) 73,59 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 85, код ЄДРПОУ 19480600) надмірно сплачений судовий збір в сумі 45 (сорок п'ять) грн. 00 коп.»

5. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 85, код ЄДРПОУ 19480600) 39,33 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 5011-1/1624-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.