Рішення № 31009811, 28.12.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2010 р. Справа № 3/108.

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного товариства «Арго», с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості - 56633,50 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 22.11.2010 року

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго» з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 56633,50 грн., з яких 39820 грн. основного боргу, 13737,90 грн. інфляційних та 3076,50 грн. трьох процентів річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних на користь відповідача робіт, відповідно до умов договору підряду №3/04 від 31.03.2007 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.11.2010 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 25.11.2010 року.

Ухвалою від 25.11.2010 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 14.12.2010 року, а ухвалою від 14.12.2010 року, за клопотання відповідача, розгляд справи відкладено на 28.12.2010 року.

27.12.2010 року від відповідача надійшла заява в якій він просить вирішити спір без участі представника відповідача.

На день вирішення спору по суті, 28.12.2010 року, представник відповідача у судове засідання не з'явився, що, з огляду на заяву від 27.12.2010 року, не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.

31 березня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «Арго» укладено договір поставки за №3/04 від 31.03.2007 року, в тому числі з додатками №3 від 10.04.2007 року та №4 від 01.10.2008 року, згідно з умовами якого, позивач зобов'язався в порядку та на умовах даного Договору зобов'язався на свій ризик виконати за дорученням відповідача роботу по виготовленню продукції, згідно з погодженим сторонами ескізом-креслення, а відповідач - прийняти продукцію та оплатити виконані позивачем роботи по її виготовленню.

На виконання умов договору підряду №3/04 від 31.03.2007 року позивачем виготовлено продукцію (ролики першої та другої операції) на загальну суму 105620 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 23.04.2007 року, 14.05.2007 року, 04.04.2008 року, а також накладними №1 від 13.04.2007 року, №1 від 07.08.2008 року, №1 від 15.10.2008 року та №1 від 19.05.2009 року.

Відповідачем, в свою чергу, частково проведено розрахунки з позивачем - всього на суму 65800 грн.. При цьому, сума залишку неоплаченої відповідачем вартості виконаних робіт, становить 39820 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків від 07.07.2010 року.

Відповідно до пункту 2.4. договору поставки №3/04 від 31.03.2007 року, відповідач зобов'язався сплатити позивачу суму попередньої оплати протягом п'яти банківських днів з дати підписання Договору, а решту суми - на протязі трьох банківських днів після підписання вповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі виготовленої продукції.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів оплати решти вартості виконаних на його користь робіт.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за виконані на його користь роботи, в обумовлені Договором строки, суд, з урахуванням вимог вищезазначеного законодавства, дійшов висновку про правомірність позову в частині стягнення 39820 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем правомірно нараховано 13737,90 грн. інфляційних, 3076,50 грн. та 3% річних.

В цілому, позов підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача належить стягнути на користь позивача 39820 грн. основного боргу, 13737,90 грн. інфляційних та 3076,50 грн. 3% річних.

Судові витрати належить стягнути з відповідача, з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «Арго» (с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області, вул. Миру, 33, код 22836526) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 39820 грн. основного боргу, 13737,90 грн. інфляційних, 3076,50 грн. 3% річних, 566,34 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Повне рішення складено 29.12.2010 року.

Суддя О.В. Гончарук.