Постанова № 31009244, 28.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 березня 2013 року справа № 814/174/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомПублічного акціонерного товариства "Веселинівський завод СЗМ", вул. Будівельників, 30, смт. Веселинове, Миколаївська область, 57001 до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, пров. Бр. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.08.2012 № 0000202301, № 0000162301

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Веселинівський завод СЗМ", звернувся до суду з позовом до відповідача, Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.08.2012 № 0000202301, № 0000162301.

Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення № 0000162301 та № 0000202301 від 02.08.12 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням Вознесенською ОДПІ Миколаївської області своїх повноважень, а, отже, є повністю незаконними і підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (арк. справи 104-106)

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрутовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Актом від 19.07.2012 № 81/2201/446546 Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Веселинівський завод СЗМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 встановлено порушення позивачем п.п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України шляхом безпідставного віднесення до кладу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати на придбання сировини на загальну суму 4073587, 00 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 972109, 00 грн, в тому числі за І квартал 2011 р. - 439798, 00 грн, ІІ квартал 2011р. -532311, 00 грн; завищення податкового кредиту на загальну суму 146925, 00 грн, в т.ч. за січень 2011р. на 146925, 00 грн; п.п. 198.2, п.п.198.6 п. 198 Податкового кодексу України - завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємством ПП "Лідер-Промпостач" на загальну суму ПДВ 462879, 30 грн, в тому числі за квітень 2011р. -119801, 30 грн; за травень 2011р.-152981, 50 грн, за червень 2011р. -190096, 50 грн; п.2 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1378, 65 грн, в т.ч. по періодах: в січні місяці 2012 року - 1378, 65 грн; пп. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України в результаті чого допущене наступне порушення: подання не у повному обсязі або з недостовірними відомостями податкового розрахунку по ф. 1-ДФ до Веселинівського відділення Вознесенської ОДПІ за І квартал 2011 року (арк. справи 47).

На підставі акта перевірки від 19.07.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 № 0000162301 на суму 972109 грн за основним платежем та податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 № 0000202301 на суму 609804 грн за основним платежем (арк. справи 61, 62).

При прийнятті рішення суд взяв до уваги наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З висновків акту перевірки вбачається, що в обґрунтування своїх доводів відповідач, зокрема, посилається на п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України та вказує на те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач". В ході перевірки встановлено відсутність у контрагента позивача ТОВ "ЗМТК" необхідних умов для здійснення відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, приміщень, тощо, а, отже, відсутня господарська діяльність, а також відсутність ТОВ "Лідер -Промпостач" за місцем реєстрації, а тому визнані податковим органом в розумінні ч.І ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України нікчемними (арк. справи 47-48).

ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" мало взаємовідносини з ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач" за договорами на поставку молочної продукції.

На момент укладення та виконання зазначених угод як ПАТ "Веселинівський завод СЗМ", так і ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач" були належним чином зареєстровані, як суб'єкти господарської діяльності, були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

ПАТ "Веселинівський завод СЗМ", виступаючи замовником робіт за укладеними угодами, отримало від контрагентів, згідно актів прийому-передачі, товари та в свою чергу перерахувало на користь ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач" грошові суми в якості оплати. Ці обставини підтверджені документами, що перевірялись податковим органом та відображені в акті перевірки і доводять факт отримання та подальше використання продукції у господарській діяльності ПАТ "Веселинівський завод СЗМ".

Згідно п.п 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; г) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п.п 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що на формування валових витрат впливає наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до зазначених норм законодавства, у рядку 04.1 деклараціях з податку на прибуток позивачем відображені витрати на придбання товарів від ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач".

Актом перевірки та податковим органом не заперечується те, що ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" скористалося наданим йому законом правом та відобразило у бухгалтерському та податковому обліку з податку на прибуток, прийнявши рішення про збільшення своїх валових витрат на суму придбаних товарів.

Тому ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" цілком правомірно включило до складу своїх валових витрат суми, перераховані на користь ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач" в якості оплати за придбані від останніх товари.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо висновку Вознесенської ОДПІ Миколаївської області про порушення позивачем ч.І ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України слід зазначити таке.

Відповідач стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів з ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач", останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, є "фіктивними", а тому такі правочини згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не погоджується з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з викладеного, сторонами договору підряду є замовник (постачальник) та виконавець (покупець). Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Відповідачем в акті перевірки не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зокрема, не доведено, що будь-які пункти зазначених правочинів суперечать або не відповідають нормам законодавчих актів.

В той же час згідно Узагальнення Верховного суду України від 24.11.08 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. Розглядаючи цивільні справи про визнання правочинів недійсними за такою підставою, суди в цілому правильно враховували, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним лише судом.

Правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" та ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач", з підстави їх фіктивності відповідачем не зазначено.

Висновок ДПІ про нікчемність правочинів з підстав, зазначених у ст. 228 ЦК України не є вірним, так як податковий орган не встановив і не довів належним чином, які саме дії посадових осіб між ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" були спрямовані на порушення публічного порядку та моральних засад суспільства і не наведено жодного доказу спрямованості умислу посадових осіб між ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" до порушення публічного порядку в будь-якій формі, зазначеній у вказаній статті.

Жодним Законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, суд не погоджується з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, що були укладені між ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" з ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач", оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, відповідачем вказано в акті перевірки не було та до матеріалів справи не надано.

Позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні з ТОВ "ЗМТК" та ТОВ "Лідер-Промпостач", а також документи, що підтверджують доставку перевізником товару. Зазначене доводить реальність та товарність цього правочину, що також підтвердили свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які безпосередньо здійснював перевезення молочної продукції.

За таких обставин суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 02.08.2012 № 0000202301.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 02.08.2012 № № 0000162301.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Веселинівський завод СЗМ" судові витрати в сумі 2 294 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич