Постанова № 31009243, 01.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 квітня 2013 року справа № 814/75/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомПриватного підприємства будівельної фірми "Автошляхбуд-САА", вул. Карла Маркса, 22/2, кв. 27, м. Миколаїв, 54007 представник позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

проскасування податкових повідомлень - рішень від 02.10.2012 № 0000842360, № 0000832360

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство будівельна фірма "Автошляхбуд-САА", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень - рішень від 02.10.2012 № 0000842360, № 0000832360.

Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення № 0000842360 та № 0000832360 від 02.10.2012 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва своїх повноважень, отже, є повністю незаконними і підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких вказує про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (арк. справи 45-46)

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрунтовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Актом від 16.08.2012 № 2228/22-100/24057950 Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства будівельної фірми "Автошляхбуд-САА" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 встановлено, зокрема, порушення позивачем порушення п.п.1, 5 ст. 203, п.п.1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 198.4 ст. 198, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 284975, 01 грн; п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І півріччя 2012 року на загальну суму 299223, 75 грн (арк. справи 35).

На підставі акта перевірки від 16.08.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012 № 0000832360 на суму 284975, 01 грн за основним платежем і на суму 142487, 51 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 02.10.2012 № 0000842360 на суму 299223, 75 грн за основним платежем і на суму 149611, 87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 9-10).

При прийнятті рішення суд взяв до уваги наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з акта перевірки, в обґрунтування своїх доводів відповідач, зокрема, посилається на порушення позивачем норм ЦК України, в зв'язку з чим визнає договори між ПП БФ "Автошляхбуд-САА" та ТОВ ВКФ "ПЛУТОН ЛТД" "нікчемними", що стало підставою для висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно запису у висновках до акта перевірки щодо порушення ст. 203, ст. 215, ст.216, ст. 228 ЦК України та запису у акті перевірки щодо вчинення нікчемних правочинів є достатнім для констатації факту порушення підприємством пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зважаючи на те, що такі висновки при відсутності відповідної доказової бази, відсутності факту дослідження первинних документів платника податків, не мають під собою ніякого юридичного підґрунтя, тому вони є неприпустимими у офіційних документах, що складаються державними органами.

Позиція Вищого адміністративного суду України з цього питання у другому півріччі 2012 року свідчить про наступне.

Наприклад, у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № 2а-9864/11/2670 зазначено таке.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Вказані ж у акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен датиоцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненнямправочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

У акті перевірки не зазначено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його безпосередніми контрагентами правочинів.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначає, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем у акті перевірки не обґрунтовано, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - а це є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до податкового законодавства об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Усі отримані роботи та послуги підприємство використовувало у своїй господарській діяльності.

На думку Вищого адміністративного суду України, за змістом пп.7.2.6, пп.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у платника податків наявні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції (зокрема, податкові та видаткові накладні), підстав для зменшення суми податкового кредиту у податкового органу немає.

Стаття 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто наше підприємство не може бути притягнуте до відповідальності за порушення, яке нею не було вчинене.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 вих. № 742/11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, в зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що бездіяльність посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, виражена у неврахуванні та не дослідженні первинних документів, у сукупності із невірним застосуванням та розумінням норм податкового законодавства, призвела до прийняття протиправних податкових повідомлень - рішень, які підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 02.10.2012 № 0000832360.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 02.10.2012 № 0000842360.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного підприємства будівельної фірми "Автошляхбуд-САА" судові витрати в сумі 2146, 00 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич