Постанова № 31008931, 22.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 803/615/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н.В.,

за участю представника позивача Лошак В.О.,

представників відповідача Ярошика Т.В., Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волинський нафтовий дім» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинський нафтовий дім» (надалі ТзОВ «Волинський нафтовий дім», товариство, позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - Луцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 грудня 2012 року № 0002472201, № 0002482201 та № 0002492201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01.10.2012 року по 09.11.2012 року Луцька ОДПІ провела планову виїзну перевірку ТзОВ «Волинський нафтовий дім» за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, про що складено акт № 6193/22-1/37128552 від 16 листопада 2012 року. У висновку акта перевірки встановлено порушення товариством:

- п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 , п. 137. 10 ст.137, п.п.14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 48843251 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 330 225 грн.;

- ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 665, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, внаслідок чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу Закону.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що укладені позивачем договори купівлі-продажу цінних паперів мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону. Відповідач вважає, що кошти на загальну суму 209 963 500 грн., які надійшли з рахунка ТзОВ «Ойл-прайм» як оплата за прості іменні акції згідно договору, є безповоротною фінансовою допомогою.

Крім того, в акті перевірки вказано, що ТзОВ «Волинський нафтовий дім» занизило податкові зобов'язання по податку на додану вартість в результаті реалізації паливно-мастильних матеріалів нижче собівартості.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року встановлено його заниження на загальну суму 330 225 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) в сумі 175 283 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 року: № 0002482201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 187813 грн.; № 0002492201, яким товариству визначено грошове зобов'язання на суму 495338 грн. з податку на додану вартість, в тому числі 330225 грн. за основним платежем та 165113 грн. за штрафними санкціями; № 0002472201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 48843251 грн. та за штрафними санкціями на суму 155864 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, вказуючи на те, що ТзОВ «Волинський нафтовий дім» було отримано кредит у Приватбанку для купівлі цінних паперів. Товариством були придбані акції на 207 760 000 грн., які мали б бути реалізовані протягом 20 днів. Але купівля-продаж не відбулася з незалежних від позивача причин і лише через три місяці вказані акції були продані товариством за 209 963 500 грн. За продані акції товариство отримало більше грошей, ніж витратило на їх придбання, тобто отримало прибуток. Відповідач безпідставно вважає суму за продані цінні папери безповоротною фінансовою допомогою. Вказує на те, що органи податкової служби не наділені повноваженнями визнавати договори платників податків нікчемними.

Відносно реалізації паливно-мастильних матеріалів нижче собівартості, пояснив, що товариство є торговою організацією, а не виробником продукції. А тому при визначенні собівартості реалізованих товарів воно керувалося пунктом 138.6 статті 138 ПК України, згідно якого собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Щодо віднесення суми 187 813 грн. в рядок 24 декларації по ПДВ, то це є податковий кредит наступних податкових періодів. Сума від'ємного значення по ПДВ у податковій декларації за травень 2012 року включена як залишок податкового кредиту на ще нереалізований товар. Лише при повній реалізації товару виникнуть зобов'язання по ПДВ - позитивне значення рядку 18 декларації, виникне сума до сплати ПДВ на яку і зменшиться сума рядку 24 декларації.

Вважає податкові повідомлення-рішення, винесені Луцькою ОДПІ, протиправними та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача Лошак В.О. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнали та пояснили, що згідно матеріалів перевірки товариство здійснювало роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами через 17 автозаправочних станцій. Позивач до собівартості реалізованих товарів відносив лише вартість паливно-мастильних матеріалів і витрати на транспортування та не включав витрати на оплату праці операторам та технічним працівникам автозаправочних станцій, внески на соціальні заходи, транспортні витрати, послуги оренди АЗС, витрати на електроенергію тощо. Тим самим, в порушення п. 135.4 ст.135, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.8 ст.138 ПК України товариство занизило собівартість паливно-мастильних матеріалів та дохід від їх реалізації на загальну суму 2527541 грн.

З урахуванням вищевикладеного, податковим органом збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та з урахуванням задекларованих у рядках 18-25 декларацій показників, зменшено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації) за травень 2012 року в сумі 187813 грн. Таким чином, донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 330 225 грн.

Перевіркою також встановлено, що товариство у 2011 році здійснювало операції з придбання та продажу цінних паперів - простих іменних акцій. По податковому обліку вартість придбаних акцій в сумі 207770000 грн., вартість брокерських та депозитарних послуг на загальну суму 51 736, 48 грн. включено товариством у рядок 1.2 витрати звітного (податкового) періоду. Вказані акції ТзОВ «Волинський нафтовий дім» продало 28.11.2011 року ТзОВ «Ойл-прайм» за 209 963 500 грн. Даними коштами погашено суму кредиту за рахунок якого здійснювалось придбання акцій. Представник відповідача вказує на те, що від операцій купівлі-продажу акцій товариством отримано збиток у розмірі 4 418 630, 08 грн., а саме:

1) доходи отримані від продажу цінних паперів 209 963 500 грн.

2)витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів - 214 382 130, 08 грн. в тому числі:

- 207 770 000 грн. - вартість придбання акцій;

- 6 569 137, 12 грн. - сума відсотків по кредиту;

- 51 500 грн. - брокерські послуги;

- 50, 00 грн. - за відкриття рахунку у цінних паперах;

- 442, 96 грн. - послуги за обслуговування рахунку у цінних паперах.

З пояснень відповідача вбачається, що у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності відносяться лише ті витрати, які платником використані (направлені) на отримання доходу. Правильність формування платником податків витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі отримати дохід від придбання товарів. За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат. Таким чином, на думку Луцької ОДПІ, кошти в сумі 209 963 500 грн., отримані ТзОВ «Волинський нафтовий дім» за продані цінні папери, підлягають включенню до інших доходів як сума безповоротної фінансової допомоги.

За таких умов, представники відповідача вважають, що господарські операції щодо купівлі-продажу цінних паперів є нікчемними, а податкові повідомлення-рішення винесені правомірно. Враховуючи вищенаведене, просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Волинський нафтовий дім» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт № 6193/22-1/37128552 від 16.11.2012 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення товариством:

- п.135.5.4 п. 135.5 ст.135, п. 137.10 ст.137, п.п. 14.1.36, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 48 843 251 грн., в тому числі за 2-3 квартали 2011 року в сумі 119200 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 48 531523 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 42274 грн., за півріччя 2012 року в сумі 311 728 грн.

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 330225 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 183757, за червень 2012 року в сумі 146468 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 175283 грн.

- ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦКУ), а саме:

- договір купівлі-продажу цінних паперів № 514 -Б від 29.08.2011 року, укладений з ТзОВ «Альматея Ойл» на придбання акцій ПАТ «Укрмедінвест», ацій ВАТ «Урдорбуд»;

- договір купівлі-продажу цінних паперів № 860-Б від 30.08.2011 року, укладений з ТзОВ «Альматея Ойл» на придбання акцій ПАТ «Медікал томограф Інвестмен»;

- договір купівлі-продажу цінних паперів № 927-Б від 02.12.2011 року, укладений з ТзОВ «Ойл-прайм» на продаж акцій ПАТ «Укрмедінвест», ВАТ «Урдорбуд» , ПАТ « Медікал томограф Інвестмен»;

- договір купівлі продажу цінних паперів № 1060-Б від 30.08.2011 року, укладений з ТзОВ «Союз-Ойл» на придбання акцій ПАТ «Ост-Інвест»- відповідно до ч.1, 5 ст. 203 , п. 1, 2 ст. 215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону.

Як вбачається з акту перевірки, ТзОВ «Волинський нафтовий дім» займається роздрібною торгівлею паливно-мастильними матеріалами. Згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що товариство до собівартості реалізованих товарів відносить лише вартість паливно-мастильних матеріалів. Витрати на оплату праці операторам та технічним працівникам автозаправочних станцій, внески на соціальні заходи, транспортні витрати, послуги оренди АЗС, витрати на електроенергію та інші ТзОВ «Волинський нафтовий дім» відносить до витрат на збут. Таким чином, товариство занижує собівартість реалізованих паливно-мастильних матеріалів. У пункті 135.4 ст.135 Податкового кодексу України зазначено, що дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань. В порушення п. 135.4 ст.135, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України ТзОВ «Волинський нафтовий дім» занижено показники у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2 527 541 грн.

В результаті реалізації паливно-мастильних матеріалів нижче собівартості та в порушення п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 330225 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 183757 грн., за червень 2012 в сумі 146468 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) в сумі 175 283 грн.

Також з акту перевірки вбачається, що у грудні 2011 року згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 927-Б від 02.12.2011 року ТзОВ «Волинський нафтовий дім» - «Продавець», в особі директора Бирилюка В.Г. продано цінні папери ТзОВ «Ойл-Прайм» - «Покупець» від імені якого діє ТзОВ «Капітал-Стандарт»- «Повірений», що діє на підставі замовлення № 1 від 02.12.2011 року до договору на брокерське обслуговування № 926-Б від 02.12.2011 року, в особі директора Пікуш Л.С. уклали цей договір про нижченаведене: продавець зобов'язується у передбачені цим договором терміни передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору цінні папери, наведені у п.1.2. цього договору. Згідно п. 2.1. загальна сума договору становить 209 963 500 грн. По податковому обліку доходи від продажу акцій ТзОВ «Волинський нафтовий дім» включено у рядок 1.1 «доходи звітного (податкового) періоду». За висновком податкового органу, угоди на придбання і реалізацію акцій, заключені ТзОВ «Волинський нафтовий дім» з продавцями ТзОВ «Дікстон», ТзОВ «Альматея-Ойл», ТзОВ «Союз-Ойл» та покупцем ТзОВ «Ойл-прайм» укладені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Суму 209 963 500 грн. (оплату за прості іменні акції згідно договору № 927-Б) відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою.

На підставі акту перевірки № 6193/22-1/37128552 від 16.11.2012 року Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року:

-№ 0002472201, яким за порушення п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст.135 п. 137.10 ст.137, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України ТзОВ «Волинський нафтовий дім» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 48 843 251 грн. та за штрафними санкціями на суму 155864 грн;

- № 0002492201, яким за порушення п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 ПК України товариству визначено грошове зобов'язання на суму 495338 грн. з податку на додану вартість, в тому числі 330225 грн. за основним платежем та 165113 грн. за штрафними санкціями;

- № 0002482201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 187813 грн.

На вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем була подана скарга до Державної податкової служби України у Волинській області, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Поряд з тим, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року № 0002472201, № 0002482201, № 0002492201 є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

В частині донарахування податку на додану вартість.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п.п. 14.1.71. п. 14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 1 розділу ХІХ ПК України передбачено, що стаття 39 цього Кодексу (методи визначення та порядок застосування звичайної ціни) набирає чинності з 1 січня 2013 року. В пункті 89 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України вказано, що у випадках, визначених цим Кодексом до в вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, звичайна ціна товарів (робіт, послуг) має бути визначена виходячи з інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах.

Відповідачем не встановлено, що ТзОВ «Волинська нафтовий дім» здійснювалась реалізація товарів за цінами нижчими від звичайних, які склалися на ринку на час продажу виготовленої продукції. Вказуючи на продаж паливно-мастильних матеріалів за цінами нижче їх собівартості, відповідач вдався до визначення матеріальної складової придбаної та реалізованої продукції у спосіб, який не передбачений законом.

Як вбачається з пояснень представника позивача, придбані товариством паливно-мастильні матеріали не підлягали будь-якій подальшій переробці, обробці, вдосконаленню тощо, а були реалізовані в тому ж вигляді і стані, що й придбавалися. Тобто, вони не переходили в категорію сировини чи готової продукції, а відразу ж обліковувалися на рахунку «товари». З цього слідує, що у собівартість такої придбаної і реалізованої продукції не включаються загальновиробничі витрати, оскільки вони напряму не пов'язані з придбанням та реалізацією продукції, що передбачено п. 14.1.228 ст.14 ПК України.

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що оскільки ТзОВ «Волинська нафтова група» не є виробником паливно-мастильних матеріалів, а лише придбаває та реалізовує їх у незмінному вигляді, то товариством правомірно сформовано собівартість паливно-мастильних матеріалів на підставі п. 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, згідно якого собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Водночас суд дійшов висновку, що податковим органом неправомірно при визначенні собівартості паливно-мастильних матеріалів застосовано п. 138.8 ст.138 ПК України, оскільки ТзОВ «Волинський нафтовий дім» не є виробником продукції, а вказаний пункт регулює саме собівартість виготовлених та реалізованих товарів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року № 0002492201, яким за порушення п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 ПК України товариству визначено грошове зобов'язання на суму 495338 грн. з податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення № 0002482201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 187813 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В частині донарахування податку на прибуток.

Згідно п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 135.1 , 135.2 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи у серпні 2011 року згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 514-Б від 29.08.2011 року ТзОВ «Волинський нафтовий дім» через повіреного ТзОВ ІК «Бізнес-Інвест», що діє на підставі замовлення № 1 від 29.08.2011 року до договору на брокерське обслуговування № 513-Б від 29.08.2011 року, придбано у ТзОВ «Дікстон» цінні папери на суму 150 110 000 грн.(а.с. 74)

Згідно договору купівлі-продажу № 860-Б від 30.08.2011 року ТзОВ «Волинський нафтовий дім» через повіреного ТзОВ «ФК Гамбіт», що діє на підставі замовлення № 1 від 30.08.2011 року до договору на брокерське обслуговування № 859-Б від 30.08.2011 року, придбано у ТзОВ «Альматея Ойл» цінні папери на суму 57 660 000 грн.(а.с. 76) Всього було придбано цінних паперів на суму 207 760 000 грн.

З пояснень представника позивача вбачається, що вказані придбані акції товариство мало намір реалізувати протягом 20 днів, але купівля-продаж у вказаний термін не відбулася з незалежних від товариства причин.

У грудні 2011 року згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 927-Б від 02.12.2011 року ТзОВ «Волинський нафтовий дім» - «Продавець», в особі директора Бирилюка В.Г. з одного боку та ТзОВ «Ойл-Прайм» - «Покупець», від імені якого діє ТзОВ «Капітал-Стандарт» - «Повірений», що діє на підставі замовлення № 1 від 02.12.2011 року до договору на брокерське обслуговування № 926-Б від 02.12.2011 року, в особі директора Пікуш Л.С. уклали цей договір про нижченаведене: продавець зобов'язується у передбачені цим договором терміни передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору цінні папери (прості іменні акції), наведені у п.1.2. цього договору. Згідно п. 2.1. загальна сума договору становить 209 963 500 грн. (а.с.78). Таким чином, за продані цінні папери підприємство отримало дохід в сумі 2 203 500 грн.

На виконання вищевказаних договорів укладені: акт виконаних робіт від 21.09.2011 року до договору купівлі-продажу цінних паперів від № 514-Б від 29.08.2011 року , акт виконаних робіт від 29.09.2011 року до договору купівлі-продажу ЦП № 860-Б від 30.08.2011 року, акт виконаних робіт від 28.12.2011 року до договору купівлі-продажу цінних паперів № 927-Б від 02.12.2011 року.

Суд не приймає до уваги пояснення представників відповідача про те, що договори купівлі-продажу цінних паперів є нікчемними та такими , що не спрямовані на реальне настання правових наслідків з таких мотивів та підстав.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

На спростування тверджень відповідача про нікчемність договорів купівлі-продажу цінних паперів суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що договори купівлі-продажу цінних паперів укладені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції носили реальний характер.

Таким чином, актом перевірки № 6193/22-1/37128552 від 16.11.2012 року не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є пояснення відповідача про те, що товариство від купівлі-продажу акцій отримало збиток. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, акції були придбані за 207 760 000 грн., а продані за 209 963 500 грн. Таким чином, за продані цінні папери підприємство отримало дохід в сумі 2 203 500 грн. Те, що акції не продалися товариством у запланований двадцятиденний термін, у зв'язку з чим значна сума коштів позивачем була сплачена на погашення процентів за кредитом, є звичайним комерційним ризиком. На спростування тверджень відповідача про збитковість діяльності ТзОВ «Волинський нафтовий дім», позивач подав платіжні доручення про сплату податку на прибуток у другому півріччі 2011 року та першому півріччі 2012 року: № 1520 від 16.08.2011 року, № 1894 від 30.09.2011 року, № 2124 від 10.11.2011 року, № 147 від 09.02.2012 року, № 689 від 12.05.2012 року.(а.с. 118-122).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що товариство занизило собівартість паливно-мастильних матеріалів, а договори купівлі-продажу цінних паперів були нікчемними.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року № 0002472201, № 0002482201, № 0002492201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням ст.94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський нафтовий дім" судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 6466, 13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 324 , № 323, № 322 від 07 березня 2013 року.

Керуючись статтями 160, 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 05 грудня 2012 року № 0002472201, № 0002482201 та № 0002492201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волинський нафтовий дім» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6466, 13 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят шість гривень тринадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 26 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук