Постанова № 31004357, 18.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 803/607/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А. Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О. К.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - 1 Березної Т. О.,

представника відповідача - 2 Вербич М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (Луцька ОДПІ Волинської області ДПС), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (ГУДКС України у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року за № 0000441702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 450 050 грн., в тому числі 300 033 грн. основного платежу та 150 017 грн. штрафних (фінансових) санкцій, стягнення 300 033 грн. бюджетного відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцька ОДПІ прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту № 1143/17-2/НОМЕР_2 від 19 лютого 2013 року документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість (ПДВ), що декларувалось в період з 1 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України), а саме, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2012 року на суму ПДВ 300 033 грн. Податковим органом висновок про порушення позивачем вимог ПК України зроблений по господарських операціях з придбання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 в товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлітАвто» (ТзОВ «ЕлітАвто») та приватного підприємства «Престижавто» (ПП «Престижавто») транспортних засобів, реєстрація яких в подальшому проведена за фізичною особою, а не за суб'єктом господарювання. Позивач вважає що висновки податкового органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, суперечать положенням статті 198 ПК України, пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року, нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами-суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є, подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податків. Використання придбаних транспортних засобів фізичною особою-підприємцем у господарській діяльності підтверджується актами приймання в експлуатацію транспортних засобів, шляховими листами, заявками на надання транспортних послуг, актами виконаних робіт тощо.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснив, що позивач надає послуги з перевезення вантажів, здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту. Придбання транспортних засобів здійснювалося платником податків у межах його господарської діяльності. Використання автомобілів у господарській діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами: подорожніми листами, договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, рахунками, виписками з банку. При цьому, державна реєстрація придбаних транспортних засобів проводилася за позивачем як за фізичною особою, а не як суб'єктом господарювання, оскільки Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року, передбачена державна реєстрація транспортних засобів лише за фізичною або юридичною особою. Крім того, зазначив, що підприємцю ОСОБА_5 відшкодовано ПДВ за жовтень 2012 року в сумі 36 651 грн., що підтверджується висновком Луцької ОДПІ Волинської області ДПС № 0000000701 від 24 грудня 2012 року.

Представник відповідач - 1 Луцької ОДПІ Волинської області ДПС в запереченні від 29 березня 2013 року та в судовому засіданні адміністративний позов не визнала та пояснили, що норми ПК України дозволяють платнику податку включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з придбання транспортних засобів лише за умови їх реєстрації за суб'єктом господарювання та використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях. Оскільки реєстрація придбаних позивачем транспортних засобів проведена за позивачем як за фізичною особою, а не як за суб'єктом господарювання, тому, враховуючи норми ПК України щодо порядку формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування, податковий орган за результатами перевірки правомірно зменшив податковий кредит за жовтень місяць 2012 року на 300 033 грн. Просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідач - 2 ГУДКС України у Волинській області в поясненні від 27 березня 2013 року № 15-08/155-2144 та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС подано висновок № 0000000701 від 24 грудня 2012 року про відшкодування підприємцю ОСОБА_5 ПДВ за жовтень 2012 року в сумі 36 651 грн. по податковій декларації від 20 листопада 2012 року № НОМЕР_4 за жовтень 2012 року. Висновки щодо проведення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 300 033 грн. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС не подавались, а тому відшкодування не проводилось. Крім того, повернення суми бюджетної заборгованості з відшкодування сум ПДВ можливе в порядку безспірного списання коштів державного бюджету за рішенням суду про стягнення надходжень бюджету. Просили у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

ОСОБА_5 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 16 березня 1995 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність шляхом надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування, що підтверджується ліцензією Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії НОМЕР_5 по наданню послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дозволено внутрішні та міжнародні перевезення вантажів.

На підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Луцької ОДПІ Волинської області ДПС Хомячук М. В., в період з 13 лютого 2013 року по 19 лютого 2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, про що складено акт за № 1143/17-2/НОМЕР_2 від 19 лютого 2013 року.

Перевіркою встановлено, що підприємцем ОСОБА_5 у результаті допущених порушень при формуванні податкового кредиту завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунку платника у банку за листопад 2012 року на суму ПДВ 300 033 грн.

Так, зокрема, підприємець ОСОБА_5 купив у ТзОВ «ЕлітАвто» транспортні засоби:

- згідно з податковою накладною № 548 від 28 грудня 2011 року вантажний автомобіль IVECO модель 75Е17, 2006 року випуску вартістю 77 000 грн., в тому числі ПДВ 12 833 грн. 33 коп.;

- згідно з податковою накладною № 531 від 5 грудня 2011 року напівпричіп Schwarzmuller модель SPA 3/E, 2003 року випуску та тягач сідельний DAF модель FT 95.430, 2005 року випуску загальною вартістю 152 500 грн., в тому числі ПДВ 25 416 грн. 66 коп.;

- згідно з податковою накладною № 510 від 17 листопада 2011 року тягач сідельний DAF модель XF 95.480, 2004 року випуску вартістю 93 400 грн., в тому числі ПДВ 15 566 грн. 66 коп.;

- згідно з податковою накладною № 511 від 18 листопада 2011 року тягач сідельний DAF модель XF 95.480, 2004 року випуску; тягач сідельний DAF модель XF 95.380, 2004 року випуску; напівпричіп VAN HOOL модель 3B2014, 2001 року випуску; напівпричіп KRONE модель SPD 27, 2002 року випуску загальною вартістю 273 400 грн., в тому числі ПДВ 45 566 грн. 67 коп.;

- згідно з податковою накладною № 4420 від 1 червня 2012 року три вантажних автомобіля IVECO модель B166 Tronic, 2008 року випуску загальною вартістю 870 300 грн., в тому числі ПДВ 145 050 грн.

Крім того, у ПП «Престижавто» згідно з податковою накладною № 6 від 10 вересня 2012 року позивачем придбано два тягача сідельних DAF модель XF 105.410, 2007 року випуску загальною вартістю 309 600 грн., в тому числі ПДВ 51 600 грн.

Вказані транспортні засоби були зареєстровані в органах ДАІ відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за фізичною особою ОСОБА_5, а не за суб'єктом господарювання.

Сплачений податок на додану вартість у розмірі 300 033 включений позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість у жовтні 2012 року.

За результатами розгляду акта перевірки № 1143/17-2/НОМЕР_2 від 19 лютого 2013 року Луцькою ОДПІ 28 лютого 2013 року сформовано податкове повідомлення-рішення за № 0000441702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 450 050 грн., в тому числі 30 033 грн. основного платежу та 150 017 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення визначених операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, який в свою чергу вказує, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, відповідно до норм ПК України до податкового кредиту фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортного засобу за умови використання такого рухомого майна в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та за наявності належним чином документального оформлення підтвердження відповідних витрат з відображення їх у бухгалтерському й податковому обліку.

Факт придбання та використання позивачем транспортних засобів у власній господарській діяльності, зокрема, наданні послуг перевезення вантажів встановлено під час судового розгляду справи на підставі таких належних та допустимих доказів: контрактів, вантажно-митних декларацій, інвентаризаційних карток обліку основних засобів, актів приймання-передачі основних засобів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом є одним із видів діяльності позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що транспортні засоби, які придбані фізичною особою ОСОБА_5 використовуються позивачем у його господарській діяльності.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року. Згідно з пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції; транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. За такими правилами зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_5 транспортні засоби.

Таким чином, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець, оскільки чинним законодавством чітко передбачено, що за фізичною особою-підприємцем транспортні засоби реєструються як за фізичною особою.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені статтею 198 ПК України, та не позбавляє права такого платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Відтак, фізичною особою-підприємцем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку, сплачені контрагентам при придбанні транспортних засобів - 300 033 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи та виходячи зі змісту наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не завищено суму податкового кредиту на 300 033 грн. за жовтень місяць 2012 року.

Відповідно до частини першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач Луцька ОДПІ не довела правомірності сформованого податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року за № 0000441702.

У відповідності пунктів 200.7, 200.8, 200.10, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно із пунктом 200.14. ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до часини другої статті 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно із статтею 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З врахуванням встановленої судом протиправності прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення про зменшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2012 року на 300 033 грн. та фактичного позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування вказаної суми ПДВ відповідно до вимог ПК України, суд дійшов висновку, що зазначену суму ПДВ слід стягнути на користь підприємства з держбюджету в примусовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 295 грн.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року за № 0000441702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад місяць 2012 року в сумі 300 033 (триста тисяч тридцять три) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 2 295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк