Рішення № 31007391, 23.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 922/938/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (с. Подвірки) про стягнення 109 413 565,81 грн. за участю представників сторін :

позивача - Станішевського І.С., довіреність № 14-69 від 252.03.2013 р.;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (с. Подвірки) 92215548,25 грн. основного боргу, 7455345,19 грн. пені, 7365088,38 грн. штрафу, 2008352,93 грн. 3% річних, 369231,06 грн. інфляційних витрат, та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 108/12-ПР від 24.01.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 березня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 березня 2013 року.

27 березня 2013 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

27 березня 2013 року позивач надав пояснення, в яких зазначив, що ним було правомірно нараховано 7% штрафу у розмірі 7365088,38 грн. та 7455345,19 грн. пені, а також було здійснено обгрунтований та правомірний розрахунок інфляційних витрат в сумі 369231,06 грн. та 3% річних у розмірі 2008352,93 грн.

27 березня 2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував частково, та зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 р. у справі № Б-23/75-02 роз"яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. у справі № Б-23/75-02, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню) заборонено застосувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов"язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію, так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог, передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника абр визнання його банкрутом". Також зазначив, що позивач при розрахунку інфляційних витрат станом на 27.02.2013 р. має врахувати дефляційні процеси у лютому 2012 р. та зменшити суму заборгованості в цій частині. Крім того, відповідач зазначив, що за змістом ст. 625 ЦК України, листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97р., постанов Вищого господарського суду України від 21.10.2008 р. у справі № 8/797/07, від 01.06.2010 р. № 6/457/08-26/221/09 не допускається нарахування індексу інфляції на суму боргу, на яку кредитором вже був нарахований індекс інфляції.

В судовому засіданні 27 березня 2013 року було оголошено перерву до 18 квітня 2013 року.

03 квітня 2013 року представник відповідача надав додаткові документи , які долучені судом до матеріалів справи.

17 квітня 2013 року представник позивача надав пояснення, в яких зазначив, що виходячи з роз"яснень порядку нарахування інфляційних витрат згідно листа Верховного Суду від 03.04.1997 № 62-97, нарахуванню інфляційних витрат підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

18 квітня 2013 року відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 7455345,19 грн. пені, 7365088,38 грн. штрафу, 2008352,93 грн. 3% річних, 369231,06 грн. інфляційних витрат, та зазначив, що в постанові ВСУ від 12.03.2013 р. по справі № 3-71гс12 викладена правова позиція, відповідно до якої згідно з абзацом другим частини 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і її зміст не обмежується припиненням заходів забезпечення конкурсних вимог, тому протягом дії мораторію неустойка за невиконання поточних грошових зобов"язань не нараховується. Також відповідач зазначив, що за розрахунком відповідача за період травень 2012 р. - березень 2013 року не відбулось знецінення грошових коштів позивача, та позивачем по справі неправильно були розраховані 3% річних.

В судовому засіданні 18 квітня 2013 року було оголошено перерву до 23 квітня 2013 року.

23.04.13 р. у судовому засіданні представник позивача підтримував позовні вимоги з урахуванням викладеного у письмових поясненнях.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

24 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" (відповідач) був укладений договір № 108/12-ПР, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 4.1 договору передбачений порядок здійснення оплати, а саме оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 5.1 договору передбачений термін поставки газу - з 01 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. включно. Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі з одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2012 р., і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 571224267,60 грн., що підтверджується актами прийому - передачі від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Відповідач частково оплатив газ на загальну суму 479008719,35 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 92215548,25 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі - 92215548,25 грн. правомірна та обгрунтована, така, що визнана відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Тобто, стягнення 3% річних від простроченої суми, є нерозривно пов*язаним із простроченням зобов*язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов*язання.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов*язання за певний період і вони є невід*ємною складовою суми основного боргу.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти нарахування інфляційних витрат та річних, посилаючись на те, що за розрахунком відповідача за період травень 2012 р. - березень 2013 року не відбулось знецінення грошових коштів позивача, та позивачем по справі невірно були розраховані 3% річних. Тобто, відповідач включив в контррозрахунок зайвий місяць лютий 2013 року та просить суд вийти за межі позовних вимог, і врахувати дефляцію за лютий.

Суд зазначає, що відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати неувазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс дефляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Судом перевірено розрахунок інфляційних позивача, він відповідає положенням чинного законодавства та здійснений з урахуванням Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 68397,09 грн. інфляційних втрат, розрахунок інфляційних включає в себе як інфляцію, так і дефляцію.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 369231,06 грн. інфляційних витрат та 2008352,93 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні (розрахунок 3% річних також перевірений судом та є вірним) .

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 7455345,19 грн. пені та 7365088,38 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти нарахування штрафу та пені, посилаючись на те, що станом на 16.12.02 р. у справі № Б-23/75-02 було порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2012 р. було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що абзацом 2 ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 7455345,19 грн. пені та 7365088,38 грн. штрафу, як безпідставно нарахованих.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230, р/р № 26005010050879 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р № 26000303921 у ГОУАТ "Ощадбанк" м. Київ, код банку 300465) 92 215 548,25 грн. основного боргу, 2 008 352,93 грн. 3% річних, 369 231,06 грн. інфляційних витрат та 59 498,10 грн. судового збору.

В стягненні 7 455 345,19 грн. пені та 7 365 088,38 грн. штрафу відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.