Постанова № 31005891, 29.04.2013, Святошинський районний суд міста Києва

Святошинський районний суд міста Києва

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4329/13-а

пр. № 2-а/759/180/13

29 квітня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді: Ключника А.С., при секретарі Холявчук А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, в особі інспектора ДПС ДАІ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві прапорщика міліції Гулака Олега Васильовича про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 08.03.2013 року серії АС1 №147204 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08.03.2013 року він був зупинений прапорщиком міліції інспектором ДПС ДАІ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Гулаком Олегом Васильовичем за начебто перевищення дозволеної швидкості руху на ділянці дороги 17 км. Житомирського шосе, де керував автомобілем НОМЕР_1 та перевищив швидкість руху на 44 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом «Візир №0711161» чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху.

Однак, позивач з таким висновком інспектора ДПС не погоджується.

Позивач вважає дії відповідача незаконними, необґрунтованими, а з даною постановою він не згоден, оскільки вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, так, як в матеріалах відсутні докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме: що матеріали адміністративної справи розглянуто інспектором з грубим порушенням його процесуальних прав, справа розглянута без юридичної допомоги адвоката, хоча таке клопотання було заявлено не лише усно інспектору а й про це він зазначив в протоколі. Дане клопотання взагалі не розглядалось інспектором , чим порушено ст. 268 КУпАП та ст. 59 Конституції України, яка гарантує, що кожен має право на правову допомогу. А також те, що інспектор в якості доказу використав запис, який не дозволяє ідентифікувати автомобіль правопорушника.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд його задовольнити, наголосивши, що інспектором ДПС грубо порушено права позивача на правову допомогу визначену ст. 268 КУпАП та ст. 59 Конституції України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, місце та дату слухання справи повідомлявся належним чином. Проте, направив до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що 08.03.2013 року позивач по справі, рухався на 17 км. Житомирського шосе на автомобілі НОМЕР_1 та перевищив швидкість руху на 44 км/год., на ділянці дорозі з обмеженою швидкістю не більше 60 км./год., рухався зі швидкість 104 км./год. Швидкість руху вимірювалась приладом «Візир №0711161» і на підставі цього та у відповідності до вимог Закону, ним була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В оскаржуваній постанові від 08.03.2013 року серії АС1 №147204 зазначено, що позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався на 17 км. Житомирського шосе, перевищив швидкість рух 44 км./год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху.

Інших доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху суду не надано, не надано також пояснень свідків, фото чи відео фіксації правопорушення, не відображено локалізацію місця руху автомобіля.

За таких обставин постанова від 08.03.2013 року серії АС1 №147204 про адміністративне правопорушення не може бути, відповідно до ст. 251 КУпАП, достатнім доказом вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки інших доказів вчинення правопорушення, суб'єктом владних повноважень суду не надано, то притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути здійснено на підставі неналежних доказів його вини, а тому постанову від 08.03.2013 року серії АС1 №147204 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за нібито вчинене ним правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову: немайнового характеру, 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Таким, чином оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то його вимога про відшкодування витрат пов'язаних з подачею справи до суду, а саме за сплату судового збору з відповідача на користь позивача є необґрунтованою.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням) та закриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч. 5 ст. 288 КУпАП, то сплата ним судового збору за подання до суду адміністративного позову, є надмірно сплаченим судовим збором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 71, 159-163, 1712 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, в особі інспектора ДПС ДАІ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві прапорщика міліції Гулака Олега Васильовича про скасування постанови задовольнити частково.

Постанову від 08.03.2013 року серії АС1 №147204 винесену прапорщиком міліції ДПС ДАІ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Гулаком Олегом Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. - скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Зобов'язати Управління державного казначейства у м. Києві повернути ОСОБА_1 32,19 грн., сплачене ним на розрахунковий рахунок № 31212206700009, код 37962074, код банку 820019, згідно квитанції № 229 від 18.03.2013 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ключник