Постанова № 31004897, 25.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа№ 910/1597/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. від 28.01.2013 року, № 91/2013/01/28-4

від відповідача: Коломийченко І.В. - дов. від 25.12.2012 року, № 118-Д

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року

у справі № 910/1597/13 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго" (м. Київ)

до Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (м. Київ)

про стягнення 27 046,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" з позовом до Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 27 046,14 грн.

Рішенням від 11.03.2013 року господарський суд м. Києва позов задовольнив повністю.

Стягнув з Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) з будь - якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго"(м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 26 352,22 грн. основного боргу, 82,36 грн. інфляційну складову боргу, 611,56 грн. - 3% річних та 1 720, 50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Комунальне підприємство ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року у справі № 910/1597/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що рішення було прийнято на основі неповного дослідження матеріалів справи, неналежної оцінки доказів, а також судом невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/1597/13.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, представник позивача просив залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Комунальним підприємством ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" подано до суду клопотання про призначення судово - економічної експертизи, яке судом розглянуте в судовому засіданні та відхилено за недоведеністю та безпідставністю.

Заперечуючи проти рішення, в повному обсязі, відповідач звертає увагу на те, що він є лише посередником між безпосередніми споживачами послуг-мешканцями будинку, оплата за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання здійснюється через ГІОЦ КМДА, що розщепляються між виробниками послуг. Таким чином відсутні підстави для стягнення з нього коштів та санкцій. Крім того, судом проігноровано тарифи та порядок розрахунків, затверджених розпорядженнями КМДА для споживачів та тарифів за укладеним договором.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має залишено без змін, виходячи з наступного.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2003 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією ,,Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством УЖГ Шевченківського району", правонаступником якого є Комунальне підприємство ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (споживач) було укладено договір № 8242138 на постачання теплової енергії у гарячій воді та додаткову угоду до нього від 27.07.2012 року.

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Умовами договору № 8242138 від 01.11.2003 р. сторони погодили, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1 (п.2.2.1), споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2 (п.2.3.1).

Відповідно до пункту 9, 10 Додатку № 2 до договору споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.

Відповідно до п. 4.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 р., та у відповідності до п. 4.3. вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до матеріалів справи вказаний договір є чинним на даний час.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, що підтверджується обліковими картками, табуляграмами за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р., відповідачем же взяті на себе зобов'язання за договором не виконуються в повному обсязі, внаслідок чого за даний період виникла заборгованість за договором, яка станом на 01.01.2013 року складає 26 352,22 грн. - основного боргу.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно ст. 20 Закону України ,,Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

ПАТ ,,Київенерго" є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру.

З 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у цій справі.

Розпорядженням КМДА від 29 грудня 2010 року № 1222 було встановлено нові тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення та введено в дію з 1 лютого 2011 року на виконання постанови НКРЕ від 14 грудня 2010 року № 1729.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, так як відповідачем не надано належних доказів сплати заборгованості за Договором № 8242138 від 01.11.2003 р. за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 26 352,22 грн. основного боргу та їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, крім суми основного боргу, також просив суд стягнути на свою користь інфляційні збитки в сумі 82,36 грн. та 3% річних в сумі 611,56 грн. за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні збитки у розмірі 82,36 грн. та 611,56 грн. - три відсотки річних.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8242138 від 01.11.2003 р. за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р., та погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 26 352,22 грн. основного боргу, інфляційних збитків в сумі 82,36 грн. та 3% річних в сумі 611,56 грн.

Судова колегія не приймає доводи відповідача про те, що він не є безпосереднім споживачем послуг, до уваги, оскільки в обов'язки відповідача входить: забезпечення своєчасного надходження коштів на транзитний рахунок КП ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Разом з тим, п. 2.3.5 договору, містить обов'язок відповідача прийняти всіх заходів (в т.ч. примусових) для своєчасного надходження коштів на транзитний рахунок ГІОЦ від мешканців за спожиті послуги.

Відповідачем не надано доказів здійснення заходів щодо стягнення заборгованості з мешканців, що мають заборгованість за отримані комунальні послуги, як стороною, що укладає договори безпосередньо з споживачами послуг.

Щодо доводів відповідача про те, що трактуючи умови договору, позивач використовує їх лише на свою користь, що призводить до подвійного стягнення як з мешканців так і з відповідача, крім того, позивач ігнорує тарифи, строки та порядок розрахунків, затверджених розпорядженнями КМДА для споживачів, то колегія суддів не приймає їх до уваги, з огляду на наступне.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на ЖКП нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку, але не стосується предмета цього позову, а тому наведені доводи не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати послуги.

Крім того, відповідач не позбавлений права ініціювати внесення змін до договору постачання послуг для захисту своїх прав.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано доказів та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 11.03.2013 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року по справі № 910/1597/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року по справі № 910/1597/13 - залишити без змін.

3. Справу № 910/1597/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 25.04.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Майданевич А.Г.