Рішення № 31004055, 25.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2013 р.

Справа № 902/231/13-г

Провадження № 16/902/15/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання О.Гнилюк

за участю представників:

позивача: Тарасова Г.М. - представник за довіреностями від 27.03.2013 р., 01.04.2013 р.;

відповідача: Остапчук І.В. - представник за довіреністю від 01.04.2013 р.; Тарасова Г.М. - представник за довіреністю від 01.04.2013 р.

третьої особи: Богатир С.В. - представник за довіреністю № 116/9/10 від 23.01.2013 р., Грубий Л.П. (посвідчення серії ВН №127109 від 19.12.2012 року).

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№ 1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (вул. Мандролька, 19, смт Ситківці Немирівського району Вінницької області, 22865) до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (вул. Леніна, 11, с.Кузьминці Гайсинського району Вінницької області), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби про визнання договору № КУ - 0000001 від 03.01.2011 р. недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач відзив на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача (Остапчук І.В.) проти позову заперечив. Покликаючись на те, що спірний договір сторонами виконаний, що відповідач на виконання його поставив позивачеві зерно кукурудзи, а позивач сплатив відповідачеві за грошові кошти. В судовому засіданні надав додаткові докази в обґрунтування своїх заперечень, які судом залучені до матеріалів справи.

Представник позивача Тарасова Г.М., яка одночасно має довіреності на представництво, як позивача, так і відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав вказаних в позовній заяві. Пояснила, що оспорюваний договір є фіктивним, оскільки орган державної податкової інспекції (ДПІ) при проведені перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додатну вартість прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій між відповідачем і позивачем, та незаконність подання позивачем податкових накладних, декларацій, розрахунків до органу ДПІ на відшкодування із бюджету податку на додану вартість. Підтримуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору з підстав його фіктивності, тобто підстав передбачених ст. 234 ЦК України, представник позивача разом з тим пояснила, що договір виконаний сторонами щодо поставки товару і проведення за нього розрахунків і в обґрунтування цього надала в судовому засіданні додаткові докази.

Представники третьої особи проти задоволення позову, з підстав вказаних в ньому заперечили. Пояснили в письмових поясненнях поданих суду і в судовому засіданні, що під час проведення в липні 2011 р. перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника з банку було виявлено незаконне завищення позивачем суми податкового кредиту по декларації за лютий 2011 р. на суму 1 376 925 грн. пр взаєморозрахунках із відповідачем (ТОВ "Кузьминецьке"). Вважають, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту вказану суму, оскільки господарські операції з поставки зерна кукурудзи фуражної за спірним договором є безтоварними, не підтвердженими належними первинними бухгалтерськими документами. Вказали, що на підставі акта перевірки було видано три податкові повідомлення - рішення від 08.08.2011 р. про зменшення позивачу розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 1 833 183 грн., збільшено суму грошового зобов"язання за ПДВ на суму 10253 грн., визначено податкове зобов"язання з ПДВ та зобов"язано сплатити суму податків у розмірі 101531 грн. Пояснили, що позивач в 2011 р. звертався в Вінницький окружний адміністративний суд з позовом ДПІ у Немирівському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, що судом адміністративної юрисдикції було відмовлено в задоволенні вказаного адміністративного позову і це рішення залишене без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом. Заперечили щодо накладних поданих позивачем, відповідачем як на доказ товарності господарських операцій за спірним договором, покликаючись на те, що адміністративним судом при вирішенні адміністративного спору були дослідженні і визнанні неналежними доказами, тобто такими які не підтверджують господарські операції між позивачем і відповідачем у господарській справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, повно, всебічно, об"єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд на підставі ст. 33, ч. 2 ст. 34, 35 ГПК України, ст. 228 ЦК України прийшов до висновку про те, що з підстав вказаних в позовній заяві № 17/2 від 06.02.2013 р. позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

03.01.2011 р. між позивачем (в договорі - "Покупець") і відповідачем (в договорі - "Постачальник") було укладено договір № КУ - 0000001. В цьому договорі відповідач брав зобов'язання передати (поставити) у власність позивача зерно кукурудзи фуражної в кількості 4600 тн., а позивач зобов"язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього гроші за ціною 1960 грн. за 1 тонну, а всього 9 016 000 грн., в т.ч. 1502666 грн. 67 коп. ПДВ.

Органом ДПІ (третя особа) в липні 2011 р. було проведено позапланову виїзну перевірку СТОВ "Довіра" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та зменшення податкових зобов"язань з податку на додану вартість податкових періодів за березень та на рахунок платника у банку за квітень 2011 р. За результатами цієї перевірки посадовою особою органу ДПІ складено акт від 26.07.2011 р. № 570/23/20101499 (а.с.12-31). Цим актом перевірки встановлено незаконність, а саме в порушення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, ст. 203, 215, 228 ЦК України завищення позивачем суми податкового кредиту, в т.р. по декларації за лютий 2011 р. в сумі 1376925 грн. з господарської операції по взаєморозрахунках із відповідачем. Такий висновок орган ДПІ в акті перевірки мотивував тим, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.198.3 ст.198, п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України необхідною умовою для відшкодування сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, а відтак при формуванні податкового кредиту мають врахуватися витрати, що мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. В акті перевірки орган ДПІ прийшов до висновку про те, що фактичність здійснення господарської операції не підтверджена належними документами. На підставі вказаного акту перевірки третьою особою були видані податкові повідомлення - рішення від 08.08.2011 р. № 0000262301, № 0000252301, № 0000242301 (а.с. 32-34), якими позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1833183 грн., збільшено суму грошового зобов"язання за податком на додану вартість на суму 10253 грн., визначене податкове зобов"язання з ПДВ та зобов"язано сплатити 101531 грн. податку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. в адміністративній справі № 2а/0270/3860/11, яка набрала законної сили, оскільки залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра" відмовлено в задоволенні адміністративного позову до ДПІ у Немирівському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Адміністративні суди приймаючи таке рішення прийшли до висновку про неналежність видаткових накладних, в тому рахунку за договором № КУ - 0000001 від 03.01.2011 р. між СТОВ "Довіра" і ТОВ "Кузьминецьке", визнав їх неналежними доказами, а тому такими, що не підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, а відтак підтвердив правомірність дій посадових осіб органу ДПІ при проведенні перевірки і виданні податкових повідомлень - рішень.

Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов"язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. За аналогією це стосується і рішень суду з адміністративних справ.

Оскільки адміністративним судом при вирішенні адміністративної справи в межах своєї компетенції встановлено факт неналежності видаткових накладних, факт непідтвердження між СТОВ "Довіра" і ТОВ "Кузьминецьке" господарських операцій за договором № КУ 0000001 від 03.01.2011 р. щодо поставки 4600 тн. зерна кукурудзи, то господарський суд на підставі, ч.2 ст. 35 ГПК України, не бере до уваги і не досліджує як докази, видаткові накладні, договір зберігання подані позивачем і відповідачем в судовому засіданні 25.04.2013 р., в зв"язку з тим, що згідно вказаної норми процесуального закону рішення адміністративних судів, що набрали законної сили є обов"язковими для господарського суду, щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як вбачається із постанови Вінницького адміністративного суду від 18.11.2011 р. в справі № 2а/0270/3860/11 представник позивача (в адміністративній справі - СТОВ "Довіра") в цій адміністративній справі - Остапчук І.В. (в справі господарського суду Остапчук І.В. представник ТОВ "Кузьминецьке") підтвердила факт ненадання податковому ревізору усіх первинних документів, які підтверджують реальний характер здійснених операцій між СТОВ "Довіра" і контрагентами, серед яких було і ТОВ "Кузьминецьке" за спірним договором. Адміністративні суди при вирішенні вказаної адміністративної справи встановили факти виписання видаткових накладних, податкових на відпуск товару, в тому рахунку, за договором № КУ - 0000001 від 03.01.2011 р. з порушенням вимог податкового і бухгалтерського, транспортного законодавства, а відтак підтвердили правомірність висновків податкового органу в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем і відповідачем за спірним договором та про незаконність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, в тому рахунку, 1376925 грн. за лютий 2011 р. по взаєморозрахунках між позивачем і відповідачем за спірним договором № КУ - 0000001 від 03.01.2011 р.

Як вбачається із пояснень представника третьої особи від 22.04.2013 р. і доданих в обґрунтування них доказів - уточнюючого розрахунку податкових зобов"язань з податку на додану вартість у зв"язку з виправленням самостійно виправлених помилок, складеного позивачем 19.05.2011 р., довідки про залишок суми від"ємного значення попередніх податкових періодів...від 19.05.2011 р., розрахунку суми бюджетного відшкодування від 19.05.2011 р., заяви про повернення суми бюджетного відшкодування від 19.05.2011 р., податкової декларації з податку на додану вартість, розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації, довідки про залишок сум від"ємного значення попередніх періодів..., розрахунку сум бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, складених позивачем 20.04.2011 р., податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 р. поданої позивачем 21.03.2011 р., розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 21.03.2011 р. (а.с.90-98), вбачається, що господарські операції із взаємовідносин ТОВ "Кузьминецьке" і з СТОВ "Довіра" були відображені в бухгалтерському обліку підприємства СТОВ "Довіра" проводками Д-т 281 "Товари на складі", 6415 "ПДВ" з К-т 631 "Розрахунки вітчизняними постачальниками", і як було встановлено перевіркою податкового органу, правомірність висновків якої встановлена і підтверджена рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, те, що господарські операції з придбання СТОВ "Довіра" кукурудзи від окремих контрагентів, в тому рахунку, і від ТОВ "Кузьминецьке" носять "безтоварний" характер, оскільки як свідчать первинні документи надані для перевірки і дослідженні адміністративними судами, товар не відвантажувався, не перебував на складі підприємства згідно наявних залишків кукурудзи.

На підставі укладення між позивачем і відповідачем договору № КУ -0000001 від 03.01.2011 р., виписання видаткових накладних, визнаних судами адміністративної юрисдикції неналежним доказами щодо здійснення господарських операцій позивачем було незаконно подано до податкового органу податкові декларації, довідки, розшифровки, розрахунки, довідки до них, метою яких було незаконне повернення і оплата із державного бюджету 1850460 грн. суми податкового кредиту із податку на додану вартість, в тому рахунку, по декларації за лютий 2011 р. в сумі 1376925 грн. з операції по взаєморозрахунках із ТОВ "Кузьминецьке".

Беручи до уваги, в сукупності факти встановлені адміністративними судами в адміністративній справі № 2а/0270/3860/11, якими підтверджено факт неналежності видаткових, податкових накладних, правомірність висновків органу ДПІ в акті перевірки і прийнятих на підставі нього податкових повідомлень - рішень, господарський суд на підставі ч.1, 2 ст. 228 ЦК України приходить до висновку про те, що договір № КУ - 0000001 від 03.01.2011 р. між ТОВ "Кузьминецьке" і СТОВ "Довіра" є нікчемний, оскільки порушує публічний порядок і був спрямований на незаконне заволодіння майном держави шляхом незаконного відшкодування 1376925 грн. податку на додану вартість, тобто шляхом формування штучного податкового кредиту.

Згідно ч.1,2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

Оскільки господарський суд прийшов до висновку про те, що договір № КУ 0000001 від 03.01.2011 р. є нікчемним, а відтак недійсним з моменту його вчинення, то згідно положень вказаних норм законодавства визнання його в судовому порядку недійсним не вимагається.

На викладеного позов про визнання недійсним, з підстав фіктивності, договору № КУ 0000001 від 03.01.2011 р., тобто з підстав передбачених в ст. 234 ЦК України і вказаних в позовній заяві, як правову підставу позовних вимог, задоволенню не підлягає.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України, на яку позивач посилається, як на правову підставу своїх позовних вимог, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. З огляду на зміст вказаної норми і роз"яснень наданих в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якщо на виконання правочину були вчинені певні дії, в даному випадку складені видаткові, податкові накладні, подані податкові декларації, які адміністративним судом при вирішенні адміністративного спору визнані неналежними доказами, то такий правочин, і зокрема договір № КУ 0000001 від 03.01.2011 р., не може бути визнаний судом недійсним.

Позивач подаючи до господарського суду позов про визнання недійсним договору № КУ 0000001 від 03.01.2011 р. з підстав його фіктивності і надаючи господарському суду видаткові, податкові накладні, які були предметом оцінки адміністративним судом і визнані неналежними доказами, сам собі суперечить і спростовує свої позовні вимоги і правові підстави цих вимог. Така поведінка позивача, а також відповідача розцінюється господарським судом, як намагання позивача і відповідача спонукати господарський суд дати оцінку правомірності висновків: органу податкової інспекції в акті перевірки від 26.07.2011 р. про нікчемність правочину, неналежність видаткових, податкових накладних і непідтвердження реального здійснення господарських операцій, незаконного включення сум до податкового кредиту; рішенням окружного та апеляційного адміністративних судів, що суперечила б закону (ст. 35 ГПК України, і було б перевищенням господарським судом своєї компетенції (ст.12 ГПК України, ст. 17 КАС України).

Саме шляхом оскарження відповідного рішення ДПІ позивач може захистити свої права. Перевірка правильності висновків ДПІ у Немирівському районі щодо наявності в діях СТОВ "Довіра" порушень податкового законодавства, зазначених у згаданому акті перевірки від 26.07.2011 р. № 570/23/20101499, знаходиться поза межами спору в справі № 902/231/13-г, що розглядається господарським судом.

До аналогічних висновків прийшов і Вищий господарський суд України в постанові від 20.03.2012 р. в справі № 5023/7805/11.

Позивач своїм правом скористався і звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішенням якого позивачеві було відмовлено і встановлено преюдиційні факти, які згідно ч.4 ст. 35 ГПК України, є обов"язковими для господарського суду при вирішенні справи № 902/231/13-г.

В зв"язку із відмовою в задоволенні позову судові витрати на судовий збір в сумі 1147 грн. підлягають віднесенню, на підставі ст. 49 ГПК України, на позивача.

Керуючись викладеним, ст. 4-3, 4-5, 22, 28, 33, ч.2 ст. 34, ст. 35, 36, 43, 49, 82-87, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові СТОВ "Довіра", смт. Ситківці, Немирівського району Вінницької області до ТОВ "Кузьминецьке", с. Кузьминці, Гайсинського району Вінницької області про визнання недійсним договору № КУ - 0000001 від 03.01.2011 р. відмовити.

2. Судові витрати на судовий збір в сумі 1147 грн. покласти на позивача - СТОВ "Довіра".

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25.04.2013 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 30.04.2013 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи