Постанова № 31003929, 13.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.Справа № 1570/177/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна», Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (надалі - ТОВ «Біоіл Універсал Україна») звернулося до суду з позовом до Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі - Роздільнянська МДПІ Одеської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000732300 від 21.12.2011року про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 225036грн.; №0000742300 від 21.12.2011 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 2013524грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3643грн. /т.4 а.с.111-112/

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. позов задоволений частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 року №0000742300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26246грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги. Відповідач просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.10.2011року по 30.11.2011року посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Біоіл Універсал Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.12.2011 року № 2009-140/23-00/34490471. /т.1 а.с.15-95/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 2013524грн., в тому числі у серпні 2010 року -14565грн., березні 2011 року - 1996437грн., квітні 2011 року - 2522грн., а також від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на кінець перевіряємого періоду - у сумі 225036грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.12.2011 року №0000732300 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 225036грн. за червень 2011 року /т.1 а.с.98/; від 21.12.2011 року №0000742300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2017157грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2013524грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3643грн. /т.1 а.с.99/

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Пунктом 1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України (набув чинності з 01.01.2011р.), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судовим розглядом суду першої інстанції встановлено, що позивачу відповідно до договору купівлі-продажу від 15.02.2010р. №Б1002-040-332 була поставлена ТОВ «Шторм» партія соняшника у кількості 32,340тон на загальну суму 87932,51грн., в тому числі ПДВ - 14565,42 грн. Товарність операції підтверджується: видатковою накладною від 17.07.2010року №1701; товарно-транспортними накладними; платіжним дорученням від 19.07.2010р.; податковою накладною від 17.07.2010 року №1701.

ТОВ «Шторм», є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НБ №106173 від 30.01.2001 року №40381997.

Укладений між сторонами договір не визнавався недійсними в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання придбаного товару в господарській діяльності.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу протиправності визначення відповідачем нікчемності договору поставки соняшника та безпідставного формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Шторм».

Посилання відповідача щодо порушення позивачем пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з приводу включення до складу податкового кредиту у липні 2010 року суми ПДВ у розмірі 11690,68грн. при відсутності оригіналу податкової накладної, виданої постачальником ПП «Інвест-Трейд» є також протиправними, оскільки позивачем надано суду оригінал спірної податкової накладної. /т.1 а.с.128/

Але, оскільки позивачем не надано доказів, правових обґрунтувань протиправності висновку відповідача з приводу виявленого перевіркою порушення пп.192.1 ст.192 ПК України та як наслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 2521,67грн. у результаті не проведення коригування податкового кредиту внаслідок зміни суми компенсації після постачання вартості товарів, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягаючими задоволенню.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності формування ТОВ «Біоіл Універсал Україна» податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Река» та ПП «Укрторгтранс» та необґрунтованості позовних вимог в цій частині, з наступних підстав.

Так, податковою з урахуванням актів перевірки від 14 листопада 2011 року №303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011року», №300/23-214/36043405 від 11.11.2011р. «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс» за січень-квітень 2011 року» встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Біоіл Універсал Україна» віднесло до складу податкового кредиту суму податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ПП «Река» та ПП «Укторгтранс» по господарських операціях з організації фільтрації соняшникової олії, внаслідок чого підприємством безпідставно сформовано склад податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1984756грн., в тому числі за лютий 2011 року - у сумі 198061грн., за березень 2011 року - у сумі 1786695грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 року та 01.03.2011 року між позивачем та ПП «Река» було укладено договори про надання послуг з фільтрації олії соняшникової нерафінованої. /т.1 а.с.118-123/

На підтвердження надання послуг між позивачем та ПП «Река» складені акти від 23.02.2011р. №1106; від 28.03.2011року №1; від 29.03.2011року №2; від 30.03.2011року №3; від 31.03.2011року №4 прийому-передачі робіт (надання послуг) з додаткової фільтрації олії соняшникової нерафінованої в загальної кількості 4888,46т. на загальну суму 10610166,91грн., в тому числі ПДВ - 1768361,15грн. (т.1 а.с.177,183,185,187,189). З цього приводу контрагентом ПП «Река» було видано податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у сумі 198061,15грн. у лютому 2011 року, у сумі 1570300грн. у березні 2011 року, про що свідчать податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року (т.1 а.с.214-222) та за березень 2011 року. /т.1 а.с.223-234/

Судовим розглядом також встановлено, що 25.03.2011 року між позивачем та ПП «Укрторгтранс» було укладено договір про надання послуг з фільтрації олії соняшникової нерафінованої. /т.1 а.с.120-121/

На підтвердження надання послуг між позивачем та ПП «Укрторгтранс» складено акт від 31.03.2011року прийому-передачі робіт (надання послуг) з додаткової фільтрації олії соняшникової нерафінованої в загальної кількості 565т. на загальну суму 1298370грн., в тому числі ПДВ - 216395грн. /т.1 а.с.199/ З цього приводу контрагентом ПП «Укрторгтранс» було видано податкову накладну, на підставі якої позивач сформував податковий кредит у розмірі 216395грн. за березень 2011 року, що підтверджується відповідною податковою декларацією з податку на додану вартість.

Факт оплати придбаних послуг позивачем у ПП «Река» та ПП «Укрторгтранс» підтверджується платіжними дорученнями. /т.4 а.с.92-110/

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року (набрала законну силу) визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011 року за наслідками яких був складений акт перевірки від 14 листопада 2011 року №303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011року». Визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо включення до акту перевірки висновків щодо нікчемності правочинів укладених ПП «Река» при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Река» з податку на додану вартість за січень-квітень 2011р. та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами. /т.4 а.с.90-91/

Постановами Одеського окружного та апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012р. та 10.04.2012р. визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки, яка оформлена актом №300/23-214/36043405 від 11.11.2011р. «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс» за січень-квітень 2011 року» та по включенню до цього акту висновків щодо нікчемності правочинів з контрагентами, визнано протиправним та скасовано наказ державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №1862 від 10.11.2011р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Укрторгтранс»». /т.2 а.с.8-15/

Згідно матеріалів справи позивач є виробником олії соняшникової, має власні виробничі потужності та штат працівників, які задіяні в процесі виробництва олії. Технологія отримання олії передбачає фільтрацію як один з етапів виробництва та підтверджується звітом ТОВ інжинірингова компанія «Харчові технології «Соняшник».

У зв'язку з виробничою необхідністю, з причин низької якості сировини (соняшника) та інших виробничих причин у лютому, березні 2011 року позивач для додаткового очищення олії (фільтрації) замовив ці послуги у ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» з застосуванням додаткового обладнання в вигляді герметичних фільтрів. Мета послуг з фільтрації продукції це - підвищення якості товарності сорту олії та поставка на ринок продукції олії відповідного конкурентоспроможного рівню. Комплекс наданих послуг відбувався з використанням спеціального обладнання організованого та встановленого силами та засобами контрагентів на виробничій території позивача в місці накопичення соняшникової олії без транспортування за межі заводу.

Відповідно до договору оренди землі від 20.01.2011р. ТОВ «Біоіл Універсал Україна» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, енергетики, оборони і іншого призначення загальною площею 0,253га у м. Роздільна, вул. Леніна, 83-б.

Згідно із технічним паспортом на будівлі, в експлуатації позивача наявні цеха з переробки носіння. Журналом реєстрації заїзду автотранспорту на територію ТОВ «Біоіл Універсал Україна» підтверджується пересування контрагентів ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» по наданню послуг з додаткового очищення насіння з застосуванням додаткового обладнання. /т.4 а.с.230-253/

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання послуг в господарській діяльності.

ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходженням, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Отже, суми податку на додану вартість були обґрунтовано внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Посилання суду першої інстанції на постанову про порушення кримінальної справи від 24.05.2012р. стосовно директора ТОВ «Біоіл універсал Україна» ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 30.08.2012 року про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.212 КК України, як на підставу наявності доказів з приводу відсутності товарності спірних операцій позивача з контрагентами ПП «Река», ПП «Укрторгтранс», суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з наступних підстав.

Обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч.4 ст.72 КАС України, норми якої поширюються на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (постанови про порушення кримінальної справи, закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, оскільки вони поширюються лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Отже, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

При цьому, враховуючи особливості розрахунку податкових зобов'язань, на думку судової колегії податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011р. №0000742300 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи не вірно застосував норми матеріального права, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2011р. №№0000732300, 0000742300.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: