Постанова № 31003917, 20.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 р.Справа № 2а/1570/8655/2011

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Вікол" (надалі - ТОВ "Вікол") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001502301 від 17.10.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 07.09.2011р. до 09.09.2011р., посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вікол» з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Реконструкція» за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт №1371/23/31656976 від 29.09.2011 року. /т.1 а.с.18-33/

Здійснюючи перевірку податковий орган дійшов до висновку, що спірні правочини з контрагентом ТОВ «Реконструкція» мали на меті отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001502301 від 17.10.2011 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 106583,34грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1грн. /т.1 а.с.6/

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був генеральним підрядником з виконання робіт по капітальному ремонту Котовського, Любашівського, Миколаївського, Болградського центрів зайнятості, перенесення банкомату на замовлення банку «Аваль», поточного ремонту міського центру зайнятості м. Теплодар. У якості підрядника товариство залучало до виконання робіт ТОВ «Реконструкція». Право провадження позивачем господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури підтверджено ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Державної архітектурно-будівельної інспекції, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області АВ №517501 строком дії з 25.06.2010р. по 21.06.2015р.

Згідно із ліцензією АВ №306130 від 27.03.2007р. ТОВ «Реконструкція» має право займатися будівельною діяльністю відповідно до додатку, строком дії ліцензії з 26.03.2007р. по 26.03.2012р. /т.1 а.с.97-99/

Роботи було фактично виконано та здано замовникам за договором підряду №18 від 01.02.2011р. на виконання ремонтно-будівельних робіт та на розробку проектної документації, договорами підряду на виконання підрядних робіт, - на підставі платіжних доручень, податкових накладних, договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних робіт, актів прийому виконаних будівельних робіт, відомостей ресурсів до акту прийомки. /т.1 а.с.41-243/

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання наданих послуг в господарській діяльності.

ТОВ "Вікол" та ТОВ «Реконструкція» на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходженням, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Отже, суми податку на додану вартість були обґрунтовано внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ «Реконструкція» включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Посилання суду першої інстанції на постанову про порушення кримінальної справи від 09.09.2011р. та протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 28.09.2011р., як на підставу наявності доказів з приводу відсутності товарності спірних операцій позивача з контрагентом ТОВ «Реконструкція», суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки факти зазначені в цих документах не підтверджені відповідним судовим рішенням у кримінальній справі.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не вірно застосував норми матеріального закону, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол" задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011р. №0001502301.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: