Рішення № 31003069, 29.04.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1601/12993/12

Номер провадження 22-ц/786/1751/2013

Головуючий у 1-й інстанції Савічев В.О.

Доповідач Карпушин Г. Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач в жовтні 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 13.01.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № DNH4KS86780020 про надання споживчого кредиту у розмірі 13916,52 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.07.2009 року. Відповідно до умов договору, боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та інших витрат. Кредит відповідачем не повертався, відсотки не сплачувались, а тому, станом на 18 жовтня 2012 року утворилась заборгованість на загальну суму 77580,58 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що при ухваленні рішення судом дана неправильна оцінка встановленим обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як убачається з матеріалів справи, 13.01.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № DNH4KS86780020 про надання споживчого кредиту у розмірі 13916,52 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.07.2009 року. Договір, за домовленістю сторін, складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту, які викладені в письмовій формі, погоджені та підписані сторонами (а.с.7, 8-11).

Відповідно до розділів 4 та 5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) визначено порядок розрахунків та відповідальність сторін. Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.5.5. Умов).

Внаслідок невиконання умов договору ОСОБА_1, утворилась заборгованість в сумі 77580,58 грн., яка складається з: 11962,21 - заборгованість за кредитом; 28333,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 33114,69 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3670,50 грн. - штраф (процентна складова). Відповідні розрахунки проведені Банком та містяться в матеріалах справи (а.с.46-51).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений загальний строк позовної давності в три роки, на застосуванні якого наполягав відповідач. Наявність в умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт) пункту 5.5 «Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років» суд не взяв до уваги, зазначаючи, що зазначена зміна тривалості позовної давності була викладена не в основному договорі, якій підписаний обома сторонами, а в Умовах надання споживчого кредиту, які укладені у порушення ст. 259 ЦК України, відповідачем не підписувались та є недійсними.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та грубо порушують норми матеріального та процесуального права.

При розгляді даної справи було достовірно встановлено, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту сторонами було збільшено строк позовної давності, що знайшло своє закріплення в п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомився та згодний із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування. Боржник виразив свою згоду, що ця заява разом з запропонованими «Приватбанком» Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір. Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років. З даним пунктом умов боржник погодився, про що свідчить його підпис на заяві та вказаний пункт недійсним не визнано.

Доводи позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, місцевий суд належним чином не перевірив та не врахував діючі норми матеріального права, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги пред'явлені в межах строку позовної давності. Відповідач був ознайомлений належним чином з Умовами надання споживчого кредиту, що підтверджується його підписом на заяві позичальника, при цьому була дотримана вимога про укладення договору у письмовій формі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до принципу диспозитивності розгляду цивільної справи, суд має вирішувати справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів. Рішення суду повинно ґрунтуватись на нормах закону та доказах, досліджених при розгляді справи.

А тому, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на нормах закону та грубо порушують норми матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційних скаргах доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати понесені позивачем по оплаті судового збору при подачі позову до суду в сумі 775,81 грн. (а.с.1) та судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 387,90 грн. (а.с.78) документально підтвердженні та складають загальну суму 1163,71 грн. Зазначена сума судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний Банк "Приватбанк" - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за договором № DNH4KS86780020 від 13.01.2006 року: - 11926,21 грн. - заборгованість за кредитом; -28333,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 33114,69 пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг; -500 грн. - штраф (фіксована частина); -3670,50 грн. - штраф (процентна складова), а всього 77580,58 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят гривень п'ятдесят вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 1163,71 грн. (одна тисяча сто шістдесят три гривні сімдесят одна копійка).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Копія згідно: