Постанова № 31001984, 23.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1313/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2013 року Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої за лютий 2013 року в сумі 150 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на обов'язок органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків з 01 квітня 2001 року відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, виплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Зазначав, що відповідачем не враховані та не відшкодовані суми витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2 , який отримав каліцтво в державах СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну , за лютий 2013 року в розмірі 150 грн. Оскільки на даний час відповідачем заявлена сума не відшкодована, на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення чи розгляд справи без участі його уповноваженого представника не надав.

У письмових запереченнях посилався на те, що ОСОБА_2 як працівник, що потерпів внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємстві країни СНД, не має статусу застрахованої особи, яка має право на відшкодування внаслідок нещасного випадку на виробництві на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". У відповідача відсутня особова справа ОСОБА_2, у зв'язку з чим немає правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві вказаній особі, та не можливе проведення відповідної звірки. Крім того, чинним законодавством передбачено здійснення відповідних розрахунків на цетралізованому рівні , тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України. Фонд не є органом держави та не відповідає за її зобов'язання. Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для відшкодування УПФУ Київського району в м. Полтаві витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та трудового каліцтва.

Відповідно до ч.4. ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даної явки і наявними у ній матеріалами, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Згідно таблиці розбіжностей до акту щомісячної звірки за лютий 2013 року судом встановлено, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України в м. Полтаві Полтавської області не прийнято до заліку одну особу ОСОБА_2 та не відшкодовано позивачу виплату пенсії по інвалідності вказаній особі за лютий 2013 року в сумі 150 грн.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неприйняття до заліку 150,00 грн. суми основного розміру пенсії по інвалідності, виплаченої ОСОБА_2 за лютий 2013 року, та невідшкодування позивачу вказаної суми , суд зазначає наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у ста та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництво професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загал: захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалід внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині четвертій статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При і неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництва та професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається внаслідок страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсії від 13 березня 1992 року держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання забезпечення непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території та території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право території держав-учасниць Угоди. Відповідно до статті 5 даної Угоди Угода про гарантії громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Статтею 3 Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає пенсійне забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що призначення та виплата пенсій в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зобов'язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання з 01 квітня 2001 року, що також підтверджується статтею 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності".

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодувань, понесених ним витрат.

Пунктом 5 Порядку відшкодування фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04 березня 2003 року "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", встановлено, що органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначаюсь загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду і головним управлінням виконавчої дирекції Фонду, які узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. При цьому рішення про включення до відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, що виплачуються у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням органами Пенсійного фонду, приймається відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань у місті (пункт 5 Порядку № 5-4/4) та визначаєтеся загальна сума витрат, що підлягають відшкодуванню на централізованому рівні.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Право на таке забезпечення, встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Інструкцією "Про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату" від 20 квітня 2001 року встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду повинні приймати до відшкодування документи на тих працівників, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року та право встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодує шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що чинне законодавство зобов'язує відповідача провести відшкодування управлінню Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві витрат на виплату щомісячної державної допомоги особам, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в тому числі виплаченої ОСОБА_2 в лютому 2013 року пенсії в сумі 150,00 грн.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем Управлінню Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 в розмірі 150 грн. за лютий 2013 року.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позовної заяви є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області ( код ЄДРПОУ 25940885) на користь Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві суму невідшкодованих витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за лютий 2013 року в розмірі 150 грн. ( сто п'ятдесят гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков