Постанова № 30998585, 23.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/1359/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Храменкова Ю.О.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МіС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "МіС") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2013 року №0000362205/475, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 319 554 грн.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "МіС" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував, що товариством правомірно, на підставі податкової накладної від 28 вересня 2012 року №1166, виписаної ТОВ "ДНС Траст", віднесено до податкового кредиту за вересень 2012 року суму ПДВ в розмірі 213 036 грн. 33 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "МіС", посилаючись на обставини, встановлені в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ДНС Траст" (код ЄДРПОУ 38264462) за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року, викладені в акті перевірки від 11 лютого 2013 року №1186/22.5-09/31194504.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "МіС" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 8, 10/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71), роздрібна торгівля пальним (47.30), вантажний автомобільний транспорт (49.41), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20) /а.с. 9/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 31 січня 2013 року по 05 лютого 2013 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "МіС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ДНС Траст" (код ЄДРПОУ 38264462) за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року, у зв6язку з наданням неповної відповіді на запит від 27 грудня 2012 року №41237/10/22-2.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 11 лютого 2013 року №1186/22.5-09/31194504 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено зобов'язання зі сплати ПДВ за вересень 2012 року в розмірі 213 036 грн. /а.с. 14-26/.

На вказаний Акт перевірки ТОВ "МіС" 17 лютого 2013 року за вих. №25-н на ім'я начальника Кременчуцької ОДПІ Звонкова А.О. подано заперечення, за результатами розгляду яких висновок податкової інспекції залишено без змін (відповідь від 26 лютого 2013 року вих. №5484/10/22.5-09) /а.с. 28-32/.

З огляду на встановлені в ході проведення виїзної позапланової перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 01 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000362205/475, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 319 554 грн. (в т.ч., 213 036 грн. - основний платіж, 106 518 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 34/.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "ДНС Траст" (код ЄДРПОУ 38264462), зараховано до складу податкового кредиту за вересень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 213 036 грн.

Однак, виїзною позаплановою перевіркою ТОВ "МіС" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту зазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження платником податків зобов'язання зі сплати ПДВ за березень 2012 року в розмірі 213 036 грн.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивує тим, що позивачем не проведено в повному обсязі оплату за придбані товарно-матеріальні цінності, станом на дату проведення перевірки рахується заборгованість в розмірі 1 252 653 грн. 64 коп. Зазначає, що податкова декларація з ПДВ ТОВ "ДНС Траст" за вересень 2012 року не визнана як податкова звітність. Посилаючись на відсутність у контрагента позивача основних виробничих фондів, складських приміщень, транспорту, устаткування та працівників, відповідач стверджує про безтоварний характер спірної господарської операції.

Суд погоджується з вищевикладеними доводами Кременчуцької ОДПІ з огляду на наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на підставі договору постачання нафтопродуктів від 24 вересня 2012 року №24/09-1П /а.с. 74-75/, укладеного між ТОВ "ДНС Траст" (продавець) та ТОВ "МіС" (покупець), останнє придбало нафтопродукти - дистилят середній для специфічних процесів переробки кількістю 148,630 т, вартістю 1 278 218 грн. (в т.ч. ПДВ - 213 036 грн. 33 коп.), на підтвердження чого ТОВ "ДНС Траст" виписало податкову накладну від 28 вересня 2012 року №1166 /а.с. 78/.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаної податкової накладної судом встановлено, що вона формально відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У контексті вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що правильність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Так, статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, договором поставки нафтопродуктів від 24 вересня 2012 року №24/09-1П, зокрема, визначено, що якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і підтверджуватись паспортом якості та сертифікатом відповідності заводу-виробника (пункт 1.7); оплата за придбаний товар здійснюється покупцем в безготівковій формі, відповідно до рахунків (пункт 2.1); протягом терміну, зазначеного у підписаному додатку до цього договору, покупець надає продавцю: відвантажувальні реквізити на товар, що поставляється, копію телеграми про готовність прийняти товар (пункт 3.1); приймання товару здійснюється відповідно до паспорта якості заводу-виробника (пункт 4.1); прийом товару за якістю і кількістю відбувається в порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (пункт 4.5) /а.с. 74-75/.

Натомість, на неодноразову вимогу суду позивачем не надано рахунків (відповідно до положень пункту 1.2. договору є його невід'ємною частиною), паспортів якості та сертифікатів відповідності заводу-виробника на товар (дистилят середній для специфічних процесів переробки) чи їх належним чином завірених копій, відомостей про укладення Додатків до договору, як те передбачено пунктом 3.1. договору, та про узгодження питань щодо поставки товару і готовності до його прийняття.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні визнав, що станом на дату розгляду справи судом розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності ТОВ "МіС" в повному обсязі не проведено, заборгованість складає 1 252 653 грн. 64 коп.

Стосовно використання придбаних товарів у власній господарській діяльності представник позивача зазначав, що дистилят середній для специфічних процесів переробки кількістю 148,630 т ТОВ "МіС" у власній господарській діяльності не використано та він знаходиться на зберіганні у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" (код ЄДРПОУ 34957936) відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів від 03 липня 2012 року №03/07-1 /а.с. 94/.

Однак, суд не погоджується з даними доводами представника позивача з огляду на те, що кількість нафтопродуктів, зазначених у актах приймання-передачі /а.с. 95-100/ не відповідає тій, про придбання якої стверджує позивач (191,718 т та 148,630 т відповідно). Крім того, до оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за вересень 2012 року /а.с. 79/ ТОВ "МіС" занесено дані про оприбуткування ТМЦ кількістю 148,630 т на складі ГСМ. При цьому, доказів на підтвердження факту знаходження товарів в такій кількості на складах підприємства, як і відомостей про наявність самих складів, позивачем не надано.

Суд також зазначає, що відповідно до приписів Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496, за правилами якої мало здійснюватися приймання товарно-матеріальних цінностей (пункт 4.5. договору поставки нафтопродуктів від 24 вересня 2012 року №24/09-1П), перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Однак, позивачем товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (додаток №3 до вищевказаної Інструкції) ні на перевірку, ні до матеріалів справи не надано.

Надані ж позивачем копії товарно-транспортних накладних форми №1-ТН не приймаються судом в якості належного доказу у справі з огляду на невідповідність кількості перевезених нафтопродуктів тій, що вказана у податковій накладній від 28 вересня 2012 року №1166, видатковій накладній від 28 вересня 2012 року №2809/4 та про придбання якої стверджував представник позивача /а.с. 82-87/. Окрім того, на вимогу суду позивачем не надано відомостей про автотранспортні засоби та водіїв, які зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних форми №1-ТН.

До того ж, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на вказані товарно-транспортні накладні як на належний доказ перевезення товарів з огляду на наступне.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, придбані товарно-матеріальні цінності перевозилися партіями, доставка здійснювалася від продавця (м. Донецьк Донецької області) до покупця (м. Кременчук Полтавської області). Того ж дня товар начебто перевозився від позивача (м. Кременчук Полтавської області) до пункту зберігання за адресою: смт. Власівка Світловодського району Кіровоградської області. До того ж, представник позивача стверджував, що вищевказаний товар спочатку розвантажувався, а вже потім перевозився до місця зберігання в Кіровоградську область.

Однак, на думку суду такі твердження є безпідставними з огляду на врахування часу, потрібного для здійснення, в один і той самий день, перевезення товару з м. Донецьк Донецької області до м. Кременчук Полтавської області, розвантаження та навантаження товару для подальшого перевезення до місця зберігання в смт. Власівку Світловодського району Кіровоградської області.

Також, суд зазначає, що вищезгадані товарно-транспортні накладні не містять відміток про час вибуття та прибуття автотранспортних засобів, конкретної адреси пунктів навантаження та розвантаження. Крім того, в деяких з них не співпадає кількість товарів, що перевозилася від ТОВ "ДНС Траст" до ТОВ "МіС", а в подальшому від ТОВ "МіС" до ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" (а.с. 85/103, 82/104).

Так само, ТОВ "МіС" ні на перевірку, ані в ході розгляду справи судом не надано витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей на право отримання ТМЦ, у зв'язку з чим не можливо перевірити ким саме від підприємства приймалися товари та чи приймалися взагалі. Необхідність ведення такого журналу передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за №293/1318.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірної господарської операції з поставки нафтопродуктів між ТОВ "ДНС Траст" та ТОВ "МіС", на підставі якої останнім віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року суму податку в розмірі 213 036 грн. /а.с. 51-54/.

Наведеним, у свою чергу, підтверджується правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України.

ТОВ "МіС" не наведено інших посилань, що свідчили б про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства України та обґрунтованість тверджень платника податків щодо безпідставного визначення спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання зі сплати ПДВ.

Стосовно застосування на підставі спірного повідомлення-рішення штрафних (фінансових) санкцій у подвійному розмірі судом встановлено наступне.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 11 жовтня 2011 року по 18 жовтня 2011 року проводилася позапланова виїзна перевірка позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Будмашпост", за результатами якої 26 жовтня 2011 року складено акт № 7421/23-209/31194504, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за липень 2011 року в розмірі 142 000 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року №0010152301/3380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 213 000 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі №2а-1670/11311/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "МіС" про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення відмовлено.

За змістом пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 106 518 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2013 року №0000362205/475. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "ДНС Траст" та ТОВ "МіС" у вересні 2012 року на підставі договору поставки нафтопродуктів від 24 вересня 2012 року №24/09-1П. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за вересень 2012 року суми ПДВ в розмірі 213 036 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба