Постанова № 31001445, 24.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 5011-12/6634-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. (головуючий), Барицької Т.Л., Прокопанич Г.К.розглянув касаційну скаргуКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на постановувід 14.02.2013

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 5011-12/6634-2012господарського судуміста Києваза позовомДержавного підприємства "Укржитлосервіс"доКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішення № 11/01-П від 13.03.2012та за зустрічним позовомКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету УкраїнидоДержавного підприємства "Укржитлосервіс"простягнення 30000,00 грн. штрафу Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Лавренюка Р.В.,

відповідача - Максименко А.П.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ДП "Укржитлосервіс" звернулося з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК) про визнання недійсним рішення відділення АМК від 13.03.2012 у справі № 34-01/05.11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

У липні 2012 року відділення АМК звернулося із зустрічними позовними вимогами про стягнення 30000,00 грн. штрафу накладеного вказаним рішенням відділення АМК.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.2012 (суддя Прокопенко Л.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Авдеєв П.В., судді Куксов В.В., Гончаров С.А.), первісний позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.03.2012 № 11/01-П у справі № 34-01/05.11. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі відділення АМК просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 06.11.2012, постанову апеляційного суду від 14.02.2013 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення № 11/01-П від 13.03.2012 у справі № 34-01/05.11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що дії ДП "Укржитлосервіс" відповідно до п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Київського міського територіального відділення у встановлені строки, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; за вчинені порушення на ДП "Укржитлосервіс" накладено штраф у розмірі 30000,00 грн.

Приймаючи вказане рішення, відділення АМК виходило з того, що у зв'язку з розглядом справи та здійсненням контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції 18.11.2010 відділенням АМК було направлено на адресу ДП "Укржитлосервіс" вимогу № 26-01/3027 про надання інформації, в якій останньому запропоновано у 15-денний строк з моменту отримання вимоги, надати інформацію та пояснення.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 09599224, ДП "Укржитлосервіс" отримало вказану вимогу 25.11.2010.

12.04.2011 відділення АМК направило на адресу ДП "Укржитлосервіс" лист № 26-01/1194 про надання пояснень стосовно неподання інформації на вимогу від 18.11.2010.

Листом від 28.04.2011 № 1329 позивач за первісним позовом повідомив відповідача про надання інформації на вимогу листом від 08.12.2010 та надав копію вказаного листа.

Крім того, листом № 734 від 20.06.2011 ДП "Укржитлосервіс" направило на адресу відділення АМК заперечення на подання про попередні висновки у справі, відповідно до якого зазначив, що підприємство вчасно листом від 08.12.2010 надіслало до відділення АМК запитувану інформацію.

Проте, за твердженням відділення АМК, лист від 08.12.2010 ним отримано не було, що і стало підставою для накладення на позивача штрафу в розмірі 30000,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що позовні вимоги ДП "Укржитлосервіс" є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню, а рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.03.2012 № 11/01-П по справі 34-01/05.11 підлягає визнанню недійсним.

З такими висновками обох попередніх інстанцій погодитись не можна.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 5 частини першої ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений повноваженнями вимагати, зокрема, від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках.

Аналогічні повноваження передбачені підпунктом 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого комітету від 23.02.2001 № 32-р.

Згідно з ст. 22 названого Закону вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковим для виконання у визначені ним строки; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

За приписами частини першої статті 221 цього ж Закону суб'єкти господарювання, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Пункт 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає як порушення законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. За таке порушення накладається штраф згідно із статтею 52 названого Закону.

У п. 13 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 зазначено, що закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги статті 33 ГПК України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

З іншого боку, законодавством України не передбачено і якоїсь спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відділенням АМК відповідно до вимог ст. 33 ГПК України доведено (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 09599224, копія якого наявна в матеріалах справи) про надсилання вимоги від 18.11.2010. Крім того, ДП "Укржитлосервіс" не заперечується про отримання вимоги 25.11.2010.

При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації. Оскільки в даному разі відділення АМК заперечувало отримання ним згаданого листа ДП "Укржитлосервіс", останнє мало подати суду належні докази його надіслання, що ДП "Укржитлосервіс" не здійснено. Водночас закон не покладає на відділення АМК обов'язку доводити "неодержання" ним відповідного листа ДП "Укржитлосервіс".

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що у справі є належні докази виконання вимоги відділення АМК не відповідає установленим у справі фактичним обставинам, з яких вбачається, що цей висновок мотивовано лише відміткою у власному журналі вихідної кореспонденції позивача, що суперечить ст. 33 ГПК України.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з частиною першою ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 у справі № 5011-12/6634-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" в дохід загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 30000,00 грн., накладений рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.03.2012.

Стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, б-р Л.Українки, 24-а, код ЄДРПОУ 32207896) в доход державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 1341,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 1663,15 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Суддя С. Мирошниченко

Суддя Т. Барицька

Суддя Г. Прокопанич