Ухвала суду № 31001254, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/71013/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року

у справі № 2а-7974/12/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003714120 від 31 травня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» 2 146,00 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання проведення коригувань сум акцизного податку (збору) в податкових деклараціях з податку на прибуток за другий - четвертий квартали 2011 року, за результатами якої складено акт № 420/41-20/30019775 від 17 травня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003714120 від 31 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 231 479 499,00 грн. (231 479 499,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 7 пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з незменшенням валових витрат в періоді списання (четвертий квартал 2011 року) сум акцизного податку (збору) попередньо віднесених до складу валових витрат в розмірі 1 006 432 603,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

На підставі вказаної норми Закону № 334/94-ВР позивачем протягом 2009 - 2010 років включались до складу валових витрат суми нарахованого акцизного збору.

04 червня 2011 року набрав чинності Закон України від 12 травня 2011 року № 3320-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії», яким внесено доповнення до підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення» ПК України.

Так, пунктом 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що підлягають списанню, зокрема, податковий борг станом на 01 січня 2011 року НАК «Нафтогаз України» (крім податкового боргу з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку із порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України від 12 травня 2011 року № 3319-VI «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (далі - Закон № 3319-VI).

Суми, списані відповідно до положень цього пункту та Закону № 3319-VI, не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання.

Відповідні рішення про списання зазначених сум приймаються контролюючими органами в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків. У разі відмови контролюючим органом у списанні згідно з цим пунктом платники податків можуть оскаржити такі дії в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу.

Згідно з положеннями цього пункту списанню підлягають суми, що залишаються несплаченими станом на перше число місяця, у якому набрав чинності Закон № 3319-VI.

На списані відповідно до положень цього пункту суми не нараховуються штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом.

Як встановлено судами, позивачем не включались до складу валових доходів чи валових витрат суми, списані відповідно до положень пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та Закону № 3319-VI.

Поряд з цим, оскільки, приписи пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не встановлюють обов'язок платника податків зменшувати валові витрати, відображені в раніше поданих деклараціях, у зв'язку із списанням заборгованості, колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення правильним.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Острович С.Е.