Ухвала суду № 31000940, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року м. Київ К/9991/26549/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012

у справі № 2а/1770/3373/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Свиспан Лімітед») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі по тексту - відповідач, Костопільська МДПІ Рівненської області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2010 №0000702341/0.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та питань відображених у постанові Рівненського міського суду від 13.11.2009 за період з 01.10.2008 по 31.03.2009, за наслідками якої складено акт №1049/23/32358806 від 16 .11.2010.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 №0000702341/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 339846,00 грн., в тому числі за основним платежем 226564,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 113282,00 грн.

Судами зазначено, що між ТОВ «Свиспан Лімітед» та ПП «Західлісбуд» укладено договір поставки №3ЛБ/ТР-08 від 09.10.2008 на постачання тріски технологічної відповідно до договірної ціни, яка включає вартість поставки. Розрахунки здійснювалися в безготівковій формі на суму 1087507, 99 грн. Розрахунки між позивачем та його контрагентом відображені по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту листопада 2008 року суму ПДВ в сумі 40395,65 грн. з отриманої тріски технологічної від ПП «Західлісбуд».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Рівненського міського суду по справі №1-608/09 (1-386/10) від 25.05.2010 встановлено фіктивність підприємницької діяльності ПП «Західлісбуд». Вказане підприємство не мало трудових та економічних ресурсів, необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.

Проте, суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погодився, з огляду на наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7, пп. 2.3.2, пп. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 чинного на дату складання акту перевірки, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, акт перевірки податкового органу не містить посилань на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували наявність порушень з боку ТОВ «Свиспан Лімітед» пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а лише на факт наявності вироку Рівненського міського суду від 25.05.2010, відповідно до якого встановлений факт фіктивності господарської діяльності ПП «Західлісбуд». Однак, вирок не підтверджує факт завищення ТОВ «Свиспан Лімітед» валових витрат за 4 квартал 2008 рік в сумі 226564,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Західлісбуд».

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що господарські операції між ТОВ «Свиспан Лімітед» (покупець) та ПП «Західлісбуд» (постачальник) проводилася на підставі укладеного договору поставки. Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язувався постачати, а покупець приймати і оплачувати тріску технологічну та опилки деревинні. Поставка товару супроводжується накладними, товарно-транспортними або залізничними накладними, специфікаціями (п.4.5 договору). Оплата за поставлений товар проводилася у безготівковому порядку. Товар (тріска технологічна, опилки деревинні) фактично були прийняті матеріально відповідальним особами позивача та використані у виробництві деревостружкової плити шліфованої (ДСП шліфованої), що є основним видом діяльності ТОВ «Свиспан Лімітед». За отриманий товар розрахунки проведені у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Західлісбуд» на дату укладання договору був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як господарюючий суб'єкт, було взято на облік як платник податків та платник ПДВ, а первинні бухгалтерські і податкові документи (накладні, акти здачі-приймання, податкові накладні, платіжні доручення тощо) підтверджують фактичне надходження товару та включення витрат по його придбанню до складу валових витрат.

Надані позивачем первинні документи по господарським операціях з ПП «Західлісбуд», як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, оскільки останні містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, а також відбитки печаток.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних на поставку товару, отриманого від ПП «Західлісбуд», суд встановив, що між сторонами укладався господарський договір, де позивач не був замовником і отримувачем транспортних послуг. Згідно з умовами договору постачання товару здійснювалося на умовах СРТ м. Костопіль, вул.Степанська, 9 (склад покупця), тобто обов'язок по доставці товару покладався на постачальника. Протилежне податковим органом не доведено.

Отже, будь-яких доказів про те, що документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивачем складені з порушенням вимог чинного законодавства відповідач не надав, не зазначено це і в акті перевірки та вироку суду. На час здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Західлісбуд», приватне підприємство мало право виписувати і видавати первинні бухгалтерські документи при здійсненні господарських операцій та заключати відповідні договори, так як було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, внесене до ЄДРПОУ, взяте на податковий облік, як платник податків, в тому числі і платник податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що позивач не міг знати про фіктивність підприємницької діяльності ПП «Західлісбуд» протягом 2007-2010 років, а вирок Рівненського міського суду був винесений 26.05.2010, тобто після здійснення господарських операцій.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ПП «Західлісбуд» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ТОВ «Свиспан Лімітед» на формування валових витрат.

Враховуючи те, що поставка товару ПП «Західлісбуд» підтверджується усіма необхідними документами дає право відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Свиспан Лімітед» на формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач не довів правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 30.11.2010 №0000702341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в сумі 339846,00 грн. по господарським операціям з ПП «Західлісбуд», тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров