Постанова № 31000674, 24.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 5023/1097/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Прокопанич Г.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р.у справі№ 5023/1097/12 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківгаз"про стягнення 84 514 660,21 грн.

За участю представників:позивача:Не з'явилися;відповідача:Рожкова С.Г.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. у справі № 5023/1097/12 (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пеню в розмірі 3698268,59 грн., три відсотки річних в розмірі 714123,79 грн., інфляційні витрати в розмірі 79281,09 грн. та 64380,00 грн. судового збору; в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 80643669,36 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору; в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. (судді: Бородіна Л.І. Камишева Л.М., Лакіза В.В.) рішення місцевого господарського суду змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції. Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 110948,06 грн. пені, 714123,79 грн. 3% річних, 79281,09 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення основної суми боргу у сумі 80643669,36 грн. провадження у справі припинено. В задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 3587320,53 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

30.12.2010 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україні" (продавцем) та Відкритим акціонерним товариством "Харківгаз" (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/1515/10, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2011року імпортний природній газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно із п. 2.1 вказаного договору продавець передає покупцеві з у 2011 році природній газ в обсязі до 52200,000 тис.куб.м.

На виконання умов договору від 30.12.2010 р. № 14/1515/10 позивачем передано відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу:

Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснив частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 80643669,36 грн., що стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2010 р. № 14/1515/12, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Харківгаз" несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 30.12.2010 р. № 14/1515/10, у зв'язку з чим станом на 20.02.2012 р. за відповідачем утворився борг у сумі 80 643 669,36 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем сплачена основна сума боргу у розмірі 80643669,36грн., про що свідчать відповідні банківські виписки та платіжні доручення.

Відповідно до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За таких обставин, суди при прийнятті рішення правомірно застосував приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та припинили провадження у справі в частині стягнення основного боргу у суму 80 643 669,36 рн.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 714123,79 грн. за період прострочення виконання зобов'язань з 15.02.2011 р. по 27.03.2012 р. та 79281,09 грн. інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2011 р. по березень 2012 р.

Разом з тим, апеляційним господарським судом вірно зазначено, що господарським судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи щодо можливості зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3698268,59 грн. за період з 15.02.2011 р. по 27.03.2012 р.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство відповідача знаходилось у скрутному фінансовому становищі, про що свідчать звіти про фінансові результати за 4 квартал 2010 року та за 2011 рік та баланси станом на 30.12.2010 р. і на 31.12.2011 р. Також необхідно враховувати статус відповідача, який відповідно до довідки з ЄДРПОУ здійснює діяльність по розподіленню газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, технічне обслуговування газових мереж, виконання робіт по ремонту об'єктів системи газопостачання та газифікації, та той факт, що ліцензію на вказану діяльністю на території Харківської області має лише відповідач, а отже, наявність постачання (розподілення) природного газу на території Харківської області на даний час безпосередньо залежить від господарської діяльності ПАТ "Харківгаз".

Крім того, судом першої інстанції не враховано наявність у ПАТ "Харківгаз" дебіторської заборгованості споживачів природного газу, зокрема, населення, бюджетних організацій та промислових організацій, щодо яких прийняті рішення суду, або порушені провадження у справі щодо їх стягнення.

Апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що не прийнято також до уваги місцевим господарським судом ступень виконання зобов'язань, а саме: погашення основної суми боргу відповідачем в період розгляду справи судом першої інстанції, тобто повне усунення порушення відповідачем,

За таких обставин, Вищий господарський суд України погоджується з судом апеляційної інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені, вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; по-друге, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором від 30.12.2010 р. № 14/1515/12, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу; по-третє, постачання (розподілення) природного газу на території Харкова та Харківської області здійснюється лише ПАТ "Харківгаз", від господарської діяльності якого залежить безперебійне та безаварійне надання послуг, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідаює нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. у справі № 5023/1097/12 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

Г.К. Прокопанич