Ухвала суду № 31000508, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

К-9145/09

"08" квітня 2013 р. м. Київ К-10069/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційні скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009у справі №2а-2594/2008/0570 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»ДоМакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій областіПровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило, з урахуванням зміни позовних вимог, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки (правонаступником якої є відповідач) від 26.09.2005 за №№0001042340/4, 0000072340/4, 0000082340/4.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2008 позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки від 26.09.2005 №№0001042340/4, 0000072340/4, 0000082340/4.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 у даній справі постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2008 скасована, позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001042340/4 від 26.09.2005, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0000072340/4 від 26.09.2005 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21784,50 грн., в тому числі: основного платежу в сумі 14523,00 грн. та 7261,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області подала касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Південенерго» та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго» в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати це судове рішення в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу податковий орган, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги позивача є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні цієї касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27202,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 41741,00 грн. залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- податковим органом була проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 01.04.2004;

- за результатами перевірки складено акт від 08.12.2004 №1660/23-211/24951326, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем: п.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через безпідставне включення суми в розмірі 473400,00 грн. у 4 кварталі 2002 року до рядку 38 (від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами попереднього звітного кварталу і перенесеного на наступні податкові квартали) декларації з податку на прибуток підприємств; пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними з порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону; п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» через ненарахування у вересні 2002 року податку на додану вартість по кредиторській заборгованості ПП «Радліс», по якій минув строк позовної давності;

- на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2005 №№0000082340/0, 000072340/0, 0000062340/0;

- за результатом адміністративного оскарження винесених податкових повідомлень-рішень були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.09.2005 №0001042340/4 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 144000,00 грн. (у тому числі основний платіж в сумі 96000,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 48000,00 грн.); №0000072340/4 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22024,50 грн. (у тому числі 14683,00 грн. основного платежу та 7341,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій); та №0000082340/4 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 977,50 грн.

Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Порядок перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди визначений ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно п.6.1 якої якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі протоколу №26 зборів учасників ТОВ «Південенерго» від 30.08.2002 ДП «Енергетичний комплекс «Сокіл» ТОВ «Південенерго» реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «Південенерго». Між позивачем та Дочірнім підприємством «Енергетичний комплекс «Сокіл» був складений передавальний баланс станом на 01.10.2002. Дочірнє підприємство «Енергетичний комплекс «Сокіл» ліквідовано 12.08.2004 та вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. З податкового обліку вказане підприємство знято 20.01.2003.

Отже, у 4 кварталі 2002 року Дочірнє підприємство «Енергетичний комплекс «Сокіл» було самостійною юридичною особою та платником податку на прибуток, внаслідок чого віднесення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого за результатами попередніх періодів цього підприємства, тобто, іншого платника податку, у рахунок зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу є безпідставним.

Пунктом 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній у спірний період) встановлено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Безнадійна заборгованість, згідно приписів п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - це, у тому числі, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 160,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 80,00 грн. здійснено у відповідності до вимог вищенаведених норм.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 названого Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно п.5 названого Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

За вимогами пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт послуг).

Отже, для формування податкового кредиту платником ПДВ визначальним фактором є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у цього платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційних скарг, що податкове повідомлення-рішення №0001042340/4 від 26.09.2005 підлягає визнанню недійсним в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення №0000072340/4 від 26.09.2005 частково недійсним - в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21784,50 грн., в тому числі: основного платежу в сумі 14523,00 грн. та 7261,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що ним повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний