Ухвала суду № 31000461, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К-42858/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 р.

у справі №2-а-9266/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківхімволокно»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківхімволокно» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 р., позовні вимоги задоволено: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.02.2010 р. №0000012200 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по договору від 25.02.2008 р. №F20071112 за період з 06.03.2008 р. по 01.03.2009 р., про що складено акт від 22.01.2010 р. №60/22-008/33901175, яким встановлено порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» (далі - Закон №185), а саме: порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2010 р. №0000012200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 251 332,99 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не допускав порушень строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, передбачених ст.2 Закону №185, оскільки відповідно до наданої вантажно-митної декларації, товарно-матеріальні цінності перебували під митним контролем до перебігу строку, встановленого названою статтею.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та Zhenjiang Jerum Chemical fiber Machinery Co.Ltd було укладено угоду від 25.02.2008 р. №F20071112 на суму 204882,00 дол. США про поставку вакуумних ПЕТ флексів.

Сторонами виконано умови договору, про що свідчить вантажно-митна декларація та докази перерахування грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №185, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно зі ст.4 Закону №185, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно зі ст. 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. №574, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів.

Аналізуючи наведені нормативні акти, суди попередніх інстанцій прийшли до висновків що вантажно-митна декларація є документом, який засвідчує факт і дату фактичного переміщення через митний кордон товарів.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідних документів, на якому постановлено відтиск штампу «під митним контролем» з відповідною датою, який засвідчує факт і дату митного кордону України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вантажно-митна декларація позивача містить дату відмітки «під митним контролем» - 20.10.2008 р., тоді як оплата була здійснена - 06.03.2008 р., 25.03.2008 р., 13.02.2009 р.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, у ході судового розгляду справи податковим органом не було доведено порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування прийнятого податковим органом рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 02.02.2010 р. №0000012200.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 р. у справі №2а-9266/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.