Ухвала суду № 31000452, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року м. Київ К-39131/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010

у справі №2а-6610/09/1070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Аерок Обухів»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про скасування нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Аерок Обухів» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Аерок Обухів») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Обухівському районі Київської області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0000842301/013740.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Обухівському районі Київської області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «Обухівський завод пористих виробів» (10 жовтня 2008 року назву змінено на ВАТ «Аерок Обухів») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану за червень 2008 року на розрахунковий рахунок, про що складено акт №2068/231/20576280 від 09.09.2008.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме п. 4.2, ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, внаслідок чого було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2008 року на 703232,00 грн.

Висновки перевірки відповідач обґрунтовує тим, що компенсація за витрати понесені в зв'язку із господарською діяльністю підприємства не була отримана від покупців, а тому відповідно товари, роботи, послуги вартість яких не увійшла до ціни продажу вважаються безоплатно наданими. На думку відповідача, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість виникло внаслідок включення до собівартості реалізованої продукції собівартість реалізованої іноземної валюти та витрати від операційної курсової різниці.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0000842301/013740, яким визначену суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 703232,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно до пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 цього Закону - собівартість реалізованої іноземної валюти та витрати від операційної курсової різниці, повернення кредиту не відноситься до об'єкту оподаткування ПДВ.

Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем собівартість продукції сформована відповідно до діючих стандартів бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, відсутні підстави вважати, що позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а отже висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та правомірними.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)А.О. Рибченко (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова