Ухвала суду № 31000411, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2013 р. м. Київ К-38947/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Муравйов О.В.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Ступака Р.В.,відповідача:Завальської С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р.

у справі №2а-1767/09/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 р. відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2008 р. № 00003723301/0.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт від 18.04.2008 р. № 114/23/2301-32361578.

Вказаним актом перевірки було зафіксовано порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п. 16.2, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Порядку заповнення податкової декларації», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.05.2008 р. № 0000372301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 17 272 717,60 грн., у тому числі 12 347 023,00 грн. за основним платежем та 4 925 694,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2007 р. між позивачем та його контрагентом ТОВ «СТОУН-С» було укладено договір №СТ-К71 купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач придбав у контрагента товар «основи абразивних паст».

Згідно з долученими до матеріалів справи специфікацією від 02.04.2007 р. № 1 до вказаного договору, видатковою накладною від 10.05.2007 р. №0037-2 та податковою накладною від 10.05.2007 р. № 037-2, 10.05.2007 р. ТОВ «СТОУН-С» реалізувало позивачу товар у кількості 38800,00 кг. по ціні 1266,00 грн./кг. на загальну суму 58 944 960,00 грн., у т.ч. ПДВ -9 824 160,00 грн.

У бухгалтерському обліку дана господарська операція позивачем відображена: Д-т 281 К-т 631 49 120 800,00 грн. та Д-т 644 К-т 631 9 824 160,00 грн., тобто 49 120 800,00 грн. позивачем було віднесено до складу валових витрат, а 9 824 160,00 грн. - до складу податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що придбання позивачем товару було належним чином підтверджено первинним документами, що свідчить про наявність правових підстав для включення відповідних сум податків до валових витрат.

У той же час, суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову зазначив, що позивачем не було надано документів, які б свідчили про наявність договірних відносин між сторонами, доказів отримання товару від постачальника, перевезення такого товару, та вказав на відсутність підтверджень того, що позивач розпорядився отриманим товаром.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та помилковими зважаючи на таке.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За своїм правовим змістом наведені норми передбачають, що необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат за умови підтвердженості їх наявності законодавчо встановленими первинними документами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Між тим, питання фактичної зміни активів від проведення спірної господарської операції, а також її зв'язку з господарською діяльністю позивача взагалі не було предметом дослідження у даній справі.

Таким чином, виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суд повинен вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів, а не обмежуватись виключно доказами, що подані сторонами у справі.

Суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, в порушення наведених процесуальних положень не дослідив реальність господарської операції, добросовісність дій платника податку, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, відображених в бухгалтерському обліку позивача.

Відтак, з метою перевірки факту здійснення позивачем спірної господарської операції, яка стали підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, судам попередніх інстанцій слід дослідити первинну документацію та інші документи на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства України, правомірності їх складання, та виключно після цього робити висновки відносно фактичності виконання сторонами договірних зобов'язань.

За відсутності встановлення вказаних фактів в ухвалених у справі судових рішеннях останні підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам норм процесуального права, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до приписів частини 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення з'ясування всіх обставин у справі, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі №2а-1767/09/1070 скасувати.

Справу №2а-1767/09/1070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Муравйов О.В.