Ухвала суду № 31000317, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Київ К-39196/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Вініцької М.В.,відповідача:Калашникової О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р.

у справі №2а-6710/09/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 3» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (далі-відповідач) про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2009 р. №0003142306/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Приватне акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 3».

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази реорганізації (перетворення у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми) позивача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період за 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р., за результатами якої складено акт 13.05.2009 р. №737/23-06/35575330.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 4605163,00 грн.

На підставі висновків проведеної перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 21.05.2009 р. № 0003142306/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4605163,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацією з податку на додану вартість за лютий 2009 року (вх. від 20.03.2009р. № 72046) з розрахунком суми бюджетного відшкодування, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 4 605 163,00 гри.

Судовими інстанціями було встановлено, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума виникла внаслідок фактичної сплати ним податку на додану вартість при оплаті отриманих товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, а саме - в липні 2008 р., що підтверджено податковою накладною від 27.06.2008 р. №5 на суму 27 460 098,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 576 683,00 грн.).

Зазначаючи про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган вказує на порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, а саме посилається на лист ДПА від 30.01.2009 р. №1793/7/16-1517 «Щодо неможливості декларування платником бюджетного відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо таке бюджетне відшкодування не було задекларовано у періоді його виникнення» та від 01.04.2009 р. №6810/7/16-1517, на підставі яких ним зроблено висновок, що не підлягають включенню до розрахунку суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, сплачені не у попередньому по відношенню до лютого 2009 р. періоді.

У той же час, із наведеними висновками податкового органу правомірно не погодились попередні судові інстанції зважаючи на таке.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 цієї ж статті, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системний аналіз наведених нормативних положень у їх сукупності дає підстави погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано визначились із тим, що Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду.

Враховуючи викладене, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість.

Відтак, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А відтак, оскільки під час розгляду даної справи відповідачем не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, підстав вважати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Закрите акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 3» на Приватне акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 3».

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі №2а-6710/09/2670 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.