Ухвала суду № 30999950, 18.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р.Справа № 818/269/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2013р. по справі № 818/269/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

третя особа ОСОБА_2

про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2, в якому просив скасувати постанову державного виконавця ВП № 31705988 від 27.11.2012 р. про стягнення виконавчого збору та стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір і витрати на правову допомогу).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Ластовецької Р.М. від 27.11.2012 року ВП № 31705988 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 680, 00 грн.

Зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунку Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2012 р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Сумського МУЮ Наливайко А.В. винесено постанову ВП № 31705988 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-252, виданого 06.12.2010 р. Ковпаківським районним судом м.Суми, про вселення ОСОБА_2 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з наданням боржникові - ОСОБА_1, семиденного строку для самостійного виконання рішення суду (а.с.49).

Згідно з актом державного виконавця від 23.10.12 р., виходом за адресою: АДРЕСА_1, двері ніхто не відкрив (а.с. 51).

Відповідно до акту державного виконавця від 01.11.12 р. (а.с. 54), стягувач ОСОБА_2 з'явилась до відділу ДВС і повідомила, що не вселилась до спірної квартири, оскільки боржник цьому перешкоджає.

Листом від 01.11.12 р. № 38-9324 державний виконавець повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що 27.11.2012 р. о 10.00 годин за адресою: АДРЕСА_1, будуть проведені виконавчі дії щодо вселення ОСОБА_2 (а.с. 52).

Згідно з актом державного виконавця від 27.11.2012 року (а.с. 55), виходом за вищевказаною адресою встановлено, що боржник ОСОБА_1 вдома відсутній, на проведення виконавчих дій не з'явився, хоча був заздалегідь попереджений. Боржнику залишено повістку з'явитись до державного виконавця на інший день.

Того ж дня, а саме 27.11.12 р., постановою державного виконавця ВП № 31705988 з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 680,00 грн. (а.с. 13).

Вважаючи зазначену постанову винесеною з порушенням норм діючого законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаної постанови.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам ст.ст. 25, 27, 28, 31 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим є необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2012 р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Сумського МУЮ винесено постанову ВП № 31705988 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-252, виданого 06.12.2010 р. Ковпаківським районним судом м.Суми, про вселення ОСОБА_2 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з наданням боржникові - ОСОБА_1, семиденного строку для самостійного виконання рішення суду (а.с.49).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач не знав про строки добровільного виконання виконавчого документу, оскільки не одержував постанову про відкриття провадження по справі та не знав про примусове виконання виконавчого документу.

Згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до цього Закону.

Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів направлення рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2012 року ВП № 31705988, та отримання вказаної постанови позивачем.

Таким чином, постанова ВДВС Сумського МУЮ від 27.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 680.00 грн. є безпідставною, та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Посилання відповідача на те, що позивач листом від 01.11.12 р. був належним чином повідомлений про необхідність бути вдома 27.11.12 р. для проведення виконавчих дій з примусового вселення ОСОБА_2, спростовуються матеріалами справи.

Так, з наданого позивачем поштового конверту, в якому ним було отримано повідомлення ВДВС Сумського МУЮ від 01.11.12 р. № 9324 про призначення на 27.11.12 р. виконавчих дій, вбачається, що цей лист здано на пошту лише 06.12.12 року, тобто через 9 днів після дати, на яку було призначено примусове вселення (а.с. 10).

На підтвердження своєчасності направлення боржнику повідомлення від 01.11.12 р. № 9324 представником відповідача надано копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 68-70).

Проте, зазначений доказ не може бути прийнятий до уваги, оскільки згідно з цим журналом повідомлення № 9324, датоване 01.11.12 р., було відправлено 31.10.12 р., що є неможливим.

Крім того, належним доказом відправки кореспонденції засобами поштового зв'язку є відповідні документи, надані поштовим відділенням (квитанція, опис вкладення тощо).

Інших доказів, які спростували б твердження позивача про одержання повідомлення від 01.11.12 р. про призначення виконавчих дій на 27.11.12 р. лише у грудні 2012 року, відповідачем не надано.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що оскаржувану постанову від 27.11.12 р. про стягнення виконавчого збору, згідно зі штампом на конверті, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні (а.с. 11), здано на пошту лише 15.12.12 р., тобто через 18 днів після її винесення.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу належним чином було направлено постанову від 27.01.12 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового вселення ОСОБА_2 із зазначенням строку на добровільне виконання.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач будь-яким іншим способом був повідомлений про відкриття виконавчого провадження до 03 грудня 2012 року, коли самостійно з'явився за викликом до державного виконавця.

Отже, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що до 03 грудня 2012 року позивач не знав про існування виконавчого провадження з примусового вселення ОСОБА_2, а отже не міг добровільно виконати вимоги державного виконавця і надати письмове підтвердження виконання, як того вимагає закон.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем строків здійснення виконавчого провадження.

Так, частиною 2 статті 30 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження ВП № 31705988 з примусового вселення ОСОБА_2 відкрито 27.01.2012 р. (а.с. 49), а закінчено 11.12.12 р. (а.с. 58), тобто через 8,5 місяців.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам ст.ст. 25, 27, 28, 31 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим є необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2013р. по справі № 818/269/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.