Рішення № 30996697, 17.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4265/13 17.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група »

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 032,03 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: Пасічна Н.В. - дов. № 0112-449 від 26.12.12 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення шкоди у розмірі 5 463,43 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.08.08 р. на вулиці Ковалевської у м. Києві за участю транспортних засобів «Toyota», державний номер АІ4544ВВ, та «Mitsubishi», державний номер АА2754НК, внаслідок порушення правил дорожнього руху України водієм Жуковським Віктором Антоновичем, 988,88 грн. інфляційних нарахувань та 579,72 грн. трьох відсотків річних за період з 08.08.09 р. до 18.02.13 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою суду від 07.03.13 р. було порушено провадження у справі № 910/4265/13 та призначено її розгляд на 27.03.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

26.03.13 р через службу діловодства господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, яку залучено до матеріалів справи.

27.03.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 07.03.13 р., які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.03.13 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 07.03.13 р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 13.03.13 р., згідно з яким відповідач отримав 18.03.13 р. ухвалу суду від 07.03.13 р.

Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 07.03.13 р., що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, для витребування у позивача додаткових доказів, суд ухвалою від 27.03.13 р. відклав розгляд справи № 910/4265/13 на 08.04.13 р. та зобов'язав сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 08.04.13 р. представник позивача вимоги ухвали суду від 27.03.13 р. не виконав; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 08.04.13 р. повторно не з'явився, вимог ухвали суду від 27.03.13 р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 03.04.13 р., згідно з яким відповідач отримав 05.04.13 р. ухвалу суду від 27.03.13 р.

Враховуючи наведене, у зв'язку з повторним нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 27.03.13 р., що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, для витребування у позивача додаткових доказів, суд ухвалою від 08.04.13 р. відклав розгляд справи № 910/4265/13 на 17.04.13 р. та повторно зобов'язав сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 17.04.13 р. представник позивача надав суду калькуляцію майнової шкоди, яку залучено до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.13 р. в черговий раз не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судвого засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 10.04.13 р., згідно з яким відповідач отримав 12.04.13 р. ухвалу суду від 08.04.13 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.08 р. на вулиці Ковалевської у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota», державний номер АІ4544ВВ, яким керував Жуковський В.А., та «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК, яким керував Максимюк О.П.

Жуковський В.А., керуючи транспортним засобом «Toyota», державний номер АІ4544ВВ, при русі заднім ходом, не переконався в безпеці, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК, під керуванням Максимюка О.П., чим порушив п. 10.9. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 610 в від 08.09.08 р. та постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 09.09.08 року в адміністративній справі № 3-35175/08, відповідно до якої Жуковського В.А. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.09.08 року в адміністративній справі № 3-35175/08, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Жуковський В.А. визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК, під керуванням Максимюка О.П.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», яку було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», (страховик) та Максимюком О.П. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування № 28-0113-0389 від 19.06.08 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

28.08.08 р. було виконано калькуляцію/висновок № 16910т з використанням системи AUDATEX, згідно з якою визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК, становить 4 509,14 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 27.08.08 р., рахунку № НС-0002389 від 27.08.08 р. на суму 5 823,22 грн. Приватним акціонерним товариством «СК «Українська страхова група» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 16910т від 15.09.08 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 5 463,43 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування № 28-0113-0389 від 19.06.08 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжними дорученнями № 12458 від 19.09.08 р. 5 463,43 грн. страхового відшкодування Максимюку О.П.

Враховуючи те, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.09.2008 року в адміністративній справі № 3-35175/08 Жуковський В.А., який керував автомобілем «Toyota», державний номер АІ4544ВВ, визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «СК «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування № 28-0113-0389 від 19.06.08 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.08.08 р. на вулиці Ковалевської в м. Києві, виплачено страхове відшкодування Максимюку О.П. - власнику автомобіля «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Toyota», державний номер АІ4544ВВ, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 463,43 грн., 988,88 грн. інфляційних нарахувань та 579,72 грн. трьох відсотків річних за період з 08.08.09 р. до 18.02.13 р., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний номер АІ4544ВВ, зокрема до відповідача у даній справі - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

26.03.13 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, згідно з яким в ЦБД на даний час є інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Toyota», державний номер АІ4544ВВ, зазначена в судовому запиті. Страхувальником за даним договором є Жуковський В.А., тип договору - 3.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8276493 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 35 000,00 грн. та франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

10.07.09 р. позивачем було направлено на адресу ВАТ «НАСК «Оранта» заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. № 6377-03-1/6 від 07.07.09 р.).

Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «СК «Українська страхова група» з даним позовом до суду, суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» щодо стягнення 5 463,43 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 23.08.08 р. на вулиці Ковалевської у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota», державний номер АІ4544ВВ, яким керував Жуковський В.А., та «Mitsubbishi», державний номер АА2754НК, яким керував Максимюк О.П.

ПрАТ «СК «Українська страхова група» просить суд стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта» 988,88 грн. інфляційних нарахувань та 579,72 грн. трьох відсотків річних за період з 08.08.09 р. до 18.02.13 р. у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати суми страхового відшкодування в прядку регресу.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 988,88 грн. інфляційних нарахувань та 579,72 грн. трьох відсотків річних за період з 08.08.09 р. до 18.02.13 р., у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати суми страхового відшкодування в прядку регресу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 614, 625, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (вул. Івана Федорова, 32-а, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) 5 463 (п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 43 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 988 (дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 88 коп. інфляційних нарахувань, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. трьох відсотків річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 22.04.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.