Ухвала суду № 30994011, 09.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р. Справа № 876/2031/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Драбчук М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року по справі № 2а - 0770/2820/12 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Єврокар» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Єврокар» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби і просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції: №19/22 - 0/309113130, №18/22 - 0/309131 від 10 квітня 2012 року та №000114/22 - 0/30913130 від 07 липня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки фінансово - господарської діяльності відповідач прийшов до висновків, що внаслідок порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідних пунктів ст. 141 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за період із 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року на загальну суму 2 469 384 гривні. Також, внаслідок порушення вимог ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 160 Податкового кодексу України, ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно відповідачем донараховано податку з доходу нерезидента в сумі 314 355 гривень 50 коп.. На підставі висновків перевірки, які відображені у відповідному акті, відповідачем прийняті оскаржувані повідомлення - рішення, якими було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 363 013 гривень 50 коп. з урахуванням 48 658 гривень 30 коп. штрафної санкції та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 737 472 гривні. Вважає такі висновки безпідставними, оскільки банківські відсотки, сплачені UniCredit Bank Czech Republic a.s. за користування кредитом, гарантовані Урядом другої Договірної держави -Чеської республіки, а тому доходи, отримані нерезидентом у вигляді відсотків відповідно до ст. 11 вищевказаної Конвенції підлягають оподаткуванню за ставкою 5 відсотків.

Висновки відповідача про завищення валових витрат позивача на частину відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку із наданням у той же період поворотних фінансових допомоги іншим юридичним особам безпідставні, оскільки такі надавалися із наявних у підприємства власних обігових коштів. Також, безпідставно зменшено відповідачем суму валових витрат, понесених на оплату послуг по перевезенню порожніх вагонів при забезпеченні підприємством транспортування комплектуючих для виробництва автомобілів, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції форми «Р» від 10 квітня 2012 року №19/22 - 0/30913130, №18/22 - 0/309131 та від 07 липня 2012 року №000114/22 - 0/30913130.

З таким судовим рішенням не погодилася Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області Державної податкової служби і подала до Львівського апеляційного адміністративного суду на вищевказану постанову суду першої інстанції апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході проведеної податковим органом планової виїзної документальної перевірки фінансово - господарської діяльності позивача встановлено порушення вимог п. 1.32, ст. 1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в зв'язку із включенням до складу валових витрат на придбання товарів, робіт чи послуг 1 478 004 гривні та до витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування 966 267 гривень вартості послуг АТ «Express Slovakia Medzinarodna preprava a. S.» по поверненню порожніх вагонів, які в подальшому не використовувалися. Тобто, перевіркою встановлено завищення валових витрат на вказані суми. Також, позивачем неправомірно відображено у складі валових втрат відсотки за користування позиковими коштами за кредитними договорами. При цьому, при наявності заборгованості за кредитними договорами, позивачем надавалися безвідсоткові поворотні позики ТОВ «Рік», ЗАТ «Атолл Холдінг», ДП «Автотрейдінг - Центр», хоча надання таких позик не пов'язано із господарською діяльністю товариства. Крім цього, як зазначає відповідач, у підприємства були обігові кошти. Позивачем були придбані корпоративні права у формі частки в статутному фонді ТОВ «Рік» в сумі 249 250 000 гривень, від володіння якими жодних дивідендів позивач не отримував. В зв'язку виявленими порушеннями, позивачем проведено самостійний розрахунок банківських відсотків, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача за період із 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року з урахуванням сум безвідсоткових поворотних фінансових допомог позичальникам та найменшої банківської ставки за кредитними договорами.

Окрім цього, 27 березня 2012 року позивачем укладено експортний кредитний договір з UniCredit Bank Czech Republic a.s., згідно якого кредитор погодився здійснити стовідсоткове фінансування вартості будь - якої поставки, здійсненої експортером за цим договором. Вимоги кредитора за наданою револьверною кредитною лінією забезпечуються за рахунок експортно - кредитного страхового полісу від агенції EGAP - Державної корпорації з експортних гарантій та страхуванням. За користування кредитними коштами нараховано відсотки в сумі 7 022 219 гривень 41 коп.. Проте, з урахуванням того, що позивачем не надано доказів підтвердження належності виплачених банківських відсотків іншій державі, що гарантовані Урядом другої Договірної держави - Чеської Республіки, вони повинні оподатковуватися в Україні за ставкою 5 відсотків, що в свою чергу є порушенням ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримав доводи апеляційної скарги, а також пояснив, що формування валових витрат із сум, сплачених відсотків за користування кредитними коштами у випадку одночасного надання поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам є протиправним, оскільки такі суми кредитних коштів не можуть вважатися такими, що використані у господарській діяльності. Також, витрати понесені, у зв'язку із транспортуванням повернення зворотної тари, не пов'язані з господарською діяльністю оозивача, оскільки не пов'язані із одержанням прибутку від такого транспортування.

Представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги і вважає, що судом на підставі встановлених фактичних обставин справи та на підставі досліджених доказів постановлено законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що проценти, одержані по займу UniCredit Bank Czech Republic a.s., гарантовані Урядом Чеської республіки через фінансовий інститут, який повністю належить цьому Уряду, а саме агенцію EGAР, та, в силу приписів п.3 ст. 11 Конвенції, є такими, що звільнені від оподаткування в Україні, а тому донарахування відповідачем 363 013 гривень 50 коп. грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб не підтверджене належними засобами доказування, та спростовуються наявними доказами. Також, як зазначає суд першої інстанції, всі отримані позивачем кредитні кошти визнані відповідачем такими, що необґрунтовано віднесені підприємством до складу валових витрат. Разом з цим, кошти використовувались виключно за призначенням та у зв'язку з веденням підприємством господарської діяльності і ці обставини повістю підтверджені. Тому, віднесення позивачем до складу валових витрат всіх (в тому числі і зазначених вище) нарахованих у період часу, який був охоплений перевіркою, процентів за борговими зобов'язаннями, є обґрунтованими. Суд першої інстанції вважає спростованими доводи відповідача щодо необхідності зменшення валових витрат на суму відсотків по отриманим кредитам у зв'язку із одночасним наданням поворотної фінансової допомоги, придбанням корпоративних прав, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковий кодекс України не містить норми, яка б прямо забороняла включати до валових витрат підприємства суми сплачених відсотків за користування кредитними коштами, які використовуються з метою здійснення господарської діяльності у зв'язку із наданням таким підприємством поворотної фінансової допомоги.

Крім цього, як зазначає суд першої інстанції, перевезення вагонів у зворотному напрямку під навантаження на адресу постачальника (Skoda Auto a.s.) для подальшої поставки в них комплектуючих позивачу, безпосередньо пов'язане з підготовкою, організацією та веденням виробництва, є невід'ємною складовою комплексної господарської операції поставки комплектуючих, а тому витрати, пов'язані з оплатою експедитору послуг по поставці комплектуючих безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Позивача і є законною, документально підтвердженою складовою валових витрат.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції із наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби із 12 грудня 2011 року по 14 лютого 2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року. За результатом перевірки 21 лютого 2012 року складено Акт перевірки за №147/23 - 0/30913130. Не погоджуючись з висновками перевірки, 03 березня 2012 року позивачем були подані на нього заперечення. За результатом розгляду вказаних заперечень, відповідачем із 14 по 20 березня 2012 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з приводу питань, що стали предметом оскарження акту від 21 лютого 2012 року №147/23 - 0/30913130.

За результатом позапланової перевірки 27 березня 2012 року складено Акт перевірки за №32/22 - 0/30913130. Заперечення позивача на Акт позапланової перевірки від 30 березня 2012 року за №223, не враховані відповідачем при прийнятті рішень за результатами перевірки. В ході перевірки податковий орган прийшов до висновків про порушення позивачем п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України та вимог ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, так як не представлено даних, які б підтверджували те, що банківські відсотки, сплачені UniCredit Bank Czech Republic a.s. за користування кредитом, гарантовані Урядом другої Договірної держави і відповідно до вимог ст. 11 Конвенції, доходи, отримані нерезидентом у вигляді відсотків, підлягають оподаткуванню за ставкою 5 відсотків. Також, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п.1.32 ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27, пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14, пп. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем валових витрат на загальну суму 7 939 084 гривень за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, у тому числі: за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 р - на 3 166 611 гривень; за період із 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року - на 4 772 473 гривні, оскільки при наявності власних обігових коштів, по чотирьох з семи отриманих кредитах, безпідставно залучались кредитні кошти, відсотки за користування якими необґрунтовано відносились до валових витрат. Крім цього, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за період із 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року на загальну суму 2 444 271,00 гривень так як вартість послуг по поверненні зворотної тари та послуг по організації перевезення неправомірно включено підприємством до собівартості товарів, як такі, що не пов'язано з господарською діяльністю підприємства.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: 10 квітня 2012 року форми «Р» №19/22 - 0/30913130, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 363 013 гривень 50 коп., з яких: 314 355 гривень 20 коп. - основного платежу та 48 658 гривень 30 коп. - штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку із порушенням п.13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.160.1 ст. 160 ПК України та вимог ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майна, а також форми «Р» №18/22 - 0/30913130, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 737 472 гривні, з яких: 2 469 384 гривні - основного платежу та 268 088 гривень - штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку із порушенням п. 1.32, ст. 1, пп. 5.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України.

Позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Закарпатській області і за результатами розгляду скарги Державною податковою службою у Закарпатській області 21 червня 2012 року прийняте рішення за №1099/10/10 - 244, згідно якого: податкове повідомлення - рішення відповідача «Р» №19/22 - 0/30913130 від 10 квітня 2012 року залишено без змін; збільшено суму податку на прибуток підприємств на 4 973 гривні та суму штрафних санкцій на 1 242 гривні 75 коп., визначені податковим повідомленням - рішенням відповідача форми «Р» №18/22 - 0/30913130 від 10 квітня 2012 року; залишено без задоволення скаргу позивача та зобов'язано відповідача прийняти та направити позивачу повідомлення - рішення на суму податку на прибуток в розмірі 4 973 гривні та суму штрафних санкцій на 1 242 гривні 75 коп..

07 липня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» №000114/22 - 0/30913130, згідно якого Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 6 215гривень 75 коп., в тому числі: за основним платежем - 4 973 гривні і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 242 гривні 75 коп.. Подана позивачем до Державної податкової служби скарга відповідним рішенням від 03 вересня 2012 року залишена без задоволення.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що 25 травня 2009 року між позивачем та UniCredit Bank Czech Republic a.s. укладено експортний кредитний договір №ВС00010, на виконання якого позивачем за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року перерахувалоBank Czech Republic a.s. відсотки за користування кредитом на суму 6 287 111 гривень 47 коп.. Відповідно до умов договору проценти являються доходом нерезидента від боргових вимог, тобто процентами, що підпадають під дію п. 4 ст. 11 Конвенції. Згідно п. 4.03 ст. 4 Кредитного договору кредитування здійснюється за умови отримання страхового покриття Державної корпорації з експортних гарантій та страхування (агенції EGAP) - акціонерного товариства, яким в повному обсязі володіє держава - Чеська Республіка, і яке згідно Закону Чеської Республіки №58/1995 «Про страхування та фінансування експорту з державною підтримкою», разом із Міністерством промисловості і торгівлі Чеської Республіки, Чеським експортним банком та Агентством CzechTrade входить до системи органів, що здійснюють державну підтримку експорту. Відповідно до п. 8.01. ст. 8 Кредитного договору кредитні ризики, які покриті агенцією EGAP, розповсюджуються і на несплату відсотків.

Відповідно до умов Кредитного договору проценти, що виникають в Україні і сплачуються нерезиденту, як проценти, одержані по займу і гарантовані агенцією EGAP, є такими, що гарантовані Урядом, та підлягають звільненню від оподаткування в Україні на підставі п. 3 ст. 11 Конвенції. Це підтверджено листами: від 09 червня 2009 року директора департаменту страхування експортних ризиків агенції EGAP п. Martin Durina «відносно страхування експортних кредитних ризиків по експортному кредитному договору №ВС00010 від 25 травня 2009 року, укладеному між ЗАТ «Єврокар», Україна та УніКредитбанк Чеська республіка про те, що АТ garancni a pojistovaci spolecnost, a.s»(EGAP) являється державною кредитною страховою компанією, якою в повному обсязі володіє Чеська республіка. Основним видом діяльності EGAP являється страхування експортних кредитів від експортних кредитних ризиків. Даний вид страхування здійснюється при державній підтримці, яка полягає в наданні державою гарантій по зобов'язанням EGAP, які виникають в зв'язку з договорами страхування. Експортний кредит, виданий згідно експортного кредитного договору, застрахований від експортних кредитних ризиків агентством EGAP та зобов'язання EGAP, які виникають по договору страхування даного кредиту, забезпечуються державною гарантією»; листом агенції EGAP від 11 квітня 2012 року, про те, що агенція EGAP є державною компанією Чеської Республіки і законодавчо наділена правом здійснювати державну підтримку експорту, тобто надавати державні гарантії за експортними кредитами, а Кредитний договір, який застрахований EGAP від усіх політичних ризиків згідно страхового полісу №107007042 від 12 червня 2009 року, в розумінні Конвенції, проценти, що отримує UniCredit Bank Czech Republic a.s по такому Кредитному договору та їх сплата з боку позивача застраховані полісом EGAP (гарантовані Чеською Республікою); листом UniCredit Bank Czech Republic a.s. від 22 березня 2012 року, яким підтверджено, що проценти, які сплачуються позивачем по Кредитному договору гарантовані Урядом Чеської Республіки через агенцію EGAP; листом Міністерства Фінансів Чеської республіки, отриманим позивачем через Посольство України в Чеській республіці і згідно змісту якого проценти, одержані по займу, гарантованому EGAP, можна розглядати як проценти, одержані по займу, який є гарантований урядом Чеської республіки, тобто згідно Конвенції такі проценти мають бути звільнені від податків в країні з джерелом походження, відповідно до п. 3 ст. 11 Конвенції.

З огляду на вищевикладені обставини та доводи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, що проценти, одержані по займу UniCredit Bank Czech Republic a.s., гарантовані Урядом Чеської республіки через фінансовий інститут, який повністю належить цьому Уряду, а саме агенцію EGAР, та, в силу приписів п. 3 ст. 11 Конвенції, є такими, що звільнені від оподаткування в Україні, є достатньо мотивованими та обґрунтованими. Тому обґрунтованими є і висновки суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення - рішення форми «Р» №19/22 - 0/30913130 від 10 квітня 2012 року про донарахування позивачу 363 013 гривень 50 коп.. грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Доводи апеляційної карги у цій частині є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не підтверджені належними засобами доказування, а також спростовуються представленими позивачем та дослідженими доказами. Тому, безпідставними є і посилання податкового органу у поданій апеляційній скарзі на положення п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України та п. 2 Конвенції між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Також колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою». Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбає такий платник податку для їх подальшого використання у їх господарській діяльності. Також, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 вищевказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь - які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь - якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Окрім цього, згідно пп. 138.10.3 «е» п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно - експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору.

Підпунктами 14.1.27, 14.1.36. пункту 14.1 ст. 14, ст. 141 Податкового кодексу України визначено поняття витрати, господарської діяльності, особливостей визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями. Відповідно до пп. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь - які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь - якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як було встановлено судом, позивачем були отримані кошти на підставі кредитних договорів, які передбачали сплату відсотків за користування кредитними коштами. Зокрема, протягом періоду, який охоплено перевіркою, позивачем по кредитних договорах, укладених: 23 березня 2011 року з АКБ «УкрСибБанк» №11428125000, 22 вересня 2010 року із ПАТ «Альфа - Банк» № 72 - МВ/10, 28 вересня 2009 року з ВАТ «УніКредитБанк» №38 - СВ, 12 квітня 2011 року з ПАТ «Альфа - Банк» №49/11 сплачені банківські відсотки на суму 7 939 084 гривні віднесені до складу валових витрат підприємства. Вказані кошти використовувались виключно за призначенням та у зв'язку з веденням підприємством господарської діяльності. Це підтверджено і в ході перевірки, а іншого в судовому засіданні на встановлено.

Позивачем здійснюється виробництво автомобілів марки Skoda із комплектуючих, які позивач купує у Skoda Auto a.s. Чеська Республіка, згідно укладених Контрактів на поставку комплектуючих.

Відповідно до умов Контрактів поставка комплектуючих здійснюється на умовах EXW (франко - завод) - Млада Болеслав (Чехія) та FCA (франко - перевізник) - Млада Болеслав, Квасіні, та/або інше місто в Чеській Республіці, що визначається самостійно Skoda Auto a.s. для окремих моделей, в редакції Інкотермс, діючій на момент здійснення поставки.

Таким чином покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці (згідно контрактів на поставку, це площини продавця).

Виходячи з умов Договорів поставки комплектуючих та базисів поставки EXW - франко - завод, FCA - франко - перевізник на позивача покладений обов'язок забезпечити організацію здійснення такої господарської операції, як поставка комплектуючих з площин продавця на площини покупця, в тому числі і шляхом забезпечення відповідної кількості вагонів під завантаження в м. Млада Болеслав, Квасіні, Добровіце (Чеська республіка).

Для виконання договірних зобов'язань позивачем залучалася компанія АТ Slovakia Medzinarodna preprava a.s.», яка використовувала для таких перевезень вагони загального парку та вагони приватного парку згідно Договору №0503/09 від 05 березня 2009 року. Відповідно до п.1 п.п.1.1, 1.3 Додатку №2 до вказаного Договору позивач придбаває та оплачує експедитору комплексну послугу з транспортно - експедиційних послуг, однією із складових якої є перевезення вагонів у зворотному напрямку під завантаження. Між позивачем і експедитором погоджено структуру послуги, її вартість, спосіб надання послуги та маршрут перевезень. Умови перевезення передбачають, що вагони приватного парку не повертаються експедитору АТ ess Slovakia Medzinarodna preprava a.s., а перевозяться в зворотному напрямку на адресу постачальника Skoda Auto a.s. під завантаження комплектуючими у м. Млада Болеслав або Добровіце (Чехія), в залежності від місця поставки комплектуючих, для їх наступної поставки позивачу відповідно до умов Контрактів на поставку комплектуючих, в яких зазначаються маршрути прямування вагонів, як порожніх, так і з тарою.

При цьом,у слід зазначити, що вагони приватного парку, які використовуються для здійснення перевезень, є специфічними, спеціально призначеними для перевезення комплектуючих для виробництва автомобілів та найбільш оптимальними за своєю конструкцією та обсягом можливого завантаження комплектуючих, у зв'язку з чим підприємством для належної організації господарської діяльності з виробництва автомобілів через експедитора залучена визначена кількість вагонів приватного парку, які постійно використовуються в технологічному процесі поставок комплектуючих для виробництва автомобілів, що підтверджується міжнародними транспортними накладними, актами виконаних робіт.

З огляду на вищевикладені обставини, правомірним є висновок суду першої інстанції, що віднесення позивачем до складу валових витрат нарахованих відсотків за борговими зобов'язаннями та включення вартості оплачених послуг по організації перевезення до собівартості товарів. Такі витрати пов'язані з господарською діяльністю. Дії позивача відповідають положенням п.1.32 ст. 1; пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27, пп. 14.1.36. п.14.1 ст. 14, ст. 141 Податкового кодексу України. Тобто, висновки податкового органу щодо безпідставного завищення позивачем валових витрат не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковий кодекс України не містить норми, яка б прямо забороняла включати до валових витрат підприємства суми сплачених відсотків за користування кредитними коштами, які використовуються з метою здійснення господарської діяльності у зв'язку із наданням таким підприємством поворотної фінансової допомоги.

Відповідач, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, послався на вимоги вищевказаних нормативних актів, які були порушені позивачем. Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи валові витрати підприємства відображені у повній відповідності до вимог нормативних актів. Тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Згідно із ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь - які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В контексті вказаних статтей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. В свою чергу позивач на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, надав суду належні і допустимі докази.

З огляду на вищевикладені обставини та докази, якими вони підтверджуються, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було підстав за результатами перевірки приймати оскаржувані повідомлення рішення.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків та з урахуванням вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року по справі № 2а - 0770/2820/12 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Єврокар» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко