Ухвала суду № 30993532, 08.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 р.Справа № 2а-10119/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-10119/12/2070

за позовом ТОВ "Будцентр Витязь"

до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Будцентр Витязь» задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000252210 від 23.05.2012 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Витязь» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1408,00 грн.

Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ "Експортком" (код 37766274), ТОВ "АКПД Плюс" (код 34756876), за результатами якої складено акт від 30.03.2012р. № 119/23-212/22633480.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Експортком", ТОВ "АКПД Плюс" робіт, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 112602,00 грн., в тому числі: за грудень 2011 р. на суму 112602,00грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252210 від 23 травня 2012р. (а.с. 53 том 1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 112602,00 грн. (в тому числі основний платіж - 112602,00 грн., штрафні санкції - 28150,50 грн. )

Підставою для встановлення порушень позивачем вимог діючого податкового законодавства слугували твердження податкового органу про те, що відсутній факт реального здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Експортком", ТОВ "АКПД Плюс".При цьому, відповідачем взято до уваги акт ДПІ в Московському районі м. Харкова від 01.03.2012р. № 75/23/37766274 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Експортком» щодо документального підтвердження господарських відносин платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року. Також відповідачем взято до уваги акт ДПІ в Московському районі м. Харкова від 23.02.2012р. № 67/23/34756876 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКПД Плюс» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. Податковий орган вважає, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "Експортком", ТОВ "АКПД Плюс" не спричинили реального настання правових наслідків, що ними обумовлені у зв'язку з відсутністю підтвердження реального вчинення господарських операцій з боку зазначених юридичних осіб за даний період.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , суд першої інстанції виходив з того , що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Абзацом 1 п. 201.6. ст.201 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період між ТОВ "Будцент Витязь" (замовник) та ТОВ "Експортком" (виконавець) укладені договір підряду від 02.09.2011р. № 420, предметом якого є роботи з ремонту приміщень будівлі по вул. Університетській 25 в м. Харкові; договору підряду № 423 від 14.10.2011р., виконання робіт з реконструкції нежитлової будівлі літ. А-2 торгівельно-розважального комплексу розташованого за адресою вул. Клочківська 104 А в м. Харкові та договір підряду № 424 від 24.10.2011р., предметом якого є виконання робіт з реконструкції нежитлових будівель літ. А-2 і літ. Б-1 з прибудовою і надбудовою по вул. Громадянській № 11/13 у м. Харкові.

Вартість та склад вказаних робіт узгоджено сторонами окремо для кожного договору шляхом підписання кошторисної документації.

З матеріалів справи вбачається, що роботи за договором підряду від 02.09.2011р. № 420 виконані ТОВ "Експортком" та прийняті позивачем, про що свідчить акт приймання виконаних робіт за листопад 2011р. на суму 263308,40, який підписаний сторонами.

Вартість вказаних робіт перерахована ТОВ "Будцентр Витязь" на рахунок ТОВ "Експортком", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку.

Роботи за договором підряду від 14.10.2011р. № 423 виконані ТОВ "Експортком" та прийняті ТОВ "Будцентр Витязь", що підтверджується актами приймання виконаних робіт за листопад 2011р. на суму 347160,00, за грудень 2011р. на суму 512004,00грн., які підписаний сторонами.

Роботи за договором підряду від 24.10.2011р. № 424 виконані ТОВ "Експортком" та прийняті ТОВ "Будцентр Витязь", що підтверджується актом приймання виконаних робіт за листопад 2011р. на суму 186840,00, який підписаний сторонами.

Вартість вказаних робіт перерахована позивачем на рахунок ТОВ "Експортком", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку.

ТОВ "Експортком" на адресу позивача виписані податкові накладні № 68 від 30.11.2011р., № 39 від 30.11.2011р., № 29 від 29.11.2011р., № 45 від 14.12.2011р., № 194 від 30.12.2011р., № 195 від 30.12.2011р. на суму коштів, що надійшли на його поточний рахунок як попередня оплата за договорами підряду № 420 від 02.09.2011р., № 423 від 14.10.2011р., № 424 від 24.10.2011р. (на підставі платіжних доручень № 1021 від 29.11.2011р., № 1060 від 30.11.2011р., № 1069 від 02.12.2011р., № 1073 від 05.12.2011р., № 1099 від 06.12.2011р., № 112 від 14.12.2011р., № 1122 від 16.12.2011р., № 1138 від 20.12.2011р.

Всі послуги від ТОВ "Експортком" використані позивачем в господарській діяльності , а саме передані третім організаціям на підставі договорів: № 343 від 17.08.2011р., укладеного між ТОВ "Будцентр Витязь" та ПП "Титан Плюс" , предметом якого є роботи з ремонту приміщень будівлі по вул. Університетській 25 в м. Харкові на суму 568791,60грн.; № 315 від 29.07.2011р., укладеного між ТОВ "Будцентр Витязь" та ТОВ "ТЦ Павлово Поле" , предметом якого є виконання робіт з реконструкції нежитлової будівлі літ. А-2 торгівельно-розважального комплексу розташованого за адресою вул. Клочківська 104 А в м. Харкові на суму 953455,00грн.; № 435 від 21.10.2011р., укладеного між ТОВ "Будцентр Витязь" та ПАТ АКБ "Індустріалбанк", предметом якого є виконання робіт по реконструкції нежитлових будівель літ. А-2 і літ. Б-1 з прибудовою і надбудовою по вул. Громадянській № 11/13 у м. Харкові 197792,00грн.

Також, між позивачем та ТОВ "АКПД Плюс" укладено договір підряду від 04.11.2011р. № 25 на виконання ремонту покриттів тротуарів Торгівельно-розважального комплексу "Дафі" по вул. Героїв Праці 9. Вартість та склад вказаних робіт було узгоджено сторонами окремо для кожного договору шляхом підписання кошторисної документації.

Роботи за договором підряду від 04.11.2011р. № 25 виконані ТОВ "АКПД Плюс" та прийняті позивачем, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за листопад 2011р. на суму 263308,40 грн., який підписаний сторонами.

Вартість вказаних робіт перерахована ТОВ "Будцентр Витязь" на рахунок ТОВ "АКПД Плюс", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку.

В зв'язку з наявними господарськими операціями ТОВ "АКПД Плюс" на адресу позивача виписана податкова накладна № 3055 від 30.11.2011р.

Послуги, отримані від ТОВ "АКПД Плюс" використані позивачем в господарській діяльності , а саме передані позивачем третій організації на підставі договору № 452 від 01.11.2011р., укладеного між ТОВ "Будцентр Витязь" та ПП "Альтаір-ХХІ" (код-32564719) предметом якого є роботи з ремонту покриттів тротуарів Торгівельно-розважального комплексу "Дафі" по вул. Героїв Праці 9.

В акті перевірки відсутні посилання на невідповідність виданих ТОВ "Експортком", ТОВ "АКПД Плюс" податкових накладних вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

ТОВ "Експортком", ТОВ "АКПД Плюс" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання відповідача на висновки актів від податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Експортком", ТОВ "АКПД Плюс", якими встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит та визначено суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000252210 від 23.05.2012 р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-10119/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 р.