Рішення № 30993213, 23.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.13 Справа№ 914/988/13-г

За позовом: Державного підприємства «Львівугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Рава-Руська

Про стягнення 38 526,01 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Савка О.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Державним підприємством «Львівугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля» до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 38 526,01 грн.

В судовому засіданні 01.04.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Представником позивача в судовому засіданні було подано заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 13 000,02 грн., оскільки частину основної заборгованості відповідачем погашено.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 23.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

04.01.2011 року між Відокремленим підрозділом «Західвуглепостач» державного підприємства «Львіввугілля» (Продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір №5 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів.

На виконання умов Договору №5 позивач у січні 2011 року передав у власність відповідача нафтопродукти на загальну суму 38 526,01 грн. за яку відповідач зобов'язувався провести оплату, однак, свої договірні зобов'язання не виконав.

Позивачем відповідачу 06.04.2012 року було направлена претензія №1-юр про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Під час розгляду справи відповідачем частково була погашена заборгованість в розмірі 25 525,99 грн. Решта сума боргу в розмірі 13 000,02 грн. залишилась непогашеною і яку просить позивач стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №5 від 04.01.2011 року, позивач поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали загальною вартістю 38 526,01 грн., що підтверджується довіреністю від 04.01.11 р. №000132, накладною від 10.01.11 р. №15пл, товарно-транспортною накладною від 10.01.11 р., заправочною відомістю за 5-6.01.11 р., накладною від 20.01.11 р. №34пл, товарно-транспортною накладною від 11-20.01.11 р. №37, заправочною відомістю від 12.01.11 р., заправочною відомістю 13.01.11 р. та заправочною відомістю від 15.01.11 р. (а.с.45-55).

Відповідно до п.4 Договору №5 розрахунок за поставлені паливно-мастильні матеріали Покупець здійснює грошовими коштами на протязі 20 банківських днів після отримання матеріалів або попередньою оплатою.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково під час розгляду справи оплативши за отриманий товар 25 525,99 грн., що підтверджується випискою з банку за період 11.03.13 р, 27.03.13 р. та 12.04.13 р. (а.с.72-73). Решту суми боргу в розмірі 13 000,02 грн. станом на день розгляду справи відповідачем не погашено.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

В зв'язку із зменшенням розміру позовних вимоги, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 1 139,95 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України - Державному підприємству «Львівугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля».

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відокремленого підрозділу «Управління»Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля» (80051, Львівська область, Сокальський район, с. Острів, код ЄДРПОУ 26360693) - 13 000,02 грн. - основного боргу та 580,55 грн. - судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 25 525,99 грн. - основного боргу провадження у справі - припинити.

4. Винести ухвалу про повернення судового збору.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.04.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.