Постанова № 30991571, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/429/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський консервний завод» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський консервний завод» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2012 року №0001192260, №0001202260 та №0001212260,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський консервний завод» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2012 року №0001192260, №0001202260 та №0001212260 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Новатор-Груп». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, господарська операція відбулась, сторонами виконані свої обов'язки за договором, позивачем правомірно віднесено сплачені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28 листопада 2012 року по 04 грудня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ніжинський консервний завод» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Новатор-Груп» за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 10 грудня 2012 року №5689/22-621/35013851, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 3126,00 грн., завищення від'ємного значення податку на додану вартість рядка 19 Декларації на суму 45919,00 грн., завищення від'ємного значення податку на додану вартість рядка 24 Декларації на суму 44911,00 грн.

Не погоджуючись з висновками вищезазначеного акту перевірки, позивачем 14 грудня 2012 року було подано заперечення до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС, за результатом розгляду яких відповідачем 19 грудня 2012 року висновки акту перевірки залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі акту перевірки №5689/22-621/35013851 від 10 грудня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року №0001202260, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45919,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11480,00 грн., №0001192260, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44911,00 грн., та №0001212260, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 3908,00 грн., у томі числі 3126,00 грн. за основним платежем та 782,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Новатор-Груп» (постачальник) 30 серпня 2011 року було укладено договір поставки №3008-3, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Відповідно до специфікації №1 від 01 вересня 2011 року ТОВ «Новатор-Груп» зобов'язувалося поставити позивачу перець солодкий Білозерка та перець солодкий Атлант, згідно специфікації №2 від 29 вересня 2011 року ТОВ «Новатор-Груп» зобов'язувалося поставити позивачу перець солодкий, кавуни, томат, томат бурий.

На підтвердження виконання умов вищезгаданих договорів позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних, виписки з банківського рахунку щодо сплати на користь ТОВ «Новатор-Груп» коштів за поставлений товар, копії подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, причепів, що підтверджує перевезення придбаного товару власними транспортними засобами з м.Херсон, де ТОВ «Новатор-Груп» орендує нежиле виробниче приміщення за адресою: м.Херсон, вул.Нафтовиків, 15, відповідно до договору оренди об'єктів нерухомості №20/11 від 20 лютого 2011 року, до м.Ніжина Чернігівської області.

Крім того, використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується виробничими звітами цеху про витрати сировини, основних і допоміжних по консервному цеху за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року, звітами по сировині по сировинному складу за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року, враховуючи, що одним з основних видів діяльності позивача є інші види перероблення та консервування фруктів і овочів.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 20 січня 2012 року №7/23-1/37517244 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Новатор-Груп» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року, в якому зазначено про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, відсутність бази оподаткування та об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків у тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, тобто угоди носять фіктивний характер. В ході перевірки ТОВ «Новатор-Груп» було встановлено відсутність трудових ресурсів (згідно даних податкової звітності форми 1-ДФ загальна кількість працюючих 4 особи), виробничого обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Також відповідач посилається на довідку ВПМ Бориспільської ОДПІ щодо невстановлення місцезнаходження (місця приживання) платника податків від 13 січня 2012 року №86, в якій зазначено, що платник податків ТОВ «Новатор-Груп» відсутній за юридичною адресою, а саме: Київська область, м.Переяслав-Хмельницький, вул.Шкільна, буд.44-б. Відповідно до висновку ВПМ Бориспільської ОДПІ від 16 січня 2012 року №126/7/26-10 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія Домон» засвідчено, що у період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року на підприємстві жодних господарських операцій не проводилось, діяльність відсутня.

Крім того, у висновку спеціаліста сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області від 10 січня 2012 року № 221 про проведення почеркознавчого дослідження зазначено, що встановити особу, що виконала підписи в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року та договорі №211 про визнання електронних документів від 20 липня 2011 року не представилось неможливим в зв'язку з тим, що при порівнянні досліджуваного підпису від імені директора ТОВ «Новатор-Груп» ОСОБА_2 із вільними зразками підпису ОСОБА_2 була виявлена однакова кількість як співпадаючих, так і розбіжних загальних та окремих ознак.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, прийнявши до уваги акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 20 січня 2012 року №7/23-1/37517244 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Новатор-Груп», довідку ВПМ Бориспільської ОДПІ про невстановлення місцезнаходження (місця приживання) платника податків від 13 січня 2012 року №86, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Новатор-Груп» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Новатор-Груп».

Також помилковим є висновок суду першої інстанції, що товар відповідно до договору між позивачем та контрагентом повинен був постачатися саме постачальником, а не самовивозом, оскільки пунктом 3.1 договору №3008-3 від 30 серпня 2011 року не визначено, що ТОВ «Новатор-Груп» повинно доставити товар, що поставляється, до м.Ніжин власним транспортом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Новатор-Груп», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2012 року №0001192260, №0001202260 та №0001212260, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський консервний завод» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський консервний завод» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2012 року №0001192260, №0001202260 та №0001212260 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року №0001192260, №0001202260, №0001212260.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.