Постанова № 30991456, 17.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12849/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ключковича В.Ю.

Федорової Г.Г.

За участю секретаря: Вилущак Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюмаркет Солюшнз» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюмаркет Солюшнз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюмаркет Солюшнз» звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0004172230 від 07.09.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюмаркет Солюшнз» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, скасувавши податкове повідомлення - рішення №0004172230 від 07 вересня 2012 року повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Колегією суддів встановлено, що в період з 23 серпня 2012 року по 23 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ньюмаркет Солюшнз» код ЄДРПОУ 36645403 з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «РК «СДМ Медіа» (код за ЄДРПОУ 36574925) за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено Акт № 277/1-22-30-36645403 від 23 серпня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 року за № 1333/20071, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 70 303 грн., в т.ч. за серпень 2011 р. на суму 10 735 грн., вересень 2011 р. на суму 59 568 грн.

07 вересня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 277/1-22-30-36645403 від 23 серпня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004172230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до п. 123.1 статті 123, п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 87 879 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 70 303 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -17 576 грн.

Позивач не погоджується з вказаним вище рішенням податкового органу, вважає, що податкове зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції нараховані і застосовані до ТОВ «Ньюмаркет Солюшнз» безпідставно та необґрунтовано, а податкове повідомлення-рішення № 0004172230 від 07 вересня 2012 року підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення придбання позивачем товару та отримання послуг від ПП «РК «СДМ Медіа» на загальну суму 421820,98 грн. в тому числі ПДВ 70303,50 грн., за договорами, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що в ході проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП «РК «СДМ Медіа» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п. 1.1 названого Кодексу, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

По суті, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом ТОВ «Ньюмаркет Солюшнз» отримано послуги (оренда виставкового стенду, звукового обладнання, світодіодної лінійки, сценічного обладнання та ін.) та товар (інформаційні матеріали (буклети)) від ПП РК «СДМ Медіа» на загальну суму 421 820,98 грн., в т.ч. ПДВ 70 303,50 грн.

На виконання умов зазначеного договору продавцем протягом серпня - вересня 2011 року виписано видаткові накладні, згідно яких було відвантажено товар та надано відповідні послуги.

Факт проведення розрахунків за придбаний товар та отримані послуги підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи. Окрім того, здійснення перерахування позивачем грошових коштів на виконання договірних зобов'язань, відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді не заперечувалось.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ПП «РК «СДМ Медіа», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено вище, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Натомість, згідно Довідки за №2/233/36574935 від 04.01.2012 року про результати зустрічної звірки ПП «РК «СДМ Медіа» щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин контрагентами за липень - жовтень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку, підтверджується проведення підприємницької діяльності контрагентом позивача. Також, у названому документів зазначено про подання платником податків податкової звітності за період, що перевірявся та наявність у суб'єкта господарювання статусу платника податку на додану вартість.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що висновки податкового органу щодо неможливості надання контрагентом позивача послуг та здійснення поставки товару базуються на безтоварності угод такого контрагента з третіми особами.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що товари, придбані контрагентом позивача у третіх осіб є аналогічними тим, що продані позивачу.

Позаяк відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не надано доказів щодо відсутності у ПП «РК «СДМ Медіа» можливостей для надання послуг, згідно договору, укладеного з позивачем, а тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позову та безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Посилання суду першої інстанції на покази ОСОБА_3 на обґрунтування протиправності формування податкового кредиту за наслідками виконання позивачем договірних зобов'язань перед ПП «РК «СДМ Медіа» та на підставі податкових накладних, виписаних останнім, колегія суддів вважає помилковим, оскільки згідно протоколу загальних зборів учасників №2 ТОВ «Нюмаркет Солюшнз» від 12 листопада 2010 року, ОСОБА_3 звільнений з посади директора з 12 листопада 2010 року, а отже не міг бути обізнаний щодо підписання та виконання договорів, укладених між «Нюмаркет Солюшнз» та ПП «РК «СДМ Медіа» в 2011 році.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюмаркет Солюшнз» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2012 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюмаркет Солюшнз» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0004172230 від 07 вересня 2012 року Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г.Г.

Повний текст постанови виготовлено 19.04. 2013 р.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.