Рішення № 30991338, 24.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2013 р.Справа № 916/398/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПІКС";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМ"

про стягнення 62448,06грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Глущенко Р.І.- представник за довіреністю № б/н від 23.01.13р.;

Від відповідача: Лісецька Н.В. - по довіреності № 03 від 19.02.2013 року; ;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю " АПІКС " звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМ" про стягнення заборгованості в сумі 62448,06грн..

08.04.2013р. представник позивача звернувся до суду із заявою в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України про накладення арешту на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача у розмірі 62448,06грн.

Обґрунтовуючи свою заяву позивач посилається на те, що відповідач має можливість перерахувати кошти з свого розрахункового рахунку, наслідком чого може стати ускладнення або неможливість виконання рішення суду по справі.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

08.04.2013р. представники сторін звернулись до суду з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2013р. клопотання задоволено та продовжено строк розгляду справи до 28. квітня 2013р..

Відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

24.04.13р. представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 56488,06грн.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

02 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Апікс» (надалі -

Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком» (надалі - Відповідач)

уклали договір поставки №2 (надалі - Договір).

16.05.2011 року Позивач та Відповідач уклали угоду до Договору, відповідно до якої Позивач поставляє Відповідачу по 600 кг. молока щоденно. Зазначеною угодою Позивач та Відповідач погодили ціну на продукцію.

Відповідно до п. 1.2. Договору Позивач зобов'язується передавати у власність молоко у якості, кількості та у строки обумовлені Договором, а Відповідач прийняти товар та сплатити за нього у відповідності до умов Договору.

З 02 березня 2011 року по 31 квітня 2012 року Позивач здійснював поставки

молока за Договором. Позивач повністю виконав зобов'язання за Договором.

Виконання Позивачем зобов"язання підтверджується видатковими накладними: № РНМ-000001від 31 січня 2012 р., № РНМ-000002 від 29 лютого 2012 р., № РНМ-000003 від 31 березня 2012 р., № РНМ-000004 від 30 квітня 2012 р.

Відповідно до п. 6.1. Договору Розрахунки за молоко здійснюються у безготівковій або готівковій формі, по взаєморозрахунку за миючи та дезінфікуючі засоби, а також готовою продукцією.

У п. 6.3. зазначено, що розрахунок за товар здійснюється на протязі 21 банківського дня.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в результаті чого за неналежного виконання умов Договору перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 56488,06грн..

Отже, сума боргу за договором складає 56488,06грн..

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за поставлений товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2 від 02.03.2011р. у розмірі 56488,06грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 56488,06 грн.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМ" код 22470373 ( 67470, Одеська область, Роздільнянський р-н, с. Єгорівка) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПІКС" код 30130392 (66700, Одеська область, Фрунзівський р-н, смт. Фрунзівка, вул. Комсомольська, 2а) суму заборгованості у розмірі 56488,06 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50грн. .

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29.04.2013р.

Суддя Літвінов С.В.