Постанова № 30987431, 26.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 року 810/1863/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Селіванова А.М. (за довіреністю)

від відповідача: Чеченєва Н.М.(за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Ізотерм» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізотерм» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 8 квітня 2013 № 0001202204 та № 0001112204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Ізотерм» вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та частини 1,5 статті 203, частини 1,2 статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Ізотерм», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Ізотерм» від 25 березня 2013 року № 188/22-4/32183734 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Ізотерм» права на формування показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Ізотерм» зареєстроване 23 жовтня 2002 року Броварською районною державною адміністрацією відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серія А00 № 080007 від 23 жовтня 2002 року за № 13321200000000010 (т.1 а.с. 10) та взято на облік платника податків у Броварській Об'єднаній державній податковій інспекції 29 жовтня 2002 року за №1248 (т.1 а.с.12).

Відповідно до матеріалів справи, 25 березня 2013 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на виконання наказу від 25 березня 2013 року № 319 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Ізотерм» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» за період з 1 липня 2011 року по 31 серпня 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 25 березня 2013 року № 188/22-4/32173734 (т. 1 а.с. 13-26).

До перевірки позивачем надано первині документи за господарськими операціями з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акти Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 26 липня 2012 року №552/22-02/37450138, від 26 грудня 2012 року № 5720/22-09/37450138 та акт від 23 січня 2013 року № 278/23-02/37450138, в яких стверджується, що про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

Зокрема, відповідно до пояснень, отриманих від директора та засновника ТОВ «Агропродукт» ОСОБА_3, встановлено, що він не вів на підприємстві господарської діяльності, фактично коштів до статутного фонду ТОВ «Агропродукт» не вносив, не підписував бухгалтерських, фінансових та податкових документів та не підписував від свого імені довіреностей на здійснення господарської діяльності на ТОВ «Агропродукт».

Актами Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва також стверджується, що при перевірці ТОВ Фірма « Техніка-ЛТД» встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ Фірма « Техніка-ЛТД». Основним постачальником ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД» є ТОВ «Фундуклеївський», місцезнаходження якого не встановлено, а суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи не мають жодного відношення. Відповідно до пояснень засновника та директора ТОВ «Фундуклеївський» ОСОБА_4, встановлено, що він з 2007 року по дату складання акту перевірки є безробітнім. У 2007 році у місті Києві ним був втрачений паспорт, що підтверджується РУГУ МВС у Дніпропетровській області. Господарської діяльності ОСОБА_4 не вів, фактично коштів до статутного фонду ТОВ «Фундуклеївський» не вносив, не підписував бухгалтерських, фінансових та податкових документів та не підписував від свого імені довіреностей на здійснення господарської діяльності на ТОВ «Фундуклеївський».

Також посадовими особами Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Укрспецкур'єр».

Актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 23 січня 2013 року 278/23-02/37450138 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Орінг» встановлена відсутність складських приміщень, транспортних засобів та співробітників, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Орінг».

Вказуючи на те, що правочини між ТОВ «Агропродукт Україна», ТОВ Фірма «Техніка -ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр», ТОВ «Фундуклеївський» та ТОВ «Орінг» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» є безтоварними та нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача» відповідач вважає, що, як наслідок, договір поставки від 1 липня 2011 № 0107СТР-1 між ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» та ТОВ «Ізотерм» не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемним.

Використавши зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Ізотерм» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за період з липня 2011 року по серпень 2012 року на 144729 грн. (в т.ч. за липень 2011 року - на суму 10806 грн., за грудень 2011 року - на суму 26716 грн., за лютий 2012 року - на суму 13668 грн., за березень 2012 року - на суму 3914 грн., за квітень 2012 року - на суму 21567 грн., за травень 2012 року - на суму 11578 грн., за червень 2012 року - на суму 15879 грн. та за липень 2012 року - на суму 40601 грн.) та вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 155718 грн. (в т.ч. за III квартал 2011 року - в розмірі 12426 грн., за IV квартал 2011 року - в розмірі 30723 грн., за I квартал 2012 року - в розмірі 18462 грн., за I півріччя 2012 року - на суму 51476 грн., та за три квартали 2012 року - на суму 42631 грн.)

На підставі висновків акту перевірки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області 25 березня 2013 прийнято податкові повідомлення рішення № 000120220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 144729,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 36182,25 грн. (т. 1 а.с. 28), і податкове повідомлення-рішення № 0001112204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 155718,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 28142,25 грн. (т. 1 а.с. 27).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Ізотерм» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 1 липня 2011 року між ТОВ «Ізотерм» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» укладено договір поставки № 0107СТР-1 (а.с.29-32). Згідно умов вказаного договору, Постачальник ( ТОВ «Сучасні торгівельні рішення») зобов'язується поставити товар , а Покупець ( ТОВ «Ізотерм»), зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договору поставки від 1 липня 2011 року № 0107СТР-1 ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» передано позивачу товар (лист х-к 1,5*1250*2500, труба проф.. 20*20(*2,0 L=6,лист 3 мм г/к(1,25х2.5), лист н/ж 0,8(1250*2500 ВА,430/1,4016 РЕ), що підтверджується видатковими накладними ( т.1 а.с. 33-57).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В якості оплати за поставлений товар ТОВ «Ізотерм» перерахувало на користь ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» грошові кошти у сумі 868376,28 грн., що підтверджується протоколами узгодження ціни - рахунками на оплату (т.2 а.с. 171-184) та платіжними дорученнями (т.2 а.с. 186-209).

ТОВ «Ізотерм» отримано від ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» податкові накладні на загальну суму 868376,28 грн. в т. ч. ПДВ 144729,38 грн. ( т.1 а.с. 58-82).

На підтвердження викладених у адміністративному позові обставин, щодо виконання позивачем договору поставки № 0107СТР-1, судом було витребувано копії рахунків-фактур ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», копії платіжних доручень та довіреності на одержання товаро-матеріальних цінностей.

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що відповідно до пункту 13 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінносте, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, при централізовано-кільцевих перевезеннях відпуск цінностей може здійснюватись без довіреності. Таким чином для отримання цінностей необхідно щоб одержувач цінностей повідомив постачальника про зразок печатки (штампа), якою відповідальна особа, що приймає цінності, завіряє на супровідних документах свій підпис про одержання цінностей.

Також, позивачем надано повідомлення до договору поставки № 0107СТР-1 від 1 липня 2011 року в якому зазначено, що одержання товарно-матеріальних цінностей підтверджується зразком печатки ТОВ «Ізотерм», а також зразком підпису уповноваженої особи на одержання товарно-матеріальних цінностей (т.2 а.с.30) та наказ № 4 від 4 січня 2008 року, про зарахування на роботи ОСОБА_5 на посаду водія автомобіля ЗИЛ 130, державний номер НОМЕР_1 (т.2 а.с.31).

Перевезення товару, відповідно до договору поставки № 0107СТР-1, здійснювалось на автомобілі марки ЗИЛ 130, державний номер НОМЕР_1, який є власністю ТОВ «Ізотерм», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.121) та подорожніми листами вантажного автомобіля (т.1 а.с.96-120).

Товар отриманий позивачем від ТОВ «Торгівельні сучасні рішення», зберігався на складі ТОВ «Ізотерм», що підтверджується державним актом про реєстрацію права власності на земельну ділянку (т.1 а.с. 188) та договором купівлі-продажу майнового комплексу (т.1 а.с.189-190).

На підтвердження отримання товару від ТОВ «Торгівельні сучасні рішення» позивачем надано акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі ТОВ «Ізотерм» (т.2 а.с.32-170).

Факт використання придбаного у ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» товару у господарській діяльності позивача підтверджується договорами поставки готової продукції та специфікацій контрагентам ТОВ «Ізотерм» (т.1 а.с. 198-215), видатковими накладними (т.1 а.с. 219-220,222,224,227,228,230,231,232,233) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.221,223,225,226,229) .

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Ізотерм» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про нікчемність договору поставки від 1 липня 2011 № 0107СТР-1, суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання нікчемними господарських операцій між ТОВ «Ізотерм» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» є та обставина, що у ході перевірки ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» встановлено безтоварність операцій ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» та його контрагентами ТОВ «Агропродукт Україна», ТОВ Фірма «Техніка -ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр», ТОВ «Фундуклеївський» та ТОВ «Орінг». У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій за договором № 0107СТР-1є купівля-продаж товару (лист х-к 1,5*1250*2500, труба проф.. 20*20(*2,0 L=6,лист 3 мм г/к(1,25х2.5), лист н/ж 0,8(1250*2500 ВА,430/1,4016 РЕ), що підтверджується видатковими накладними, подорожними листами (т.1 а.с 96-120).

Змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» є поставка товару (лист х-к 1,5*1250*2500, труба проф.. 20*20(*2,0 L=6,лист 3 мм г/к(1,25х2.5), лист н/ж 0,8(1250*2500 ВА,430/1,4016 РЕ), який використовується при виготовленні ізотермічних фургонів. Проте, переліку товарів та договорів між ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» та його контрагентами ТОВ «Агропродукт Україна», ТОВ Фірма «Техніка -ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр», ТОВ «Фундуклеївський» та ТОВ «Орінг», в акті перевірки не наведено. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» та ТОВ «Агропродукт Україна», ТОВ Фірма «Техніка -ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр», ТОВ «Фундуклеївський» та ТОВ «Орінг» з поставки товарів не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача. ТОВ «Ізотерм» не отримувало товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Агропродукт Україна», ТОВ Фірма «Техніка -ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр», ТОВ «Фундуклеївський» та ТОВ «Орінг».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Необґрунтованими суд вважає посилання представника відповідача на пояснення директора ТОВ «Агропродукт» ОСОБА_3 та директора ТОВ «Фундуклеївський» ОСОБА_4, оскільки такі пояснення не є належними доказами, які встановлюють недійсність договорів та не підтверджують наявності умислу службових осіб позивача на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Суд звертає увагу на те, що належними засобами, які підтверджували б відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб ТОВ «Ізотерм», є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України, заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у акті перевірки, та тверджень про нікчемність правочинів поклав показання директорів ТОВ «Агропродукт» та ТОВ «Фундуклеївський».

Спростовуючи твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Ізотерм» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ТОВ «Ізотерм» вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та частини 1,5 статті 203, частин 1,2 статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» є безпідставними. Тому, податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 8 квітня 2013 № 0001202204 та № 0001112204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено нікчемності укладеного позивачем правочину та наявності порушень, що позбавляють ТОВ «Ізотерм» права на податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 8 квітня 2013 року № 0001202204 та № 0001112204.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотерм» судовий збір із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.