Рішення № 30987393, 23.04.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2176/13-ц (2/201/1019/2013)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:головуючого судді Черновського Г.В.,

при секретарі Шнейдеріс А.С.,

за участю:позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, третя особа начальник комунального закладу „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_3, про визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, зазначивши третьою особою начальника КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_3, про визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди (том 1 а. с. 2-6), який в ході судового розгляду підлягав неодноразовому уточненню (том 1 а. с. 51-55, 242).

Позивач у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням уточнень, посилався на те, що з 1998 року перебуває у трудових відносинах з КЗ закладу „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, начальником якого є третя особа ОСОБА_3, на посаді завідуючого хірургічним відділенням. За час праці у даному закладі позивача двічі було звільнено відповідними наказами, про що у трудову книжку позивача внесені записи від 01 грудня 2011 року та 10 квітня 2012 року, які у судовому порядку були скасовані, а ОСОБА_4 поновлено на роботі у посаді завідуючого хірургічним відділенням. 20 листопада 2011 року позивач приступив до праці після поновлення на роботі, зясувавши при цьому, що кабінет який він займав до цього з 1998 року як завідуючий відділенням, зайнято під склад медикаментів, без надання позивачу іншого окремого кабінету. Листом від 26 листопада 2012 року позивач звернувся до відповідача з черговою вимогою поновити порушені трудові права, просив повернути робоче місце, яке ОСОБА_1 займав до звільнення, а також відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, видати дублікат трудової книжки без внесення до неї записів про незаконні звільнення 01 грудня 2011 року та 10 квітня 2012 року, які є недійсними, про що має бути зазначено у оригіналі трудової книжки позивача. Відповіді, щодо вказаного, позивачу надано не було, проте на вимогу профспілки, заявлену в його інтересах, відповідачем було надано відповідь про відмову у видачі дублікату трудової книжки. Після чергового поновлення на роботі позивача відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2012 року, начальник госпіталю ОСОБА_3 затвердив посадову інструкцію завідуючого хірургічним відділенням госпіталю щодо ОСОБА_1 особисто, та надав дану інструкцію на ознайомлення позивачу 28 листопада 2012 року. В наданій інструкції права ОСОБА_1 як працівника звужені, на нього було покладено раніше не передбачені обов'язки, щодо позивача висуваються раніше відсутні вимоги та умови виконання трудових обов'язків. Затвердження посадової інструкції щодо конкретного працівника, а не щодо посади, позивач вважає незаконним, та таким, що порушує його права. У звязку з викладеним ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив суд, з урахуванням уточнень: визнати незаконними дії КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни в частині позбавлення позивача та ненадання йому як завідуючому хірургічного відділення окремого кабінету як робочого місця; зобов'язати КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни надати ОСОБА_1 як завідуючому хірургічного відділення окремий кабінет як робоче місце; зобовязати КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни видати позивачу дублікат трудової книжки без внесення до неї записів про незаконні звільнення 01 грудня 2011 року та 10 квітня 2012 року, які є недійсними; визнати незаконними дії КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни в частині затвердження датованої 20 листопада 2012 року посадової інструкції завідуючого хірургічним відділенням госпіталю щодо ОСОБА_4, звуження його прав як працівника та висування до позивача незаконних вимог й умов виконання трудових обовязків; зобовязати відповідача скасувати складену щодо позивача як завідуючого хірургічним відділенням посадову інструкцію, датовану 20 листопада 2012 року; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., а також покласти на відповідача судові витрати по даній справі (том 1 а. с. 2-6, 51-56, 242).

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги, з урахуванням уточнень підтримав, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, посилаюсь на його необґрунтованість (том 1 а. с. 221-225).

Третя особа начальник КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_3, у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_4

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та пояснення третьої особи, дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом були встановлені наступні факти.

Судом встановлено, що наказом виконуючого обовязки начальника КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни № 85-К від 20 листопада 2012 року на підставі рішення Жовтневого районного осуду м. Дніпропетровська був скасований наказ № 59 від 10 квітня 2012 року про звільнення завідуючого хірургічним відділенням ОСОБА_4 та останнього поновлено на посаді завідуючого хірургічним відділенням з 11 квітня 2012 року (том 1 а. с. 36).

У судовому засіданні було встановлено, що 26 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся на адресу керівництва КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни з письмовою заявою про видачу дублікату трудової книжки без внесення до неї записів про незаконні звільнення позивача 01 грудня 2011 року та 10 квітня 2012 року, які є недійсними відповідно до судових рішень, у чому відповідним листом від 10 грудня 2012 року за підписом начальника КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_3 та голови КП госпіталю ОСОБА_5 ОСОБА_1 було відмовлено. Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи (том 1 а. с. 41, 43-44).

Згідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про скасування наказу стосовно його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відносно цих же незаконних і неправомірних дій того ж відповідача стосовно позивача набрало законної сили, а тому є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування зазначених обставин.

Оглянувши оригінал трудової книжки ОСОБА_1 у судовому засіданні, судом було встановлено, що зміни до трудової книжки про незаконність звільнення 01 грудня 2011 року та 10 квітня 2012 року, які на даний час є недійсними, не були внесені.

Як вбачається з перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області, за наслідками якої був складений акт перевірки № 04-01-123/63 за дотриманням законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 червня 2012 року, трудова книжка ОСОБА_4 не приведена у відповідність до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України за № 58 від 27 липня 1993 року та, зокрема, на думку особи, що проводила перевірку, дає можливість вважати обставини звільнення ОСОБА_4 надуманими та упередженими (том 1 а. с. 46-47).

З пояснень наданих позивачем, представником відповідача та третьої особи у судовому засіданні судом встановлено, що у січні 2012 року кабінет, який до свого звільнення займав ОСОБА_1, був перепрофільованиий і використовується для зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в обсягах, що не перевищують однодобової, а у вихідні (святкові) дні тридобової потреби в них. Такі дії відповідача здійснені у відповідності до вимог наказу МОЗ України № 11 від 21 січня 2010 року, наказу МОЗ України №216 від 15 травня 2009 року. Згідно зазначених наказів в закладі повинен бути і кабінет для зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в обсягах, що не перевищують двотижневої потреби в них. Всі кабінети знаходяться під охороною, обладнані відповідно вказаних наказів (том 1 а. с. 60-76, 114-121).

Судом встановлено, що згідно з посадовою інструкцією завідуючого відділенням обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_1, затвердженої начальником госпіталю ОСОБА_3 28 січня 2008 року, місце знаходження робочого місця вказано: м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, 14, без конкретизації кабінету, поверху, тощо (том 1 а. с. 28-31).

З посадової інструкції завідуючого відділенням обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_6, затвердженої начальником госпіталю ОСОБА_3 03 січня 2012 року, місце знаходження робочого місця вказано: м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, 14, без конкретизації кабінету, поверху, тощо. Крім того, пункт 2 Інструкції „Завдання та обовязки містить 32 підпункти, пункт 3 „Права містить 7 підпунктів, пункт 5 „повинен знати містить 27 підпунктів (том 1 а. с. 122-123).

З посадової інструкції завідуючого відділенням обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_1, затвердженої начальником госпіталю ОСОБА_3 20 листопада 2012 року, місце знаходження робочого місця вказано: м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, 14, в ординаторській хірургічного відділення; пункт 2 Інструкції „Завдання та обовязки містить 31 підпункти, пункт 3 „Права містить 7 підпунктів, пункт 5 „повинен знати містить 26 підпунктів (том 1 а. с. 209-212).

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо зобовязання КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без внесення до неї записів про незаконні звільнення 01 грудня 2011 року та 10 квітня 2012 року, які є недійсними, та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні третя особа та представник відповідача пояснили суду, що питання щодо видачі дублікату трудової книжки не входить до компетенції керівника КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, проте у судовому засіданні знайшов підтвердження факт відмови ОСОБА_1Є у видачі дублікату трудової книжки саме начальником госпіталю ОСОБА_3, про незаконність чого зазначено відповідною перевіркою вищестоящого органу, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині законними, отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконними дії КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни в частині позбавлення ОСОБА_4 та ненадання йому як завідуючому хірургічного відділення окремого кабінету як робочого місця, зобов'язання КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни надати ОСОБА_1 як завідуючому хірургічного відділення окремий кабінет як робоче місце, визнання незаконними дії КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни в частині затвердження датованої 20 листопада 2012 року посадової інструкції завідуючого хірургічним відділенням госпіталю щодо ОСОБА_4, звуження його прав як працівника та висування до позивача незаконних вимог й умов виконання трудових обовязків, зобовязання відповідача скасувати складену щодо позивача як завідуючого хірургічним відділенням посадову інструкцію, датовану 20 листопада 2012 року, суд вважає зазначені вимоги необґрунтованими та недоведеними, оскільки відповідно до ст. 142 КЗУпП, якою передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил, при цьому позивач 28 листопада 2012 року був ознайомлений з відповідною посадовою інструкцією, яка не суттєво відрізняється від посадової інструкції його попередника на посаді завідуючого хірургічним відділенням. Позивачем також не було надано суду доказів звуження його повноважень як керівника хірургічним відділенням.

Крім того, судом було враховано, що надання окремого кабінету завідуючому хірургічним відділення КЗ „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_1 на сьогоднішній день можливо лише за умови скорочення лікарняних ліжок, що є недопустимим з огляду на доручення Президента України (том 1 а. с. 214).

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вказаних позовних вимог позивача.

Вирішуючи вимоги позивача стосовно стягнення на його користь моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити позивачу у даній частині предявлення позову з наступних підстав.

Стаття 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 46, 57, 58, 60, 61, 79, 88, 208-210, 218 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. 142 КЗУпП суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального закладу „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, третя особа начальник комунального закладу „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни ОСОБА_3, визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобовязати комунальний заклад „Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без внесення до неї записів про незаконні звільнення 01 грудня 2011 року та 10 квітня 2012 року, які є недійсними.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Г.В. Черновськой