Постанова № 30986414, 29.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2550/13-п Головуючий у І інстанції Яковлєва Л. В.Провадження № 33/780/261/13 Доповідач у 2 інстанції Слива Ю.М.Категорія 429 29.04.2013р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю прокурора Шум І.І., представника митниці Павленка С.А., правопорушника ОСОБА_3, захисника правопорушника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника правопорушника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року, якою

ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Азербайджану, громадянина Азербайджану, студента Київської національного університету ім. Т.Г. Шевченка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень з конфіскацією вилученої валюти у сумі 7 900 (сім тисяч дев'ятсот) доларів США.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 02 березня 2013 року об 11 годині 05 хвилин під час проходження митного контролю в залі «Приліт», терміналу «D», ДПМА «Бориспіль», громадянин Азербайджану ОСОБА_3, який прилетів до України з Азербайджану, м. Баку, літаком авіакомпанії «Азербайджанські авіалінії», рейсом №683 та своїми діями обрав канал позначений символами зеленого кольору «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження з митної території України та своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор» та після проходження його багажу через рентген-апарат митниці, пасажиру було задано запитання щодо наявності у нього готівки, на що він відповів, що має при собі близько 21 000 доларів США. Після цього його було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт», терміналу «D», ДПМА «Бориспіль», де на прохання інспектора митниці пасажиром була видана готівка у розмірі 21 000 доларів США, яка знаходилась в кишені куртки одягненої на пасажирі. Вказана готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира, вся валюта належала йому особисто. На момент проходження митного контролю, належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії», до інспекторів митниці з приводу декларування готівки, не звертався. Своїми діями громадянин ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю в режимі «зеленого коридору», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті). З виявленої суми пасажиру було пропущено 13 100 доларів США (еквівалент 10 000 євро, станом на 28.02.2013р.). За протоколом про порушення митних правил вилучено 7 900 доларів США.

На вказану постанову суду, захисник правопорушника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При розгляді справи судом залишено поза увагою фактичні обставини викладені у протоколі опитування ОСОБА_3, його пояснення в судовому засіданні та обґрунтування викладені у клопотаннях захисту. Апелянт стверджує, що ОСОБА_3 не мав мети проходження митного контролю «зеленим коридором», не обирав його і навіть не знав про його існування, оскільки вперше прибув до терміналу «D» аеропорту «Бориспіль» та за потоком інших пасажирів підійшов до інспектора митниці за консультацією, так як знав про існування встановленого ліміту суми, яку можна ввозити на територію України, а також знав, що наявна у нього сума перевищує встановлений ліміт. Окрім цього, під час проходження митного контролю на території Азербайджану, перед посадкою на літак, ОСОБА_3 сплатив мито за вивезення із країни наявних у нього грошових коштів і це підтверджує його мету законного переміщення валюти через митний кордон та виключає обов'язкову ознаку правопорушення - суб'єктивну сторону вчинення правопорушення. Тому просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_3 ознак правопорушення, передбаченого ст.471 МК України.

У судовому засіданні прокурор Шум І.І. та представник митниці Павленко С.А. апеляцію не підтримали, пояснили, що постанова суду першої інстанції законна і обґрунтована, просили відмовити у задоволенні апеляції.

Правопорушник ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляцію підтримали, підтвердили викладені у ній обставини, просили апеляцію задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки судді, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, за обставин, викладених в постанові, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованими.

Посилання апеляції на те, що правопорушник не мав на меті порушити митні правила, а перетнув білу лінію «зеленого коридору» випадково, оскільки йшов до працівника митниці за консультацією, а тому в його діях відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, безпідставні.

Так, відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та призначив стягнення, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Таким чином, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року є законною і підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області Ю.М. Слива