Рішення № 30985485, 25.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 925/435/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Платков О.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ - ЦЕНТР", м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш", м.Умань про стягнення 228720,93 грн. -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій ТОВ ""УКР МЕТ - ЦЕНТР" (далі - позивач) просить стягнути з ПАТ "Уманьферммаш" (далі - відповідач) 228720,92 грн., зокрема: 204323,12 грн. основного боргу з оплати за поставлену продукцію, 24397,80 грн. договірної пені та судові витрати в сумі 4574,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору поставки №281 від 03.01.2012 року (далі - Договір) позивач поставляв відповідачу товар (брухт чавуна), який відповідач прийняв, однак його вартість оплачував з порушенням встановленого договором строку оплати, внаслідок чого утворився прострочений борг з його оплати, який позивач просить стягнути, а також нараховану за прострочення виконання грошових зобов'язань договірну пеню.

Від представника позивача надійшли уточнення позовних вимог, у яких позивач пояснює, що була допущена механічна помилка у тексті позовної заяви, яку виправляє і просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням пені у розмірі 24397,80 грн., що складає загальну заборгованість у розмірі 228720,92 грн.

Вказана заява відповідає праву позивача, встановленому ст.22 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез'явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача вказав, що в процесі вирішення спору відповідач сплатив суму основної заборгованості, що підтверджується актом звірки станом на 16.04.2013 року, надав новий розрахунок пені, згідно якого її розмір становить 15282,25 грн., та просив стягнути з відповідача договірну пеню і судові витрати.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

03 січня 2012 року між відповідачем (покупець за Договором) та позивачем (постачальник за договором) укладено Договір поставки №281, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплати в порядку, передбаченому даним Договором, товар - брухт чавуну.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що кількість та якість товару, повинна відповідати вимогам ГОСТів та/або технічним умовам (ТУ), обумовлених в накладних, які являються невід'ємною частиною договору.

Згідно п.4.1 Договору ціна на товар по даному Договору встановлюється в момент укладення договору. Під час дії даного Договору зміна ціни на товар в сторону збільшення, без додаткового узгодження із покупцем не допускається. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України і відображаються в специфікаціях, складених під час поставки товару.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що загальна сума договору становить суму специфікацій, укладених до даного Договору. Орієнтовна сума Договору складає 1000000 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу 20 днів.

У пункті 7.1 Договору сторони домовились, що у випадку не оплати товару, або прострочення оплати товару в строк, вказаний в Договорі, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення зобов'язань, за кожний день прострочення оплати.

У специфікації №1 від 13.03.2012 року сторони визначили кількість та якість товару і його ціну - 50 тон чавуну по ціні 3015,00 грн. за тону на загальну суму 150750,00 грн.

У специфікації №2 від 29.03.2012 року сторони визначили кількість та якість товару і його ціну - 50 тон чавуну по ціні 3015,00 грн. за тону на загальну суму 150750,00 грн.

На виконання умов Договору, у період з 14 березня 2012 року по 12 липня 2012 року позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 492946,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін.

Відповідач товар прийняв без зауважень, однак в порушення умов Договору його вартість сплатив частково, в загальній сумі 252 946,52 грн., що підтверджується банківськими виписками (від 30.03.2012 року на суму 40000,00 грн., від 27.04.2012 року на суму 80000,00 грн., від 11.05.2012 року на суму 80000,00 грн., від 17.05.2012 року на суму 40000,00 грн.), і станом на 01.11.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 252946,52 грн.

З метою зменшення кредиторської заборгованості, 06 листопада 2012 року сторони уклали Договір поставки №734, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставляти позивачу брухт сталевий та стружку сталеву.

По Договору поставки №734 відповідач передав позивачу товар на загальну суму 48623,40 грн., що підтверджується видатковими накладними. Вказана сума позивачем була зарахована в рахунок оплати за переданий відповідачу чавун, тому станом на 04.03.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась і становила 204 323,12 грн.

04 лютого 2013 року позивач направив відповідачу претензію за вих.№10, у якій вказав на наявність заборгованості в сумі 222574,22 грн., на яку нарахована пеня в сумі 23378,09 грн., та просив погасити заборгованість в найкоротші строки.

20 лютого 2013 року відповідач направив позивачу відповідь на претензію, у якій вказав, що станом на 20.02.2013 року заборгованість становить 204323,12 грн. і підприємство докладає максимум зусиль для найшвидшого погашення заборгованості.

20 лютого 2013 року позивач направив відповідачу претензію за вих.№20, у якій вказав на наявність заборгованості в сумі 204323,12 грн., на яку нарахована пеня в сумі 21149,06 грн., та просив погасити заборгованість в найкоротші строки.

Отже, на дату звернення до господарського суду з цим позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становила 204323,12 грн. (492946,52 грн. поставлено - 240000,00 грн. оплата - 48623,40 грн. зарахування зустрічних вимог).

Після порушення провадження у справі відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем, що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків станом на 16.04.2013 року та поясненнями представника позивача у судовому засіданні.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми боргу з оплати за поставлений товар та санкцій у виді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сторони правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Договір, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за правовою природою є господарським договором поставки товару.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар по договору, однак у встановлений Специфікаціями до договору строк, не здійснив повну оплату отриманого товару.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ГК України та ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Отже, позивач правомірно зарахував вартість поставленого відповідачем товару, в рахунок погашення заборгованості за Договором.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору позивач у період дії Договору здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 492946,52 грн. Однак в установлені строки оплату за поставлений товар відповідач у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого станом на день подання позову (21 березня 2013 року) сума боргу з оплати за товар становила 204323,12 грн. В процесі вирішення спору відповідач сплатив позивачу 204323,12 грн. основного боргу, отже на день прийняття судом рішення основний борг з оплати за товар сплачений повністю.

У п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України (ВГСУ) від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума основного боргу існувала на дату подання позову і її погашення здійснено відповідачем після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 204323,12 грн. основного боргу на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У Договорі сторони передбачили, що у випадку не оплати товару, або прострочення оплати товару в строк, вказаний у Договорі, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення зобов'язань, за кожний день прострочення оплати.

За прострочення виконання грошових зобов'язань пеня в сумі 24397,80 грн. позивачем нарахована без врахування зазначених положень ГК України. На вимогу суду позивачем здійснено перерахунок пені по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням здійснених відповідачем оплат, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період, з врахуванням зазначених умов Договору, положень ГК України. Згідно нового розрахунку позивача сума пені до стягнення становить 15282,25 грн. Новий розрахунок пені позивача перевірений судом, він зроблений вірно, відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача.

Враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 15282,25 грн. договірної пені. Отже позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 4392,11 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, ч.1 п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" (Черкаська область, м.Умань, вул. Енергетична,21, ідентифікаційний код 05765888) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ - ЦЕНТР" (м.Донецьк, вул.Югославська, 28 "А", ідентифікаційний код 37602837, поштова адреса: 02095, м.Київ, а/с - 93) - 15282,25 грн. договірної пені та 4392,11 грн. судових витрат.

Відмовити в решті позову про стягнення пені.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 204323,12 грн. боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 29 квітня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко