Рішення № 30985460, 23.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 922/1184/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Сонар", м. Миколаїв до ДП завод "Електроважмаш" м. Харків про стягнення 170293,87грн. за участю представників сторін:

позивача - Сакін В.К. дов. №02 від 01.02.13р.

відповідача - Шумейко О.О. дов. №248-429 від 11.01.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства завод "Електроважмаш" про стягнення основної заборгованості у розмірі 143056,32грн., пені у розмірі 8107,03грн., інфляційних втрат у розмірі 3020,01грн. та 3% річних у розмірі 16110,51 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки продукції №238/07-258-Т від 23.08.2011р.

Ухвалою суду від 25.03.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/1184/13-г та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.04.13р.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13321 від 09.04.13р.), в якому відповідач, також, просив про витребування доказів, а саме: витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали та завірені копії до матеріалів справи - документів, що підтверджують дату поставки товару - товарно-транспортні накладні за наданими видатковими накладними; - отримані від відповідача заявки на поставку продукції, для підтвердження здійснення поставок у відповідності та на умовах п. 5.1 Договору.

Представник позивача 09.04.13р. через канцелярію суду з супровідним листом (вх.№13287) надав документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення щодо відзиву відповідача (вх. №13225).

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача не заперечував.

Розгляд справи було відкладено на 23.04.2013 р.

Позивач надав до суду пояснення щодо обставин, викладених у відзиві відповідача, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" - Учасник (позивач у справі) та Державним підприємством завод "Електроважмаш" - Замовник (відповідач у справі) 23.08.2011 р. було укладено Договір поставки продукції №238/07-258-Т за яким позивач зобов"язується у 2011-2012 роках поставити відповідачу, а відповідач -приняти і оплатити товари, зазначені в Специфікації №1, яка є невід"ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару зазначається в Специфікації №1.

П. 4.1 Договору встановлено, що відповідач здійснює розрахунки шляхом поетапної оплати за фактично поставлену продукцію (окрему узгоджену партію продукції) прогтягом 45 календарних днів з моменту поставки та прийняття її за якістю та кількістю.

Відповідно до п. 4.2. Договору разом з партією продукції до рахунка додаються: видаткова накладна, податкова накладна та рахунок-фактура.

На виконання умов даного договору позивач поставляв відповідачу товар, про що свідчать надані до матеріалів справи копії видаткових накладних та рахунків-фактури. Факт передачі та отримання товару підтверджується особистими підписами представників сторін, також, не оспорюється відповідачем.

Всього, позивач поставив Відповідачеві продукцію на загальну суму 1 164 139,68 грн.

До цього часу Відповідач не розрахувався за поставлений 05.04.2012 товар на суму 143056,32 грн. Вказана поставка підтверджується видатковою накладною № РН-0002569, рахунок-фактурою №СФ-0003083, податковою накладною № 2569. довіреністю № 795 від 27.03.2012. Станом на 15.03.2013 прострочення з оплати становить 299 днів: з 21.05.2012 по 15.03.2013.

Також Відповідач порушив терміни розрахунку за отриманий товар за поставками за наступними видатковими накладними та рахунок-фактурами:

- РН-0007720 від 19.09.2011 на суму 23760,00 грн., СФ-0009080. Сплачено платіжним дорученням №421 від 10.02.2012, прострочення становить 100 днів - з 03.11.2011 по 10.02.2012;

- РН-0007976 від 26.09.2011 на суму 10765,92 грн., СФ-0009339. Сплачено 23.02.2012 платіжним дорученням № 506, прострочення становить 106 днів: з 10.11.2011 по 23.02.2012;

- РН-0008444 від 10.10.2011 на суму 75240,00 грн., СФ-0009888. Сплачено 22.03.2012 платіжним дорученням № 887, прострочення становить 120 днів: з 24.11.2011 по 22.03.2012;

-РН-0008835 від 20.10.2011 на суму 62467,68 грн., СФ-0010309. Сплачено 22.03.2012 платіжним дорученням №887, прострочення становить 109 днів: з 05.12.2011 по 22.03.2012;

- 0008937 від 24.10.2011 на суму 43560,00 грн.. СФ-0010429. Сплачено: 22.03.2012 платіжним дорученням № 887 на суму 38552,49 грн., прострочення становить 106 днів, з 08.12.2011 по 22.03.2012, та 30.03.2012 платіжним дорученням № 1126 на суму 5007,51 грн., прострочення становить 9 днів, з 22 по 30.03.2012;

- РН-0009415 від 09.11.2011 на суму 80145,12 грн., СФ-0011009. Сплачено 20.04.2012 платіжним дорученням № 1409, прострочення становить 117 днів: з 26.12.2011 по 20.04.2012;

- РН-0009563 від 11.11.2011 на суму 11880,00 грн., СФ-0011178. Сплачено 20.04.2012 платіжним дорученням № 1409, прострочення становить 117 днів: з 26.12.2011 по 20.04.2012;

- РН-0009729 від 18.11.2011 на суму 63360,00 грн., СФ-0011374. Сплачено 17.05.2012 платіжним дорученням № 1768, прострочення становить 136 днів: з 03.01 по 17.05.2012;

- РН-0010013 від 28.11.2011 на суму 29335,68 грн., СФ- 0011693. Сплачено 17.05.2012 платіжним дорученням № 1768, прострочення становить 127 днів: з 12.01 по 17.05.2012;

- РН-0010324 від 07.12.2011 на суму 59906,88 грн., СФ-0012065. Сплачено 18.06.2012 платіжним дорученням № 2208, Прострочення становить 148 днів: з 23.01 по 18.06.2012;

- РН-0010793 від 22.12.2011 на суму 26484,48 грн., СФ-0012628. Сплачено 26.07.2012 платіжним дорученням № 2784, прострочення становить 172 дні: з 06.02 по 26.07.2012;

- РН-0000038 від 06.01.2012 на суму 12244,32, СФ-0000069. Сплачено 26.07.2012 платіжним дорученням № 2784, прострочення становить 158 днів: з 20.02 по 26.07.2012;

- РН-0000098 від 11.01.2012 на суму 72504,96 грн., СФ-0000168. Сплачено 26.07.2012 платіжним дорученням № 2784, прострочення становить 151 день: з 27.02 по 26.07.2012;

- РН-0000284 від 17.01.2012 на суму 46553,76 грн., СФ-0000404. Сплачено 16.08.2012 платіжним дорученням № 3130, прострочення становить 168 днів: з 02.03 по 16.08.2012;

- РН-0000285 від 17.01.2012 на суму 3273,60 грн., СФ-0000405. Сплачено 16.08.2012 платіжним дорученням № 3130, прострочення становить 168 днів: з 02.03 по 16.08.2012;

- РН-0000398 від 20.01.2012 на суму 31347,36 грн., СФ-0000557. Сплачено: 16.08.2012 платіжним дорученням № 3130 на суму 8641,29 грн., прострочення становить 165 днів, з 05.03 по 16.08.2012, та 17.09.2012 платіжним дорученням № 3394 на суму 22706,07 грн., прострочення становить 32 дні, з 16.08 по 17.09.2012;

- РН-0000643 від 30.01.2012 на суму 26986,08 грн., СФ-0000856. Сплачено 17.09.2012 платіжним дорученням № 3394, прострочення становить 187 днів, з 15.03 по 17.09.2012;

- РН-0000873 від 07.02.2012 на суму 115843,20 грн., СФ-0001155. Сплачено 17.09.2012 платіжним дорученням №3394, прострочення становить 179 днів: з 23.03 по 17.09.2012;

- РН-0001147 від 16.02.2012 на суму 98413,92 грн., СФ-0001464. Сплачено: 17.09.2012 платіжним дорученням № 3394 на суму 65036,41 грн, прострочення становить 169 днів, з 02.04 по 17.09.2012, та 12.10.2012 платіжним дорученням №3688 на суму 33377,51 грн., прострочення становить 26 днів, з 17.09 по 12.10.2012;

- РН-0001464 від 01.03.2012 на суму 49969,92 грн.. СФ-0001907. Сплачено 25.10.2012 платіжним дорученням № 10591, прострочення становить 193 дні. з 16.04 по 25.10.2012;

- РН-0002775 від 12.04.2012 на суму 77040,48, СФ-0003339. Сплачено 13.11.2012 платіжним дорученням № 10750, прострочення становить 170 днів, з 28.05 по 13.11.2012.

11.12.2012 за вих. № 246 в адресу Відповідача направлено претензію щодо погашення боргу на суму 143056,32 грн. за поставкою товару від 05.04.2012, сплати пені, 3% річних та інфляційних за порушення строків розрахунку за отриманий товар на загальну суму 167008,30 грн. 20.12.2012 за вих. № 249 в адресу Відповідача направлено доповнення до претензії. Вказану претензію Відповідач залишив без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму грошей.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 525 ЦК відмова від виконання зобов'язань не допускається, окрім випадків, передбачених законом.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ознайомившись з відзивом на позовну заяву, в якому Відповідач стверджує, що: по-перше, що оплата за окрему партію отриманої продукції проводиться протягом 30 календарних днів з моменту поставки та прийняття її за якістю та кількістю тільки в тих випадках, коли вона здійснена на підставі заявки (заявочного листа); по-друге, видаткові накладні не є належними та допустимими доказами, що підтверджують дату поставки, а тому позивач не може посилатися на дату виписки видаткових накладних та рахунків-фактур як на фактичну дату поставки продукції; на думку апелянта, таким документом має бути товарна-транспортна накладна або подорожній лист, Позивач вважає за необхідним пояснити наступне:

В порушення приписів ст. 33 ГПК України Відповідач нічим не підтверджує ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Зокрема, посилаючись на той факт, що він отримував товар не у той день, який зазначений як день отримання товару у видаткових накладних, Відповідач нічим не не підтвердив.

Видаткові накладні, які підтверджують факт передачі та отримання Відповідачем товару та містять дату здійснення господарської операції, підписані повноважним представником останнього без будь-яких застережень та зауважень. В подальшому Відповідач жодних претензій або зауважень з цього приводу в адресу Позивача не направляв.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що складена належним чином видаткова накладна виступає підставою для відпуску матеріалів і відображення в податковому обліку постачальника доходів від їх реалізації, і є доказом факту отримання, але не доказом дати поставки, оскільки за приписами частини 1 статті 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, видаткові накладні, за якими відповідач отримав товар, є безпосереднім підтвердженням факту отримання ним товару саме в той день, в який ці накладні складені.

Крім того, відповідач не надав жодних доказів та не підтвердив того, що поставка здійснювалася в інші дати та по іншим накладним.

Також, Відповідач безпідставно вважає, що приписи п.4.1 Договору щодо строку та порядку оплати мали застосуватися лише в тих випадках, коли поставка товару здійснювалась на підставі заявки (заявочного листа) відповідно до п.1.1 Договору. В інших випадках, тобто, коли товар постачався не за заявками, на думку Відповідача, повинні були застосовуватися положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка встановлює правила визначення строку виконання зобов'язання моментом пред'явлення вимоги.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили проведення розрахунків за фактично поставлену продукцію протягом 45 календарних днів з моменту поставки.

Видаткові накладні, що містяться у справі, відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару), та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Що ж стосується заявок на поставку товару, на які посилається Відповідач як на підставу для здійснення ним оплати, слід зазначити, що чинним законодавством України заявки не відносяться до категорії первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять відомості про господарську операцію та не підтверджують її здійснення.

Крім того, Договором сторони не передбачили залежність оплати за отриманий товар від наявності заявок на його поставку.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений сторонами у договорі.

Крім того, твердження Відповідача про те, що документом, що підтверджує дату отримання ним товару, має бути товарно-транспортна накладна або подорожній лист є безпідставним, оскільки, відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (від 05.04.2001 № 2344-ІІІ) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З цього випливає, що товарно-транспортна накладна, поряд з іншими передбаченими законодавством документами, це документ, що супроводжує вантажі під час руху, а не документ, на підставі якого підприємства мають здійснювати свій облік в частини постачання або приймання товарно-матеріальних цінностей.

Ст. 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. До умов договору відноситься, у тому числі, порядок розрахунків. Однак жодним пунктом укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору від 238/07-117 від 23.08.2011 не передбачено умову розрахунку, а тем більш строк розрахунку, починаючи з дати прийняття товару за товарно-транспортною накладною.

Відповідно до ст. 7 ЦК України між Позивачем та Відповідачем склалася та існувала на протязі тривалого часу практика грошових розрахунків на підставі рахунків-фактур, але от дат, що зазначались у документах, підтверджуючих дату здійснення господарської операції, тобто видаткових накладних.

Під час виконання Договору Позивачем за окремою вимогою складено 2 товарно- транспортні накладні: ТТН № 02ААЮ від 07.02.2012 щодо поставки товару по видатковій накладній № РН-0000873 від 07.02.2012, ТТН від 16,02.2012 щодо поставки товару по видатковій накладній № РН-0001147 від 16.02.2012. При цьому, дати складання товарно-транспортних накладних та видаткових накладних збігаються.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, по інших поставках товарно-транспортні накладні не складались, так як вимога про складання цих документів від Відповідача не надходила.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу 143056,32 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності із ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, у тому числі, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів захисту прав відносяться передбачені ст. 625 ЦК України річні відсотки як плата за грошовим зобов'язанням.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Так як Відповідач отримав товар, в нього виник обов'язок виконати умови письмово укладеного договору.

Статтею 218 Господарського кодексу передбачено, що підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Ст. 216 ГК встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. З ст. 549 ІДК України пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку, що є видом забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України), виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. За приписами ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 9.3. Договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язань при оплаті товару Замовник сплачує Учаснику пеню у розмірі 0,01% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 4.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за Договором пеню на суму 8107,03 грн., 3% річних на суму 16110,51 грн. та інфляційні на суму 3020,01 грн., а всього 170293,87 грн.

Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного суд, керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 525, 526, 530, 625,626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 32, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ: 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (54030, м. Миколаїв, вул. Лагерне Поле, 5/12, код ЄДРПОУ: 24790030) 143056,32 грн. заборгованості, 8107,03 грн. пені, 3% річних в розмірі 16110,51 грн., інфляційні втрати в розмірі 3020,01 грн. та суму судового збору в розмірі 3405,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.04.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.