Рішення № 30985406, 11.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.Справа № 922/699/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків до ФОП ОСОБА_3, с. Пісочин про розірвання договору та стягнення 36043,84 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 дов. б/н від 14.03.13 р.

відповідача - ОСОБА_5 дов. від 31.01.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору б/н від 23.11.12р. та стягнення передплати в розмірі 17400,00 грн., штрафу в розмірі 7143,84 грн., витрат за зберігання товару в розмірі 9000,00 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2500,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки б/н від 23.11.2012р.

Через канцелярію суду 26.03.13р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх№11230), в якій позивач просить стягнути з відповідача передплату в розмірі 17400,00 грн., штраф в розмірі 7143,84 грн. та витрати за зберігання товару в розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог, суд прийняв заяву позивача та продовжив розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні 26.03.13р. було оголошено перерву до 04.04.13р.

Представник позивача 03.04.13р. надав клопотання (вх.№12460) про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, мотивуючи його тим, що ФОП ОСОБА_7 також має безпосереднє відношення до встановлення вікон в приміщенні будівлі Малинівської селищної ради, оскільки саме він їх встановлював.

Суд відмовив в її задоволенні.

Крім того, 04.04.13р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№12636) про призначення у справі інженерно-технічну експертизу та доручити її проведення експертам Харківського НДІ судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Вказане клопотання будо прийняте судом до розгляду та зобов"язано позивача надати до суду питання, яке він вважає за необхідне поставити на вирішення експертів.

Перерву в судовому засіданні було продовжено до 05.04.13р.

В судовому засіданні 05.04.13р. представник позивача надав клопотання (вх.№12742) в якому запропонував питання, які мають бути розглянуті судовим експертом.

Представник відповідача в судове засідання 05.04.13 р. не з"явився, однак, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із необхідністю ознайомлення з додатковими доказами, що були подані позивачем та доповнення питань, що будут передані на розгляд експерта.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Розгляд справи було відкладено на 11.04.2013 р.

Розглянувши клопотання позивача про пизначення судової експертизи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судові експертизи" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Ст. 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Позивач, в обгрунтування свого клопотання вказує на те, що свої вимоги він обгрунтовує тим, що ним було повідомлено відповідача про конкретну мету придбання продукції - встановлення вікон в будівлі Малинівської селищної ради по вул. Соіча Чугуївського району Харківської області, але конкретні розміри метало-пластикових вікон не були узгоджені з замовником /позивачем/, через що вікна, з розмірами, що були виготовлені та поставлені відповідачем непридатні для їх використання, чим порушено вимоги ч. 2 ст.673 ЦК України. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач стверджує, що вікна, виготовлені ним за узгодженими з замовником розмірами, фактично використані позивачем за призначенням та встановлені у зазначеній вище будівлі та мають розміри, що були зазначені в додатку до договору б/н від 23.11.2012 р.

Таким чином, позивач вважає, що проведення експертизи допоможе суду зробити правомірний висновок щодо обґрунтованості позиції кожної із сторін, та з'ясувати, з якими саме розмірами встановлені вікна у будівлі Малинівської селищної ради.

Однак, до матеріалів справи було надано копію протоколу огляду місця події від 18.03.2013р. та фотознімки, що здійснені підчас огляду. Таким чином, відомості, необхідні суду для прийняття висновків щодо обґрунтованості позиції кожної із сторін, містяться у протоколі огляду місця події від 18.03.2013р.. складеного слідчим СВ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, копія якого долучена до матеріалів справи, а залучення експерта є недоцільним, оскільки спірні питання вже були досліджені та оцінені, тому суд може зробити висновок безпосередньо на підставі представлених документів.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, доводи та докази в їх підтвердження, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

23 листопада 2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір б/н на поставку метало-пластикових вікон.

Відповідно до укладеного договору, Замовник (ФОП ОСОБА_2, позивач по справі) доручив, а Виконавець (ФОП ОСОБА_1, відповідач по справі) прийняв на себе зобов'язання щодо поставки металопластикових конструкцій - вікон. При підписанні зазначеного договору, сторони попередньо узгодили додаток до договору з визначенням розмірів, виду, та матеріалів Продукції, що підлягає постачанню, на підставі розмірів, визначених Замовником. Попереднє узгодження відбувалося шляхом обміну телефонними дзвінками та електронними повідомленням. Варіант договору та додатку до нього з реєстраційними документами Виконавця були направлені на електронну адресу, зазначену Замовником ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, вказує, що 28.11.2012р. він здійснив поставку Продукції за адресою, визначеною Замовником : АДРЕСА_1.

Факт поставки вікон, також, не спростовується позивачем.

03.12.2012р. співробітниками Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області було складено протокол в якому зафіксовано, що у будівлі Малинівської селищної ради, що розташована за адресою АДРЕСА_1 знаходяться 33 вікна, виготовлених та поставлених ОСОБА_1, з яких 17 вікон вже вмонтовані у віконні отвори, а 16 вікон розпаковані, та попередньо підготовлені для монтажу.

Вікна, які виготовляє власними силами на власному обладнанні ФОП ОСОБА_1 мають власні ідентифікаційні ознаки, за якими їх можливо відрізнити від вікон інших виробників. Це етикетки, із зазначення виробника, номеру замовлення та номером виробу у відповідному замовленні. Саме за цими етикетками було встановлено працівниками міліції, що вікна, які були вмонтовані та знаходилися на об'єкті по АДРЕСА_1. вироблені ОСОБА_1

При цьому, суд не може приймати дефектний акт від 03.12.2012року, копія якого надана суду позивачем, як належний доказ, оскільки, він був складений безпідставно, без участі ФОП ОСОБА_1 в інший день. А факти, викладені в акті спростовуються тими обставинами, що на дату зазначену в акті, вікна виготовлені та поставлені відповідачем вже були частково установлені.

Посилання в дефектному акті на невідповідність виготовлених та поставлених ОСОБА_1 вікон вимогам ДСТУ Б В.2-6-79-2009 здійснено без зазначення в чому саме полягає така невідповідність, яким саме вимогам зазначеного ДСТУ вони не відповідають, в зв'язку з чим. такий акт не доводить того, що виконавець неналежним чином виконав прийняті на себе зобов'язання.

Крім того, позивачем, в порушення вимог пунктів 17, 18 Інструкції «Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку», затвердженої Постановою Держарбітражу при РС СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (далі - Інструкція П-7), не було викликано постачальника для складання двостороннього акту невідповідності. Дефектний акт від 03.12.2012р. не містить обов'язкові дані, передбачені пунктами 29-32 Інструкції П-7, складений без виклику представника виробника (постачальника), в зв'язку з чим не може бути розцінений як належний доказ.

Вікна виготовлені та поставлені ОСОБА_1 на об'єкт за адресою АДРЕСА_1 установлені, тобто використані замовником відповідно до мети їх використання, яка висувалася покупцем підчас їх замовлення.

З огляду на викладене, всі посилання ОСОБА_2 на ті обставини, що ОСОБА_1 не виконані зобов'язання, прийняті ним відповідно до умов укладеного договору б/н від 23.11.2012р. є недоведеними та таким, що спростовуються наданими суду доказами.

18 березня 2013 року в межах кримінального провадження слідчим СВ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області проведено огляд будівлі, в якій встановлені вікна, виготовлені ФОП ОСОБА_9 Згідно протоколу огляду «Даним оглядом встановлено, що на другому поверсі оглядової будівлі встановлено 19 металопластикових вікон білого кольору, перше вікно двустворкове, розміром 1990x1760мм, друге вікно «відкривне», дачі за ним вікно глухе. «Відкривне» вікно має наступні розміри - 1990x1170, «глухе» вікно має розмірі 1990x1170. Таким чином на другому поверсі зазначеної будівлі встановлено 19 вікон, з них 1 - двостворкове, 6 - «відкривних», 12 - «глухих».

Далі, в ході огляду встановлено, що с тильної сторони будівлі також вствноалені металопчастикові вікна білого кольору, аналогічні вище описаним, з них, 10 відкривних і 4 глухих Розміри вікон, також аналогічні вищезазначеним.

Крім того, усі вищеописані вікна мають плівку WІNTECH. Також, візуальним оглядом виявлено, що на вікнах по кожному з них вбачаються бірки білого кольору, які закріплені в хаотичному порядку по кожному вікні.»"

Копія зазначеного протоколу та, зроблені підчас огляду фотографії надані відповідачем до матеріалів справи.

Згідно огляду встановлено, що вікна, вмонтовані в будівлі Малинівської селищної ради Чугуївського району за розмірами, тинами, кількістю та видом профілю повністю відповідають вікнам, що були виготовлені ФОП ОСОБА_1 на виконання договору, укладеного з ОСОБА_2

Позивач, також, не надав суду належних доказів в підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на зберігання товару в сумі 15000,00 грн.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що на час подання позову ОСОБА_2 не надав жодного документу, про отримання послуг зберігання та доказів, що такі витрати ним понесені.

Відомості щодо призначення платежу, що містяться в платіжних дорученнях вказують лише на сам договір, та не уточнюють, що оплата проводилася саме за бберігання вікон, тобто є загальними.

Також, витрати, які просить стягнути позивач, понесені Позивачем лише 13.02.2013р. та 05.03.2013р. та 25.03.2013р., а позовна заява датована 28.01.2013р. копію якої отримав Позивач з вимогами про стягнення витрат, заявлена до понесения фактично таких витрат.

В актах приймання-передачі вікон на відповідальне зберігання, наданих Позивачем містяться відомості з додатку до договору б/н від 23.11.2012р. Так, зазначені в акті приймання-передачі від 03.12.2012р. дані, є технічними даними, які неможливо встановити шляхом заміру готового виробу, та не можливо шляхом заміру готового виробу.

Данні обставини, підтверджують, що додаток до договору із зазначенням розмірів замовленої продукції був узгоджений з Позивачем.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, вище посилання позивача на ті обставини, що відповідачем не виконані зобов'язання, прийняті ним відповідно до умов укладеного договору б/н від 23.11.2012р. є недоведеними, та таким, що спростовуються наданими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 16.04.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.