Рішення № 30984701, 07.03.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2114/11045/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Черниш О.Л.

при секретарі Рушелюк О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із названим позовом, у якому зазначив, що 21.01.2011 року між ним та відповідачем була укладена Угода №343408.

Згідно умов Угоди та Додатків до неї Учасник зобовязується вносити щомісячні платежі на рахунок ТОВ «АВТО ПРОСТО» у розмірі та у порядку встановленому графіком внесення платежів. ТОВ «АВТО ПРОСТО» у свою чергу зобовязується надати учасникові послуги системи АвтоТак, спрямовані на придбання автомобіля.

Після підписання Угоди на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» позивачем було сплачено 18696,51 грн.

14 червня 2012 року позивач звернувся до ТОВ «АВТО ПРОСТО» із претензією про повернення сплачених ним на їх користь грошових коштів, але у відповідь на свою претензію він отримав лист від 16.07.2012 року про відмову виконання вимоги про повернення коштів у звязку з неможливістю виконання.

Своїх зобовязань щодо повернення грошових коштів ТОВ «АВТО ПРОСТО» на день звернення до суду не виконало.

Позивач вважає неукладеною Угоду №343408 від 21.01.2011 між ним та ТОВ «АВТО ПРОСТО» оскільки між ними не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме: щодо ціни та строку дії.

У звязку з тим, що договір між позивачем та ТОВ «АВТО ПРОСТО» є неукладеним, строк для нарахування процентів починається із дня перерахування коштів на рахунок ТОВ «АВТО ПРОСТО». Таким чином, ТОВ «АВТО ПРОСТО» повинно повернути позивачу 18696,51 грн. сплачену суму на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» на підставі Угоди №343408, 725,20 грн. проценти, загалом 19421,71 грн.

Пославшись на ст.21 Закону України Про захист прав споживачів позивач просив стягнути з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на його користь 19421,71 грн.

До початку розгляду справи по суті представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, просив суд стягнути з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 18696,51 гривень, з яких 2580,48 плата за послуги повязані зі вступом до системи та 16116,03 щомісячні платежі.

У заяві про зміну позовних вимог представник позивача зазначив, що 21.01.2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» була укладена Угода №343408, згідно умовами якої та Додатків до неї Учасник зобовязується вносити щомісячні платежі на рахунок ТОВ «АВТО ПРОСТО» у розмірі та у порядку, встановленому графіком внесення платежів.

ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобовязується надати учасникові послуги системи АвтоТак, спрямовані на придбання автомобіля.

Відповідно до Додатку №1 до Угоди №343408 метою укладення Договору є придбання легкового автомобіля ЗАЗ Ланос за ціною 71 680 грн.

Після підписання Угоди на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» ОСОБА_2 було сплачено суму коштів в розмірі 18 696,51 гривень в рахунок виконання взятих ним на себе перед ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобовязань, з яких 2580,48 грн. плата за послуги, повязані зі вступом до системи, та 16116,03 грн. шістнадцять сплачених щомісячних внесків.

Представник позивача зазначив, що умови угоди є несправедливими, оскільки порушують принцип добросовісності, наслідком якого є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Згідно із ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Стаття 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» забороняє нечесну підприємницьку діяльність. Нечесна підприємницька практика включає будь яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить позивача в оману або є агресивною. Згідно із п.7 ч.3 ст. 19 забороняється, як така, що вводить в оману, утворення, експлуатацію або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 сплачував грошові кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «АВТО ПРОСТО» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювались передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників груп, залучених до умов діяльності «АВТО ПРОСТО» - зазначений правочин є недійсним на підставі ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Представник позивача зазначив, що недійсність укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» правочину встановлена зазначеною вище нормою Закону, визнання його недійсним у відповідності до положень ст. 203 ЦК України не вимагається, оскільки дана Угода є нікчемною.

Враховуючи зазначені вище норми матеріального права, позивач має право на стягнення на його користь з ТОВ «АВТО ПРОСТО» всіх сплачених ним платежів, а саме суми коштів в розмірі 18696,51 грн., як таких, що сплачені за нікчемним правочином.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, направив до суду заперечення на позов, у яких позов не визнав, просив суд розглянути справу без його участі та відмовити у позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 21.01.2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» була укладена Угода №343408. Згідно умов цієї Угоди та Додатків до неї Учасник зобовязується вносити щомісячні платежі на рахунок ТОВ «АВТО ПРОСТО» у розмірі та у порядку встановленому графіком внесення платежів. ТОВ «АВТО ПРОСТО» у свою чергу, зобовязується надати учасникові послуги системи АвтоТак, спрямовані на придбання автомобіля.

Відповідно до Додатку №1 до Угоди №343408 метою укладення Договору є придбання легкового автомобіля ЗАЗ Ланос за ціною 71 680 грн.

Згідно умов Угоди, а також п.п.3,17,19,22 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів відповідач виступає виконавцем певних послуг, зазначених у ст.1 Угоди, а позивач є їх споживачем.

Позивач, відповідно до статті 5 Угоди №343408, як учасник системи, повинен був за Угодою сплатити плату за послуги, повязані зі вступом до Системи при укладанні Угоди; сплатити плату за послуги, повязані з видачею Автомобіля за Системою при наданні такого Права; щомісячно сплачувати Повні внески; сплачувати внески зі страхування Автомобіля після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобовязань, встановлених Угодою; підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобовязань за Угодою; за вимогою Автопросто надавати копії квитанцій про оплату внесків за Угодою.

Після підписання Угоди на виконання ст.5 Угоди позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» було сплачено суму коштів в розмірі 18 696,51 грн. в рахунок виконання взятих ним на себе перед ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобовязань, з яких 2580,48 грн. плата за послуги повязані зі вступом до системи та 16116,03 грн. шістнадцять сплачених щомісячних внесків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» забороняє нечесну підприємницьку діяльність. Нечесна підприємницька практика включає будь яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить позивача в оману або є агресивною. Згідно із п.7 ч.3 ст. 19 забороняється, як така, що вводить в оману, утворення, експлуатацію або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.

Таким чином, вказаний закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «АВТО ПРОСТО» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювались передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників груп, залучених до умов діяльності «АВТО ПРОСТО».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Суд не приймає доводи позивача про те, що відносини сторін унормовані Законом України Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг, і відповідач відповідно до п.11-1 ч.1 ст.4 вказаного закону надавав позивачу фінансові послуги.

Правовідносини сторін виникли на підставі Угоди від 21.01.2011року, а зміни до Закону України Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг були внесені у червні 2011 року і сторони не укладали додаткових угод після внесення змін.

Оцінюючи в сукупності всі докази у справі суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а саме: із відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти у розмірі в розмірі 18 696,51 грн., з яких 2580,48 грн. плата за послуги повязані зі вступом до системи та 16116,03 грн. - шістнадцять сплачених щомісячних внесків.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь спеціального фонду державного бюджету необхідно стягнути судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 214гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 179, 212 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (код ЄДРПОУ 35509011, розташованого за адресою: 01601, м. Київ, вул. Воровського,24, корпус1, 3-й поверх) на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 18 696 (вісімнадцять тисяч шістсот девяносто шість) гривень 51 коп.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (код ЄДРПОУ 35509011, розташованого за адресою: 01601, м. Київ, вул. Воровського, 24, корпус 1, 3-й поверх) на користь спеціального фонду державного бюджету судові витрати у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 гривень

Рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СуддяОСОБА_3