Рішення № 30984178, 29.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/4314/13 Головуючий в 1 інстанції Маймур Ф.Ф. Категорія 27 Доповідач Козлов С.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Тамакулової В.О., Петренко І.О.,

при секретарі: Савчук Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2012 року позивач звернувся до суду з таким позовом посилаючись на те, що за кредитним договором № DNZ0GK00000075 від 23.04.2007 року він надав відповідачці кредит у розмірі 35000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.04.2027 року, а відповідачка в забезпечення виконання умов цього договору передала у іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1, проте не виконувала взяті на себе зобов'язання і у неї виникла заборгованість перед банком станом на 16.10.2012 року в розмірі 41127,61 доларів США, у зв'язку з чим позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості по кредиту звернути стягнення на вказану квартиру шляхом її продажу банком з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності і дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідачку та інших зареєстрованих осіб з цієї квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку у відповідному органі МВС України.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу б/н від 23.04.2007 року, на користь позивача у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № DNZ0GK00000075 від 23.04.2007 року в розмірі 328609 грн. 58 коп., що складається із заборгованості за кредитом - 253988 грн. 12 коп., заборгованості за відсотками - 39629 грн. 84 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом - 8261 грн., пені - 10844 грн. 43 коп. та штрафу - 15886 грн. 20 коп., шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, стягнуто з відповідачки на користь позивача у рахунок повернення судових витрат 3219 грн., а в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі посилаючись на недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права Публічне акціонерне товариство "ПриватБанк" просить змінити рішення суду і ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2007 року за укладеним між сторонами кредитним договором № DNZ0GK00000075 позивач надав відповідачці кредит у розмірі 35000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.04.2027 року, а відповідачка в забезпечення виконання умов цього договору передала у іпотеку за договором іпотеки № DNZ0GK00000075 від 23.04.2007 року належну їй квартиру АДРЕСА_1, але свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором станом на 16.10.2012 року в розмірі 41127,61 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 328609 грн. 58 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 253988 грн. 12 коп., заборгованості за відсотками - 39629 грн. 84 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом - 8261 грн., пені - 10844 грн. 43 коп. та штрафу - 15886 грн. 20 коп..

В п. п. 22, 27 договору іпотеки сторони узгодили, що у разі порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення; якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється … на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі; звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом його продажу будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.15).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, процедура продажу, визначена ст. 38 цього Закону, згідно якої дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому частинами 2 і 3 цієї ж статті встановлений певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як роз'яснено постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку (п. 38). Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (п. 42). При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк (п. 43).

Проте необхідних доказів реєстрації і проживання відповідачки чи інших осіб у спірній квартирі, що буде перешкоджати процесу її реалізації, та одержання кожним із цих осіб вимоги іпотекодержателя про виселення у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки суду не надано, а за довідкою Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1214/31 від 09.01.2013 року в цій квартирі ніхто не зареєстрований (а.с.35). Крім того, в порушення вимог ЦПК України позовних вимог до конкретних осіб, які проживають у спірній квартирі, та до відповідних реєстраційних органів МВС України банком не заявлено і до участі у справі вони залучені не були.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором та безпідставність заявлених банком позовних вимог про виселення і зняття з реєстраційного обліку відповідачки та інших осіб із спірної квартири на підставі ст. ст. 33, 38 - 40 Закону України «Про іпотеку».

З урахуванням викладеного доводи Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у скарзі про наявність достатніх підстав для виселення і зняття з реєстраційного обліку відповідачки та інших зареєстрованих осіб із спірної квартири не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, нормах регулюючого спірні правовідносини законодавства та фактично зводяться до повторного обґрунтування своїх позовних вимог і переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Не можна погодитися і з доводами скаржника щодо направлення відповідачки письмової вимоги від 13.09.2012 року про добровільне її виселення за реєстром поштових відправлень, оскільки зазначений доказ не підтверджує вручення письмової вимоги іпотекодержателя, а данні про отримання нею такої вимоги в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, звертаючи стягнення на предмет іпотеки у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги суд залишив поза увагою, що таких вимог банк не заявляв і просив в рахунок погашення заборгованості по кредиту звернути стягнення на вказану квартиру шляхом її продажу банком з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності і дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, тобто в порушення вимог ст. 11 ЦК України суд вийшов за межі позовних вимог та в рішенні не зазначив початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, якщо про це є застереження в іпотечному договорі, при цьому право вибору способу реалізації іпотечного майна належить іпотекодержателю.

Виходячи з наведеного рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає зміні з постановленням рішення про звернення стягнення на спірну квартиру у рахунок погашення вказаної кредитної заборгованості відповідно до заявлених позовних вимог банку із зазначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації згідно з умовами п. п. 11, 33.4 договору іпотеки в розмірі 242400 грн. на підставі ст. 309 ЦПК України та ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Керуючись ст. ст. 307 - 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" змінити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 по укладеному між нею і Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" кредитному договору № DNZ0GK00000075 від 23.04.2007 року станом на 16.10.2012 року в розмірі 328609 грн. 58 коп., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 253988 грн. 12 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 39629 грн. 84 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 8261 грн., пені в розмірі 10844 грн. 43 коп. та штрафу в розмірі 15886 грн. 20 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № DNZ0GK00000075 від 23.04.2007 року - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2007 року, шляхом її продажу банком з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі 242400 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності і дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: