Постанова № 30982602, 25.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2013 року 13:10 № 826/2733/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Адвокатського об’єднання «Українська рада адвокатів»

до

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва

про

визнання протиправним та скасування рішення №354 від 20.02.2013 р. про

застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну

сплату єдиного внеску

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Адвокатського об’єднання «Українська рада адвокатів» до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №354 від 20.02.2013 р. «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску». про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 45,13 грн. та пені у розмірі 0,45 коп.

2. Судові витрати покласти на відповідача.

Після усунення недоліків позовної заяви позивачем, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2013 р. було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення відповідачем положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (надалі – Закон №2464), а також не врахування відповідачем проведення позивачем фактичної оплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне старування під час винесення оскаржуваних рішень.

В судове засідання не з’явився представник відповідача, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, подав письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити та зазначає, що оскаржуване рішення було винесене із дотриманням положень чинного законодавства.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та представників Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

16.11.2012 р. позивач подав Звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, в якому позивачем було самостійно визначено розмір єдиного внеску в розмірі 410,98 грн. та єдиний внесок в розмірі 40,25 грн.

20.02.2013 р. відповідачем було винесено Рішення №354 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, яким на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування вирішили застосувати до позивача штраф у розмірі 45 грн. 13 коп. та пеню в розмірі 0 грн. 45 коп. за період з 20.11.2012 р. до 21.11.2012 р.

Позивач не погоджуючись із винесеними рішенням Відповідача та вважаючи що він порушив положення чинного законодавства, оскаржив дії Відповідача до суду, з метою захисту охоронюваних прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон №2464. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.1 ст.2 Закону №2464).

Крім того, в п.1.1 р.1 Інструкції №21-5, зафіксовано, що інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 та пп.2.1.1 п.2.1 р.2 Інструкції №21-5 платником єдиного внеску є роботодавець, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 ст.6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, Позивач, відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, Інструкції №21-5 є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (страхувальником), та відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464 несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №2464 завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. При цьому, ч.2 ст.12 Закону №2464 передбачено, що пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.13 Закону №2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частинами 2 і 3 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. При цьому недоїмкою в розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 являється сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Крім того, п.7.1 р.7 Інструкції №21-5 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом №2464 покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Таким чином, Відповідач-1 наділений повноваженнями застосовувати штрафні санкції та проводити нарахування пені на осіб, які не сплачують самостійно суми страхових внесків платники єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В ч.8 ст.9 Закону №2464 встановлено, що платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому, базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абз.3 та абз.4 п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, – календарний рік. Аналогічні за змістом положення містяться в пп.4.3.6 п.4.3 р.4 Інструкції №21-5 та п.3.1 р.3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-2 від 08.10.2010 р.

З наведених вище норм вбачається, що платник внеску повинен був виконати зобов’язання із сплати єдиного внеску не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим (звітним), тобто протягом (в період) 20 днів наступного місяця, який, відповідно, розпочинається з 1 числа місяця.

В даному випадку, як було встановлено в судовому засіданні, що визнається сторонами, базовим є календарний місяць.

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні, що підтверджено поясненнями представника відповідача, позивач мав перерахувати кошти за єдиний соціальний внесок за жовтень 2012 р. (самостійно визначений в звіті) до 20.11.2012 р.

При цьому, п.4.2 р.4 Інструкції №21-5, передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється платниками виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунка. Підпунктом 4.2.3 п.4.2 р.4 Інструкції №21-5 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано відповідачем, 19.11.2012 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача наступні суми:

ь 40 грн. 25 коп. на р/р 37190083002626, отримувач УПФУ в Печерському районі м. Києва, призначення платежу: перерахунок до єдиного реєстру 3,6% з фізичних осіб, за жовтень 2012 р.;

ь 410 грн. 98 коп. на р/р 37194001002626, отримувач УПФУ в Печерському районі м. Києва, призначення платежу: перераховано до єдиного реєстру 36,76% з фізичних осіб, за жовтень 2012 р.

Таким чином, суд приймає до уваги платіжні квитанції, які посвідчують проведення оплати за жовтень 2012 р в строки визначені Законом №2464.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Адвокатського об’єднання «Українська рада адвокатів» до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва №354 від 20.02.2013 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску про застосування до позивача штрафних санкцій.

3. Присудити Адвокатському об’єднанню «Українська рада адвокатів» понесені судові витрати в розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 41 коп. із видатків Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Cуддя Б. В. Санін