Постанова № 30982519, 22.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 803/925/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

за участю представника позивача Масич І.В.,

представника відповідача Сафарової О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського управління Закритого акціонерного товариства «Електро» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Волинське управління Закритого акціонерного товариства «Електро» (далі - ВУ ЗАТ «Електро», позивач) звернулась з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Ківерцівська МДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000292200 та № 0000302200 від 05.04.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Ківерцівською МДПІ 12.03.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «Альфа-буд-2005» за період з 01.08.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 152/2201/00132368 від 25.03.2013 року в якому зроблено висновок про завищення товариством податкового кредиту на загальну суму 223052,00 грн., та податку на прибуток на загальну суму 278815,00 грн. та винесено оскаржувані податкові повідомлення.

Вважає дані податкові повідомлення протиправними, оскільки для проведення перевірки посадовим особам податкового органу були надані всі необхідні документи.

Також зазначає , що між ТзОВ «Альфа-буд-2005» та ВУ ЗАТ «Електро» 05.05.2010 року було укладено договір поставки № 100505/1. Згідно умов договору предметом договору є поставка на адресу Покупця кабельно-провідникової продукції згідно специфікації. Даний Товар придбавався з метою виконання ВУ ЗАТ «Електро» взятих на себе зобов'язань згідно Контракту № 19/10-91 від 26.04.2010 року на виконання робіт, а саме відновлення ( реконструкція ) ЕМ 0,38-10 кВ по Волинській області, по поставці кабеля (ХRUHAKXS1x240/50) згідно Контракту № 19/10-123 від 04.04.2010 року, по поставці затискачів (SLIP 12.1, SLIP 22.1, SLIP 12.127) на виконання робіт, а саме будівництво КЛ-бкВ. Постачальником були виписані документи: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні. Товар за дорученням отримували представники позивача. Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось власним транспортом позивача. Розрахунок з ТзОВ «Альфа-буд-2005» взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 100505/1 від 05.05.2010 року і за виконані роботи згідно Контрактів ВУ ЗАТ «Електро» здійснив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Отже, висновки відповідача про те, що діяльність товариства не була спрямована на реальне настання правових наслідків за укладеним договором , а отже, згідно з 4.2 ст. 228 Цивільного кодексу України угода є нікчемною. Цей висновок ґрунтується тільки на припущеннях перевіряючих і не містить під собою жодних законних чи реальних підстав, а тому не може бути підставою для прийняття будь-яких рішень.

Враховуючи, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, Ківерцівською МДПІ здійснено коригування показників декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток за операціями, що проведені на підставі правочину на поставку товару.

Вказує на те, що під час виконання договірних зобов'язань посадові особи ВУ ЗАТ «Електро» не знали і не могли знати про ведення фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Альфа-буд-2005» і не можуть нести будь-яку відповідальність за дії або бездіяльність контрагента, так як жодним законодавчим актом України не передбачено фінансової відповідальність однієї особи за протиправні дії іншої особи.

Просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000292200 та № 0000302200 від 05.04.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, в наданих суду усних та письмових запереченнях посилаються на те, що за результатами проведеної перевірки складено № 152/2201/00132368 від 25.03.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого товариством завищено податковий кредит на загальну суму 223052,00 грн., та податок на прибуток підприємств на загальну суму 278815,00 грн. При проведенні перевірки був взятий до уваги акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 479/22-80/33448330 від 25.05.2012 року про проведення позапланової невинної документальної перевірки ТзОВ «Альфа-буд-2005» за період з 01.08.2009 року по 30.06.2010 року. В ході перевірки встановлено, що діяльність від імені ТзОВ «Альфа-буд-2005» здійснювали невстановлені особи, укладені правочини є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків. Не встановлено фактів передачі товарів від продавця до покупця, укладені правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТзОВ «Альфа-буд-2005» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру ТзОВ «Альфа-буд-2005» створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВУ ЗАТ «Електро», є структурним підрозділом ЗАТ «Електро» (т.1 а.с.104-107), перебуває на обліку як платник податків в Ківерцівській МДПІ з 26.08.1994 року за № 100, зареєстроване платником ПДВ, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 18.07.1997 року № 02395496. З довідки ЄДРПОУ № 249 до видів діяльності позивача відноситься, зокрема, будівництво трубопроводів і прокладних ліній енергозабезпечення та зв'язку місцевого призначення (т.1 а.с.108).

25.03.2013 року Ківерцівською МДПІ Волинської області ДПС, на підставі пункту підпункту 78.1.1., пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено документальну виїзну позапланову перевірку ВУ ЗАТ «Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «Альфа-буд-2005» за період з 01.08.2009 року по 30.06.2010 року (т.1 а.с.87), про що складено акт № 152/2201/00132368 від 25.03.2013 року (т.1 а.с. 20-33).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що відповідно до первинних документів за період з 01.08.2009 року по 30.06.2010 року позивачем проведено по обліку придбання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Альфа-буд-2005» відповідно до податкових накладних на загальну суму 1338311,58 грн., в т.ч. ПДВ - 223051,93 грн. а саме: відповідно до укладено з ТзОВ «Альфа-буд-2005» договору №100505/1 від 05.05.2010 року згідно якого в травні 2010 року підприємством по податковій накладній № 1005121 від 17.05.2010 року включено до податкового кредиту в реєстр отриманих податкових накладних за травень 2010 року та в декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року податок на додану вартість в сумі 9136 грн. Вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей ВУ ЗАТ «Електро» на суму 45680 грн. включено до складу валових витрат декларації про прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року. В червні 2010 року податок на додану вартість в сумі 52998,19 грн. по податковій накладній № 1006162 від 23.06.2010 року товариством включено до податкового кредиту в реєстр отриманих податкових накладних за червень 2010 року та в декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Вартість отриманих вищезазначених товарно-матеріальних цінностей ВУ ЗАТ „Електро» на суму 264990,95 грн. включено до складу валових витрат (рядок 04.1) декларації про прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року. Податок на додану вартість в сумі 160917,74 грн. по податковій накладній № 1006148 від 13.06.2010 року було включено до податкового кредиту в реєстр отриманих податкових накладних за червень 2010 року та в декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей ВУ ЗАТ „Електро» на суму 804588,68 грн. включено товариством до складу валових витрат декларації про прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року.

На адресу Ківерцівської МДПІ Волинської області ДПС надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.05.2012 року № 479/2280/33448330 позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Альфа-буд-2005». В ході перевірки встановлено, що діяльність від імені ТзОВ «Альфа-буд-2005» здійснювали невстановлені слідством особи, поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТзОВ «Альфа-буд-2005» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Не встановлено фактів передачі товарів від продавця до покупця, а навпаки, встановлено, що фінансово-господарські операції не проводились, а лише укладались документи про начебто проведені операції та зроблено висновок, що правочини нібито укладені між ПП «Камея» , ТОВ «Торговий дім «Нобліс», ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», ТОВ «Агрофірма «Нобліс», ТОВ «Альфа-Буд-2005», ТОВ «Аліан-Стайл», ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг», ТОВ «ТД «Біопек» та підприємствами-покупцями, не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Відповідачем в акті зроблено висновок, про відсутність у ТзОВ «Альфа-Буд-2005» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Вказаним актом були встановлені порушення позивачем:

- п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 223052,00 грн., в тому числі: травень 2010 року - 9136,00 грн., червень 2010 року - 213916,00 грн.

- п. 1.31 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 278815,00 грн., в т.ч. за 2-й квартал 2010 року в сумі 278815,00 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки ВУ ЗАТ «Електро» направило 29.03.2013 року свої заперечення на адресу Ківерцівської МДПІ, де зазначило свою незгоду з висновками викладеними в акті перевірки, однак 05.04.2012 року отримали лист від відповідача про залишення поданого заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки № 152/2201/00132368 від 25.03.2013 року Ківерцівською МДПІ 05.04.2013 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000292200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 278815,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 223052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 55763,00 грн. (а.с. 49);

- № 0000302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 348519,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 278815,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69704,00 грн. (а.с. 48).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст. 11 року Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Ківерцівської МДПІ Волинської області ДПС, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Альфа-Буд-2005», за якими позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що 05.05.2010 року між ТзОВ «Альфа-Буд-2005», (продавець) та ВУ ЗАТ «Електро», (покупець) було укладено договір поставки № 100505/1 (т.1 а.с.50-51). Згідно умов Договору предметом договору є поставка на адресу Покупця кабельно-провідникової продукції згідно специфікації, а саме: по постаці провода АзХБп 2x25,4x25,4x35,4x50,4x70 та кабеля ХRUHAKXS1x240/50, затискачів (SLIP 12.1, SLIP 22.1, SLIP 12.127).

Поставка продукції здійснюється транспортним засобом Покупця на умовах ЕХW згідно Інкотермс-2000. Поставка згідно договору здійснюється протягом року. Разом з Продукцією Постачальник зобов'язаний передати Покупцю: рахунок-фактуру, товаротранспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну та сертифікати. Оплата Продукції здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому Договорі на підставі цього Договору та рахунку-фактури відповідних коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Господарські операції за вказаним договором оформлені такими первинними документами: сертифікатами на товар (т.2 а.с. 21-29, 58-61), рахунки-фактури № 1005121 від 12.05.2010 року (т.1 а.с.58) та № 1006162 від 16.06.2010 року (т.1 а.с. 59), видатковими накладними № 1005121 від 17.05.2010 року, № 1006148 та № 1006162 від 23.06.2010 року (т.1 а.с. 55-57), податковими накладними № 1005121 від 17.05.2010 року, № 1006148 та № 1006162 від 23.06.2010 року, (т.1 а.с. 52-54).

Оплата поставленого товару проведена позивачем в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями : № 663 від 17.05.2010 року, № 948 від 23.06.2010 року, № 1027 від 05.07.2010 року, № 1133 від 28.07.2010 року, № 1276 від 18.08.2010 року, № 1280 від 19.08.2010 року, № 1348 від 30.08.2010 року (т.1 а. с. 114-120). На загальну суму 1338311,56 грн.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось власним транспортом ВУ ЗАТ «Електро» автомобілем марки МАЗ 543203 р.н. НОМЕР_5 причеп НОМЕР_6 водієм ОСОБА_4 відповідно до подорожнього листа № 944372 від 16.05.2010 року, № 944375 від 16.06.2010 року (т.1 а.с.112) та товарно-транспортної накладної № 16401 від 17.05.2010 року та № 16318 від 17.06.2010 року (т.1 а.с.110-111) та автомобілем марки Вольво р.н. НОМЕР_4 водієм ОСОБА_5 відповідно до товарно-транспортної накладної № 1722 від 16.06.2010 року.

Згідно довідок ВУ ЗАТ «Електро» № 125/3 та № 134/3 від 22.04.2013 року вбачається, що станом на 01.04.2013 року на балансі підприємстві знаходяться: матеріальний склад пл. 460 м2, склад навісний БМЗ пл. 432 м2 та автомобіль МАЗ р.н. НОМЕР_5.

Вищевказані товари отримували: ОСОБА_6 за довіреністю № 200 від 16.06.2010 року про що в журналі довіреностей зроблено запис за № 200, ОСОБА_7 за довіреністю № 190 від 14.06.2010 року, про що в журналі довіреностей зроблено запис № 190 та ОСОБА_4 за довіреністю № 139 від 17.05.2010 року, про що в журналі довіреностей зроблено запис № 139.

Згідно відомостей оборотно-сальдової відомості по матеріалах (т.1 а.с.60-68,226,243; т.2 а.с.5,14,19,49,52,160) зазначено місце зберігання товару за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року.

Крім того, судом на підставі пояснень представника позивача та наданих первинних документів встановлено, що даний товар придбавався з метою виконання ВУ ЗАТ «Електро» взятих на себе зобов'язань згідно контрактів № 19/10-123 від 04.04.2010 року на виконання робіт по будівництву КЛ-бкВ (т.1 а.с.121-125) та № 19/10-91 від 26.04.2010 року по відновленню ( реконструкції ) ЕМ 0,38-10 кВ по Волинській області (т2 а.с.31-35). За умовами Контракту № 19/10-91 від 26.04.2010р. Укладеного з «Замовником» - ВАТ «Волиньобленерго» та ВУ ЗАТ «Електро» (Підрядник), як переможець відкритих торгів в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами та з власних матеріалів і обладнання всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені терміни об'єкт в експлуатацію «Замовнику» усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Проведення позивачем даних робіт підтверджується: актами виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 126-130, 133-136, 139-143, 147-151, 154-158,161-164, 167-171, 174-177, 180-184, 187, 190, 192-196, 199-203, 205-209, 212-215; т.2 а.с. 36-39, 42-45), акти використання обладнання при будівництві (т.2 а.с. 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122), накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с. 219, 221, 223, 225, 228, 229, 232, 234, 235, 238, 240, 242, 245, 247, 250; т.2 а.с. 2, 4, 7, 9, 10, 13, 16, 18, 47, 50, 52, 54, 161, 163), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 110, 111, 218, 220, 222, 224, 227, 230, 231, 233, 236, 237, 239, 241, 244, 246, 248, 249; т.2 а.с. 1, 3, 6, 8, 11, 12, 15, 17, 30, 48, 51, 53, 56, 57, 162-294), виписаними податковими накладними (т.1 а.с. 131, 137, 144, 152, 159, 165, 172, 178, 185, 191, 197, 204, 210, 216; т.2 а.с. 40, 46, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123), платіжними дорученнями (т.2 а.с. 124-156), відомостями на списання матеріалів в будівництві (т.1 а.с. 132, 138, 146, 153, 160, 166, 173, 179, 186, 198, 211, 217; т.2 а.с. 41, 47).

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки № 152/2201/00132368 від 25.03.2013 року податковим органом взагалі не були досліджені операції щодо використання позивачем придбаного у ТзОВ «Альфа-Буд-2005» в господарській діяльності товару шляхом укладення контрактів на виконання робіт по будівництву, отримання в зв'язку з цим прибутку, хоча такі операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, суд не бере до уваги покликання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.05.2012 року № 479/22-80/33448330 6525/233/36493888 (т.1 а.с.90-97) як на доказ відсутності реального виконання договору поставки кабельно-провідникової продукції № 100505/1 від 05.05.2010 року укладеного між позивачем та ТзОВ «Альфа-Буд-2005», виходячи з такого.

Як слідує із вищевказаного акту в провадженні СВ ПМ ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа порушена щодо директора ТОВ «ВКФ «Нобліс» ОСОБА_8 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та щодо ОСОБА_9 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. В межах розслідування даної кримінальної справи порушено кримінальну справу за фактом створення або придбання невстановленими досудовим слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Камея», ТОВ «Торговий дім «Нобліс», ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», ТОВ «Агрофірма «Нобліс», ТОВ «Альфа- Буд-2005», ТОВ «Аліан-Стайл», ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг», ТОВ «ТД «Біопек» з метою прикриття незаконної діяльності. Діяльність, від даних підприємств здійснювали невстановлені слідством особи, поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На думку суду встановлення факту взаємовідносин позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ВУ ЗАТ «Електро», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних позивачу ТзОВ «Альфа- Буд-2005» був зареєстрований у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість (а.с.98), а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, по операціях придбання позивачем у ТзОВ «Електро» товару не встановлено наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Електро», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ «Електро» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

Можливі порушення контрагентом ТзОВ «Електро» правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 20 ПК України не надано повноважень органам державної податкової служби України щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Податковий орган не вправі посилатися на частину п'яту статті 203, статті 215, 228 ЦК України при застосуванні наслідків, визначених податковим законодавством, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку, а інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути доведені судовими рішеннями в кримінальному провадженні.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди між ВУ ЗАТ «Електро» та ТзОВ «Альфа- Буд-2005» порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ у травні та червні 2010 року та включено до складу валових витрат прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року по операціях поставки товару з ТзОВ «Електро», відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер господарських операцій з ТзОВ «Електро», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ківерцівської МДПІ Волинської області ДПС від 05.04.2013 року № 0000292200 та № 0000302200.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ВУ ЗАТ «Електро» судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2291,41 грн., що підтверджується квитанціями № 195 від 16.04.2013 року та № 70 від 17.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 9,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби № 0000292200 та № 0000302200 від 05.04.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Волинського управління Закритого акціонерного товариства «Електро» судові витрати в сумі 2291 (дві тисячі двісті дев'яносто одну) гривню 41 копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 26 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський