Рішення № 30982255, 16.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11 Справа№ 5015/91/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма „Львів-Інтех", м.Львів.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Возняк Володимир Якович, м.Львів.

Про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24 225,66 доларів США (192 669,09 грн.).

За участю представників сторін:

Від позивача: Гаполяк О.В. - представник (довіреність б/н від 05.11.2009р.).

Від відповідача: не з`явився.

Від третьої особи: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", м.Львів звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Львів-Інтех", м.Львів про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24 225,66 доларів США (192 669,09 грн.). з яких 17 556,95 доларів США, заборгованість за кредитом, 5 117,17 доларів США, заборгованість по відсотках, 1 236,74 доларів США, пеня за несплату кредитних коштів та 314,80 доларів США, пеня за несплату відсотків за користування кредитними коштами.

Ухвалою суду від 12.01.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.01.2011р. Цією ж ухвалою суд за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Возняка Володимира Яковича, м.Львів.

Ухвалою суду від 26.01.2011р. розгляд справи було відкладено на 16.02.2011р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про допущення арифметичної описки в ціні позову, а саме в гривневому еквіваленті, який становить 192 669,09 грн., а не 192 663,10 грн. Позовні вимоги підтримав повністю просив стягнути з ТзОВ ВФ "Львів-Інтех" заборгованість за кредитним договором на загальну суму 24 225,66 доларів США.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від 12.01.2011р. та 26.01.2011р. не виконав, причин нявки не повідомив. Про судове засідання був повідомлений за фактичною та юридичною адресами.

На виконання вимог ухвал суду представником позивача надано довідку з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №8171732 від 20.01.2011р. згідно запису 6 якої найменування за кодом ЄДРПОУ №23884622 зареєстрована юридична особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Львів-Інтех" та місцезнаходження якої: 79026, м.Львів, Франківський район, вул.Стрийська, буд. 98.

Третя особа в судове засідання повторно не з'явилася, вимоги ухвал суду від 12.01.2011р. та 26.01.2011р. не виконала, причини неявки невідомі. Про дату, час та місце розгляду спору була належним чином повідомлена, що підтверджується поштовим повідомленням №79052 0503526 3 від 27.01.2011р. -вручено 31.01.2011р.

Станом на 16.02.2011р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача та від третьої особи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

18.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (надалі - кредитор) та Возняком Володимиром Яковичем (позичальник) було укладено кредитний договір №014/08-3/3807/в (далі по тексту -кредитний договір), згідно умов якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 28 500,00 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів (ліміт кредитування), строком по 16.07.2010р. (включно), із сплатою 25% (двадцять п'ять) процентів річних. Додатком №1 кредитного договору сторонами підписано графік погашення кредитної заборгованості який є невід'ємною частиною кредитного договору.

За умовами п.2.1. договору кредиту кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі.

За умовами п.3.5. договору кредиту у відповідності з чинним законодавством України забезпеченням цього договору (ст.345 ГК України) є порука товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Львів-Інтех" (код ЄДРПОУ 23884622) згідно договору поруки №014/08-3/3807/в/1 від 18.07.2008р.

18.02.2009р. між позивачем та позичальником було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, а 31.12.2009р. було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою "Львів-Інтех" (надалі поручитель), 18.07.2008р. було укладено договір поруки №014/08-3/3807/в/1 (надалі -договір поруки) та додатковий договір №1 від 18.02.2009р. до договору поруки відповідно до умов п.1.2. якого відповідач (ТзОВ ВФ "Львів-Інтех") на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника -Возняка Володимира Яковича, які виникають з умов кредитного договору №014/08-3/3807/в від 18.07.2008р. та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в повному обсязі цих зобов'язань.

Згідно умов п.2.1. договору поруки №014/08-3/3807/в/1 сторони договору визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до умов п.3.1. договору поруки №014/08-3/3807/в/1 сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної заяви, у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України.

05.11.2009р. у позивача відбулася зміна найменування юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №646961. За наслідками зміни найменування юридичної особи, Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" (надалі - банк) є правонаступником прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" створеного рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" №Зб-4/4 від 21.01.1994р. та зареєстрованого Національним банком України 27.03.1992р. за реєстраційним №94, що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", який затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" №Зб-45 від 14.10.2009р. Крім того, 12.01.2010р. відбулася зміна найменування Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", яка на підставі рішення №СР-49/1 від 15.12.2009р. Спостережної Ради дирекції змінено назву на нову: Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

У зв'язку з порушенням боржником умов кредитного договору по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач 30.03.2010р. вручив ТзОВ ВФ "Львів-Інтех", як поручителю, вимогу про усунення порушень за вих. №02-06-02/15-1194, яка залишена без відповіді та задоволення.

Станом на 14.12.2010р. заборгованість перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" по кредитному договору складає 24 225,66 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту в сумі 17 556,95 доларів США; заборгованість по відсотках в сумі 5 117,17 доларів США; пеня за несплату кредитних коштів в сумі 1 236,74 доларів США; пеня за несплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 314,80 доларів США. Відповідно позивач ставить вимог про стягнення вищевказаної заборгованості з відповідача ТзОВ ВФ "Львів-Інтех", який є поручителем боржника.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із кредитного договору №014/08-3/3807/в від 18.07.2008р. кредит був наданий в іноземній валюті -доларах США.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Положенням ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначено, що кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначає, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Під час укладення кредитного договору банк мав банківську ліцензію № 10 видану Національним Банком України від 11.10.2006р., дозвіл № 10-4 від 11.10.2006р. з додатком. У зв»язку із зміною найменування банку, 17.11.2009р. йому було видано банківську ліцензію № 10, дозвіл № 10-5 з додатком.

Згідно вищевказаних ліцензій позивач має право проводити операції по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України, в тому числі видавати кредити в іноземній валюті.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по договору кредиту виконав повністю. Банк надав Возняку Володимиру Яковичу кредит на загальну суму 28 500,00 доларів США під 25% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення не пізніше 16.01.2011р. Проте Возняк В.Я. порушив взяті на себе зобов'язання, згідно кредитного договору та додаткових угод. Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем боржник з 01.01.2010р. не сплачує кредитні кошти та відсотки.

Відповідно до ст.546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов»язання є порука.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

ТзОВ Виробнича фірма "Львів-Інтех" на підставі договору поруки №014/08-3/3807/в/1 взяло на себе зобов'язання відповідати перед кредитором по зобов'язанням боржника -Возняка Володимира Яковича, які виникають з умов кредитного договору №014/08-3/3807/в від 18.07.2008р. та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в повному обсязі цих зобов'язань.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Пунктом 3.1. договору поруки №014/08-3/3807/в/1 сторони договору встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної заяви, у відповідності до ч.1,2 ст.554 ЦК України.

У зв'язку з порушенням Возняком В.Я. умов кредитного договору по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач 30.03.2010р. нарочно вручив відповідачу (ТзОВ ВФ "Львів-Інтех") вимогу про усунення порушень за вих. №02-06-02/15-1194, яка залишена без відповіді та задоволення. Факт отримання вимоги підтверджується підписом представника та проставленою на ній печаткою відповідача.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на 14.12.2010р. заборгованість відповідача по кредиту становить 17 556,95 доларів США.

Відповідач проти позову у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку не заперечив, заборгованість в добровільному порядку не сплатив, заходів щодо погашення заборгованості не вжив.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 17 556,95 доларів США та заборгованості по відсотках в сумі 5 117,17 доларів США, є правомірними.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.10.2. договору кредиту, встановлено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п.1.1., п.6.1. даного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

У відповідності із ст. 554 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Пунктом 3.1. договору поруки №014/08-3/3807/в/1 сторони договору визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної заяви, у відповідності до ч.1,2 ст.554 ЦК України.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню пеня за несплату кредитних коштів в сумі 1 236,74 доларів США та пеня за несплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 314,80 доларів США.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання перед банком по договору поруки, в зв'язку з чим банк правомірно реалізував своє право вимоги про стягнення суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та пені за несплату кредитних коштів та відсотків.

Як зазначено в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № 01-08/369, господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 533, 543, 553, 554, 546, 549, 599, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 192, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма „Львів-Інтех" (юридична адреса: 79026, м.Львів, Франківський район, вул.Стрийська, буд. 98; фактична адреса: 79003, м.Львів, вул.Ген.Курмановича, 9; п/р 260064337 у Львівській ОД АТ "Райффайзен Банк Аваль"; МФО 325570; код ЄДРПОУ 23884622) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (79000, м.Львів, вул.Матейка, 8; субкоррахунок №3901551 в "Райффайзен Банк Аваль"; МФО 325570; код ЄДРПОУ 20846070) заборгованості за кредитним договором № 014/08-3/3807 від 18.07.2008р. в сумі 17 556,95 доларів США, заборгованості по відсотках в сумі 5 117,17 доларів США, пеню за несплату кредитних коштів в сумі 1 236,74 доларів США, пеню за несплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 314,80 доларів США, 242,25 доларів США, держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Сухович Ю.О.