Ухвала суду № 3098186, 30.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                №К-5157/07                                                                                                                            

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2008  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.  

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.                                                   

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Кульбанської Л.С., Бойка Р.Б.

відповідача: Бабій Т.С., Мельника Р.Я., Жаровської Л.В.

прокурора: Дубаса В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Калуської об’єднаної державної податкової інспекції та Першого заступника прокурора Івано-Франківської області

на постанову   Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2006  та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2007

у справі  №А-9/172

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

до   Калуської об’єднаної державної податкової інспекції

за участюпрокуратури Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

  У справі заявлено позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 30.05.2006 №0001202302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на суму 3722568 грн.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2007,  позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми, яку він фактично сплатив, що відповідає змісту пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначення у формі розрахунку суми бюджетного відшкодування, як суми податкового кредиту попереднього податкового  періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), не відповідає положенням пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки значно звужує дію цієї норми.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача та прокурора, у яких  ставиться питання, про скасування судових рішень та про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представники у судовому засіданні касаційної інстанції просили касаційні скарги залишити без задоволення, судові рішення – без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги  підлягають  частковому задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття  податкового повідомлення-рішення №0001202302/0 від 30.05.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на суму 3722568 грн., став зафіксований в акті перевірки №409/23-2/33129683 від 24.05.2006 факт порушення позивачем пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7  ст.7 Закону України «Про податок на  додану вартість».

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов виходили з того, що 20.06.2006 позивачем до Калуської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2006, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення бюджетного відшкодування в сумі 10745359 грн.

Форма розрахунку суми бюджетного відшкодування встановлена як додаток №3 до податкової декларації з ПДВ. Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

У формулюванні назви окремо взятого рядка (№3) форми Розрахунку суми бюджетного відшкодування вказаний рядок називається «(1) Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) (2) у попередньому  податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)».

На думку судів таке формулювання суперечить   абзацу «а»  пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетному відшкодуванню підлягає частина від від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій у попередньому податковому періоді. Тобто в законі мова йде про фактично сплачену суму ПДВ в попередньому періоді, у той час як в назві рядка №3 Розрахунку зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачені суми від’ємного значення (яке в поточному періоді може утворитися за рахунок від’ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений у попередньому податковому періоді.

Оскільки назви рядків у формі згаданого Розрахунку не є правовими нормами, а існують лише для зручності заповнення відповідної форми та не породжують, не змінюють та не припиняють будь-яких правовідносин, тобто не мають юридичних наслідків, наведене формулювання назви рядка  цієї форми Розрахунку не може змінювати порядок бюджетного відшкодування.

А тому суди дійшли висновку про правомірність включення в рядок суми бюджетного відшкодування  суми, яку  платник фактично сплатив в попередніх  звітних періодах, а не лише в одному попередньому звітному періоді.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з такого.

Бюджетне відшкодування, згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону встановлено,  якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, для отримання бюджетного відшкодування законодавцем передбачено дві невід’ємні складові – це фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та розрахунок від’ємного значення, частина якого і підлягає бюджетному відшкодуванню.

Згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації  з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 №213 «Про внесення змін  до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982 (узгоджено Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань  фінансів і банківської діяльності від 14.06.2005 №06-10/698) у рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування передбачено відображати суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Абзацом першим пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податковим періодом, відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Перевіркою встановлено, що згідно з представленими до перевірки журналами-ордерами по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками» та платіжними документами, а також реєстрами отриманих податкових накладних за січень 2006 року, позивачем у січні 2006 року сплачено податок на додану вартість, який віднесено до складу податкового кредиту даного податкового періоду в сумі 7022791,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надана оцінка доводам відповідача, що прийняті судові рішення у справах №А-8/118 та №А-9/171 суттєво впливають на розгляд даної справи, оскільки бюджетному відшкодуванню за лютий 2006 року підлягає частина від’ємного значення попереднього податкового періоду – січня 2006 року (ряд.23.1 Декларації) та частини залишку від’ємного значення після бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів (ряд.23.2 Декларації), в межах податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до ч.3 ст.254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Прийняті у вищезазначених справах рішення переглянуті у апеляційному порядку 11.12.2006 та 21.12.2006, відповідно, та залишені без змін, а тому у суду апеляційної інстанції, з врахуванням його повноважень, не було підстав для відхилення даних доказів.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

 Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

             Касаційні скарги Калуської об’єднаної державної податкової інспекції та Першого заступника прокурора Івано-Франківської області  задовольнити частково.

Постанову   Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 скасувати.

            Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                       Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                О.М.Нечитайло

                                                                                                           Н.Г.Пилипчук

                                                                                                           О.А.Сергейчук                                                                                                         

                                                                                                           О.І.Степашко