Ухвала суду № 3098185, 30.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№К-25569/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2008 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача: Васильєва В.О., Зайцевої О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р.

у справі№ А17/12

за позовомКомунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про зобовязання звільнити активи з податкової застави, -

ВСТАНОВИВ:

У справі заявлено позов про зобовязання СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську звільнити частину активів позивача з податкової застави, зобовязавши відповідача здійснити державну реєстрацію відомостей про зміну обтяження активів позивача у Дніпропетровській філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєструвавши відомості про податкову заставу нерухомості - адміністративної будівлі позивача по вул.Янгеля, 4 у м.Дніпропетроовську залишковою балансовою вартістю 683899,21 грн. та майнового комплексу автотранспортного цеху по вул.Будівельників, 56 у м.Дніпропетровську залишковою балансовою вартістю 2836226,24 грн., а всього залишковою балансовою вартістю 3520125,45 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006, позов задоволено частково. Звільнено частину активів позивача з податкової застави, залишивши в податковій заставі активи на суму 1178666 грн. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання, про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 29.11.2001 у Державному реєстрі застав рухомого майна зареєстровано податкову заставу всього майна і майнових прав позивача, що виникла, згідно внесених 27.12.2005 змін до реєстраційного запису, - 01.10.2001.

16.11.2005 позивач звернувся до відповідача з листом №5069 про звільнення з податкової застави активів підприємства, залишивши в податковій заставі адміністративний будинок по вул.Янгеля, 4 у м.Дніпропетровську залишковою балансовою вартістю 683899,21 грн. та майнового комплексу автотранспортного цеху по вул.Будівельників, 56 у м.Дніпропетровську залишковою балансовою вартістю 2836226,24 грн., а всього балансовою вартістю 3520125,45 грн.

Листом від 29.11.2005 №31064/10/08-13-26 відповідач відмовив у звільненні частини активів позивача з податкової застави.

Згідно акту опису активів, на які поширюється право податкової застави №1/24994436 від 25.11.2005, проведено опис активів позивача на загальну суму 2836226,24 грн.

Станом на 01.02.2006 заборгованість позивача перед бюджетом становить 589333,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005р. №2-рп/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій з посиланням на пп.8.9.1, 8.9.2 п.8.9 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.2.3.1 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 28.08.2001 №338, дійшли висновку про відсутність у відповідача додаткових підстав для відмови платнику податків у задоволенні його заяви про звільнення частини активів з податкової застави та про необхідність часткового задоволення позовних вимог, залишивши у податковій заставі активи вартістю 1178666,00 грн. З відмовою в позові стосовно зобовязання відповідача здійснити державну реєстрацію відомостей про зміну обтяження активів позивача, шляхом реєстрації відомостей про податкову заставу нерухомості - адміністративної будівлі по вул.Янгеля, 4 у м.Дніпроптеровську та майнового комплексу автотранспортного цеху по вул.Будівельників, 56 у м.Дніпропетровську, всього залишковою балансовою вартістю 3520125,45 грн., у звязку з тим, що суд прийняв рішення про залишення у податковій заставі активів позивача вартістю 1178666,00 грн.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується виходячи з такого.

Відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків має право у добровільному порядку сплатити узгоджену суму податкового зобовязання протягом строків встановлених цим законом. Узгоджена сума податкового зобовязання не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно пп.8.9.1 п.8.9 ст.8 цього Закону за запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави.

Обмеження щодо застосування податкової застави встановлені п.8.9 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Конституційне провадження у справі в частині щодо відповідностіКонституції України (конституційності) положень пункту 8.9 статті 8 припинено згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Організація продажу активів платника податків здійснюється податковим керуючим такого платника податків (пп.10.1.2 п.10.1 ст.10 цього Закону).

Пп.10.1.3 п.10.1 ст.10 цього Закону визначено, що платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Державною податковою адміністрацією України надано податкове розяснення положень ст.8 цього Закону, затверджене наказом ДПА України від 16.06.2005 р. № 216, чинним на час розгляду справи, згідно якого, у разі виникнення права податкової застави після 24.03.2005, таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких дорівнює не менше ніж двократному розміру суми податкового боргу платника податків на момент виникнення права податкової застави, включаючи розстрочення (відстрочені) суми податкового боргу. Якщо сума податкового боргу зменшується, то виключення активів платника податків з податкової застави на суму такого зменшення можливе за зверненням платника податків та за умови, що в податковій заставі залишаться активи, чия балансова вартість не менш ніж вдвічі перевищує суму податкового боргу.

Динаміка змін податкового боргу позивача за період з дати виникнення податкової застави до моменту звернення з даним позовом судами попередніх інстанцій не досліджувалась.

Крім того, згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання.

В матеріалах справи міститься акт опису активів на які поширюється право податкової застави від 25.11.2005 №1/24994436. Суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про залишення у податковій заставі активів позивача на загальну суму 1178666,00 грн., виходили лише з їх вартісної оцінки, не навівши конкретного переліку активів які підлягають залишенню в податковій заставі.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко