Рішення № 30981528, 18.04.2013, Приморський районний суд м. Одеси

18.04.2013Справа № 1522/23958/12

Провадження № 2/522/1906/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Нікітіної С.Й.

При секретарі Віноградовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання договору неукладеним та усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання неукладеним іпотечного договору і про усунення перешкод в реалізації прав власника квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 08 червня 2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" (на той час ВАТ "ОСОБА_2 Аваль") був укладений кредитний договір № 014/0029/74/76298, за умовами якого ОСОБА_1 одержала грошові кошти в сумі 395 850 (триста девяносто пять тисяч вісімсот пятдесят) доларів США і зобов'язалась щомісячно повертати Банку суму кредиту, а також оплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Але судовим рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14.03.2013 року по справі № 496/505/13-ц встановлено, що зазначений кредитний договір є неукладеним. З урахуванням зазначеної обставини є неукладеним також і іпотечний договір, а наявність обмежень, пов'язаних з іпотекою, перешкоджає позивачці як власнику майна, яке перебуває в іпотеці, в здійсненні прав власника, а саме - застосовані до нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 обтяження, а саме накладання заборони на відчуження та обмеження іпотекою, перешкоджають позивачці здійснювати у повному обсязі свої права власника.

Тому вона просить визнати неукладеним іпотечний договір та усунути перешкоди в здійсненні прав власника квартири АДРЕСА_1 шляхом зняття заборони на відчуження, накладеної на квартиру АДРЕСА_1 та вилучення записів про заборону відчуження та іпотеку квартири АДРЕСА_1.

Сторони у судове засідання не зявилися, викликані, позивач надала заяву якою просила позов задовольнити та розглянути справу за її відсутності. Представник відповідача про поважність причин не явки суд не повідомив.

Суд на місці вирішив закінчити розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08 червня 2007 року між позивачкою ОСОБА_1 як позичальником та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" (в теперішній час ПАТ "ОСОБА_2 Аваль") був укладений кредитний договір № 014/0029/74/76298, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 395 850 (триста девяносто пять тисяч вісімсот пятдесят) доларів США під зобов'язання щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 12,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0029/74/76298 від 08 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" (в теперішній час ПАТ "ОСОБА_2 Аваль") був укладений іпотечний договір від 19 червня 2007 року, предметом якого було нерухоме майно у квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, правовідносини сторін врегульовані спеціальною правовою нормою - Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотечним боргом є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 14 Цивільного Кодексу України зазначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Стаття 526 даного Кодексу вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судовим рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14.03.2013 року по справі № 496/505/13-ц було встановлено, що кредитний договір № 014/0029/74/76298 від 08 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль", є неукладеним, оскільки сторонами договору в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до норм ст. 215 ЦК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що регулюються ст.ст. 1212-1215 ЦК України.

З рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14.03.2013 року по справі № 496/505/13-ц випливає, що незважаючи на волевиявлення сторін по справі на укладання кредитного договору і виникнення зобов'язальних правовідносин, які мають договірну природу, договір укладений не був і правовідносини зобов'язально-договірного характеру не виникли.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно ст. 13 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Враховуючи, що неукладеність кредитного договору № 014/0029/74/76298 від 08 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль", встановлена набравшим законної сили рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14.03.2013 року по справі № 496/505/13-ц , ця обставина має преюдиційне значення для суду при розгляді справи за участю тих самих осіб, а саме справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" про визнання неукладеним іпотечного договору і про усунення перешкод в реалізації прав власника квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Тобто, передумовою виникнення прав та обов'язків за іпотечним договором є наявність основного зобов'язання. Враховуючи, що основне зобов'язання за кредитним договором № 014/0029/74/76298 від 08 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль", не виникло, не виникло і взаємних прав та обов'язків сторін за іпотечним договором від 19 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль".

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що іпотечний договір від 19 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль", предметом якого було нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, є неукладеним.

В теперішній час права власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 обмежені забороною відчуження та іпотекою зазначеного нерухомого майна за неіснуючим зобов'язанням, що позбавляє власника можливості реалізувати всі правомочності, які випливають з його права власності.

Таким чином, суд робить висновок, що скасуванню підлягає заборона відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 р. № 438 та необхідно вилучити з державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 № 5165175.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати неукладеним іпотечний договір від 19 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль", предметом якого було нерухоме майно у квартири АДРЕСА_1.

Скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 р. № 438.

Вилучити з державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 № 5165175.

Вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1 № 5165327.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржене в апеляційному порядку|ладі| через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк| з дня його проголошення чи отримання особою, яка не була присутня при проголошенні,|розв'язання,вирішення,розв'язування| апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси|ладі|.

СУДДЯ: